20 жовтня 2010 р. № 1/38-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Кролевець О.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лаковар" на ухвалу господарського суду Волинської області від 14 квітня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 червня 2010 року у справі № 1/38-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаковар" до відкритого акціонерного товариства "Спектр" про стягнення суми, -
Встановив:
У лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лаковар" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Спектр" про стягнення 276280 грн. основного боргу, 17507,83 грн. 3 % річних, 103328,72 грн. інфляційних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 14 від 29 січня 2007 року в частині розрахунків.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 26 лютого 2010 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10 березня 2010 року.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 10 березня 2010 року з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача, в сумі 397116,55 грн.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 10 березня 2010 року розгляд справи відкладено на 14 квітня 2010 року.
14 квітня 2010 року відповідач звернувся до суду з заявою про скасування заходів до забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 14 квітня 2010 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 червня 2010 року, знято арешт з грошових коштів, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача, в сумі 397116,55 грн..
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду від 14 квітня 2010 року та постанову апеляційної інстанції від 8 червня 2010 року у справі скасувати.
Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи ухвалу про зняття арешту з грошових коштів відповідача, місцевий господарський суд, керуючись ст. 68 Господарського процесуального кодексу, виходив з того, що факт зобов'язань відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 14 від 29 січня 2007 року є спірним і оскаржується відповідачем в Луцькому міськрайонному суді.
З такою ухвалою місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши її без змін.
Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про скасування заходів до забезпечення позову погодитись не можна.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України способами забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, та заборона відповідачу і іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
В силу ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Зі змісту зазначеної статті випливає, що скасування забезпечення позову не може відбуватися за заявою сторони, прокурора чи його заступника, навіть, якщо за їх заявою такі заходи були вжиті.
Враховуючи, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, то скасування заходів забезпечення позову може відбутися винятково з ініціативи суду і лише після завершення розгляду справи, про що зазначається в рішенні чи ухвалі.
Оскільки оскарженою ухвалою господарського суду Волинської області від 14 квітня 2010 року заходи по забезпеченню позову скасовані до моменту вирішення справи по суті, що є порушенням ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала суду, а отже й постанова апеляційної інстанції від 8 червня 2010 року, підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лаковар" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Волинської області від 14 квітня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 червня 2010 року у справі № 1/38-38 скасувати.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Кролевець О.А.
Стратієнко Л.В.