61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
29 вересня 2010 р.Справа № 2-а-45278/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010р. по справі № 2-а-45278/09/2070
за позовом ТОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" < Список > < Текст >
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010року адміністративний позов ТОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" суму сплачених судових витрат - судовий збір в сумі З (три) грн. 40 коп.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, не погоджуючись з вищенаведеною постановою подало апеляційну скаргу, вважає, що вона є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 року , постановити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог ТОВ „НВК „Гідроелектропрогрес" відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників сторін в розписці .
Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачено п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР).
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.08.2009 року ДПІ у Ленінському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" з питань правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, за результатами якої був складений акт від 28.08.2009р. № 1608/15-414/34468755.
Перевіркою встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ № 169, а саме: неправомірно завищено податковий кредит на суму 21364,09 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 21364,09грн.
З матеріалів справи вбачається , що листом від 07.12.2009р. № 9851/10/15-414 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова внесла зміни до акту від 28.08.2009р. № 1608/15-414/34468755, яким зафіксовані порушення позивачем п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач неправомірно завищив податковий кредит на суму 21364,09 грн. тазанизив податок на додану вартість на суму 21364,09 грн., у т.ч. за січень 2009р. - 14502,76 грн.,за лютий 2009р. - 3096 грн., за квітень 2009р.- 3765,33 грн.
На підставі висновків акту перевірки та враховуючи лист від 07.12.2009р. № 9851/10/15-414 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000191540/0 від 03.09.2009р про донарахування ТОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32046,14 грн., (у т.ч. за основним - платежем - 21364,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10682,05 грн.).
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням , 22.09.2009р. ТОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" подало скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 000191540/0 від 03.09.2009р про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32046,14 грн.
За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято рішення № 9134/10/25-016 від 17.11.09 року , яким скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.09.09р. №000191540/0 в частині визначення податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 9577,89 грн. (у т.ч. за основним платежем - 6385,26 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -3192,63 грн.), в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишене без змін.
На підставі цього ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009р. № 000271540/1, яким , з посиланням на акт від 28.08.2009 року, визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 22468,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 14978,83 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями-7489,42 грн.).
23.11.2009р. позивач направив ДПА у Харківській області повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 25.11.2009р. № 000271540/1 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.
Рішенням ДНА у Харківській області від 08.12.2009 р. № 5149 /10/25-103 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009р. № 000271540/1 залишено без змін, а скарга без задоволення.
15.12.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000271540/2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, органи державної податкової служби зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.
Будь які прояви податкової дискримінації з боку органа державної податкової служби суперечать ст. ст. 1,3 Закону України „ Про систему оподаткування".
Згідно п. 1.3 ч. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних ішіанових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого Іжонодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року N 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого 'законодавства -довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Згідно з приписами п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.
Відповідно до пункту 2.6 1 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків» від 10.08.2005 р. N 328 податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).
Згідно абз. 4 п. 1.8 ч. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року N 327 в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних,
Колегія суддів зазначає , що жодним нормативним чи законодавчим документом не передбачена можливість чи право податкового органу вносити до службового документу зміни (у даному випадку виправлення самої суті акту), після їх складання та підписання.
Отже , внесення відповідачем зміни у вищевказаний акт перевірки стосовно самої суті та змісту порушень, а саме: додано п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно листа за від 07.12.2009р. № 9851/10/15-414 не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як вбачається з акту перевірки ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес" згідно із податковими деклараціями по ПДВ за січень, лютий, квітень 2009 року було включено до складу податкового кредиту податкові накладні з періодом виписки інший ніж звітний (а саме - липень, серпень, вересень, жовтень 2007 та лютий 2008), виписаних ТОВ "ПКП Промтехмонтаж", ТОВ "ВКП "Універсал", ФОП ОСОБА_2, на загальну суму податок на додану вартість -1364,09 грн.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було вручено ТОВ "НВК "Пдроелектропрогрес" запит від 15.07.09р. № 5357/10/15-414 з питання надання пояснень та документального підтвердження.
На виконання зазначеного запиту ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес" було надано податкові накладні та лист від 22.07.09р. №22/07-1, яким повідомлено, що податкові накладні не були включені в періоди виписки цих накладних, оскільки вони надійшли до підприємства із запізненням.
З акту перевірки № 1608/15/414/33413857 від 28.08.2009 р. вбачається, що порушення полягало в тому, що у податкових деклараціях позивача з ПДВ за січень, лютий, квітень 2009 року було включено до складу податкового кредиту податкові накладні з періодом виписки інший ніж звітний (а саме - липень, серпень,вересень, жовтень 2007 та лютий 2008), виписаних ТОВ "ПКП Промтехмо-нтаж", ТОВ "ВКП "Універсал", ФО-П ОСОБА_2, на загальну суму ПДВ -21364,09 грн.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з посиланням на роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 11 серпня 2003 року № 6936/6/15-2415-9, від 30 грудня 2005 року № 26268/7/16-1117, від 10 серпня 2006 року N 8799/6/16-1515-10, враховуючи норми статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», погодився з позицією позивача щодо права на податковий кредит з ПДВ за податковими накладними, отриманими з запізненням.
Проте, не дивлячись на те, що єдиною підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 03.09.09 р. №000191540/0 було саме формування податкового кредиту з ПДВ за
податковими накладними, отриманими із запізненням, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова скасувало зазначене податкове повідомлення-рішення не в повному обсязі.
При цьому, під час розгляду первинної скарги була фактично проведена ще одна документальна невиїзна перевірка, встановлені нові порушення (що зроблено безпідставно) та без оформлення відповідного акту перевірки нараховані нові податкові зобов'язання за новими підставами.
Згідно із п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць (пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, держана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменщити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пп. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з рішенні ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги N 9134/10/25-016 від 17.11.09р. під час її розгляду було встановлено, що ТОВ "ПКП "Гідроелектропрогрес" були включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, квітень 2009 року податкові накладні, виписані ТОВ "ПКП Промтехмонтаж", які оформлені неналежним чином, а саме - в податкових накладних невірно вказано податковий номер платника податків (покупця - ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес"), чим було порушено Закону України «Про податок на додану вартість».
Проте, колегія суддів зазначає , що наведені висновки є передчасними та не відповідають приписам чинного законодавства.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, вказуючи про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», не приймає до уваги те, що у цій нормі Закону мова йде про обов'язкову наявність оригіналів податкових накладних, а не їх копій, які фактично вивчались під час розгляду скарги.
З матеріалів справи вбачається , що позивач отримав із запізненням від ТОВ "ПКП Промтехмонтаж " саме належним чином оформлені податкові накладні.
Тобто, спочатку позивачу були надані податкові накладні, які оформлені з порушенням вимог пп. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а потім постачальник надав разом із відповідними супровідними листами належним чином оформлені податкові накладні, а податкові накладні, надані з початку - визнав нечинними.
На запит ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 5357/10/15-414 від 15.07.09 р. позивачем помилково були зроблені копій з нечинних податкових накладних, проте це відбулося після складення акту перевірки і не може бути підставою для таких нарахувань.
Колегія суддів зазначає , що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також; від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».
Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки не встановлено формування податкового кредиту, виходячи з вартості товарів, послуг вище звичайних, не встановлено формування податкового кредиту по операціям з придбання, виготовлення товарів, послуг, основних фондів і таке інше, що використовуються не у межах господарської діяльності, чи в неоподатковуваних ПДВ операціях.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що порушення пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" не встановлені.
Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З матеріалів справи вбачається , що на виконання запиту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 5357/10/15-44 від 15.07.09 р. разом із супровідним листом № 22/07-1 від 22.07.09 р. позивачем були надані усі податкові накладні, які до того ж перелічені на стор. 2 акту перевірки.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає , що всі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, відповідно, порушення вимог пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутні, тобто нарахування зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивачем на виконання вимог пп. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість", сума, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету була визначена, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що підтверджується податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та податковими деклараціями з податку на додану вартість за перевіряємий період.
Колегія суддів зазначає , що пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість» передбачено право платника податку подати заяву на постачальника товарів (послуг), а не обов'язок виконати ці дії. Метою цієї норми Закону не є визначення переліку документів, які надають право на податковий кредит. її мета - встановлення процедури, за якою платник податків має право сформувати податковий кредит без наявності податкової накладної. Слід наголосити, що це виключно є правом платнику податків, а не обов'язком.
Відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата "ідайснення першої г подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання податкової накладної.
Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи , що позивач сформував податковий кредит у повній відповідності із приписами пп. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме за датою отримання податкових накладних, що підтверджується даними Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
Крім того, будь-які недоліки в заповненні податкових накладних не свідчать про недійсність податкових накладних, про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що недотримання продавцем порядку, встановленого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, оскільки згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Тобто, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при порушенні вимог Закону України "Про податок на додану вартість" продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Висновки відповідача щодо порушення ОВ "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» про завищення податкового кредиту на суму 21364,09 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 21364,09 грн., у т.ч. за січень 2009р. - 14502,76 грн., за лютий 2009р. - 3096 грн., за квітень 2009р.- 3765,33 грн. не підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.
Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн. належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.. є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010р. по справі № 2-а-45278/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
< повний текст >