61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 вересня 2010 р. Справа № 2-а-4967/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Галан О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Родзинського А.А. на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2010р. по справі № 2-а-4967/10/2070
за позовом Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" < Список > < Текст >
до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій незаконними,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" в особі регіонального відділення, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просив суд: визнати дії державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження такими, що не відповідають вимогам законодавства; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.03.2010 року по справі № ВП 18464052. В обґрунтування позову ПАТ "ОТП Банк" в особі РВ вказав, що 11.03.2010 року Дзержинським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 18464730 щодо звернення стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності гр. ОСОБА_1., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар І.М. на договорі іпотеки МL 702/597/2008. Підставою для винесення оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження було отримання відповідачем постанови Господарського суду Харківської області № Б-39/187-08 від 22.12.2009 року про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 банкрутом. Оскільки на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", позивач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження № ВП 18464730 є такою, що винесена з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та порушує права ПАТ "ОТП Банк".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року адміністративний позов задоволено: визнано дії державного виконавця Державної виконавчої служби Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення Постанови про закінчення виконавчого провадження такими що не відповідають вимогам законодавства, скасовано Постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.03.2010 р. по справі № ВП 18464052.
Ліквідатор ФОП ОСОБА_1 - арбітражний керуючий Родзинський А.А., не погоджуючись з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, в Дзержинському відділі Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на виконанні знаходився виконавчий документ - виконавчий напис № 521, виданий 21.12.2009 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності гр. ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору, посвідченого 21.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І. за реєстровим № 81, передана в іпотеку ПАТ "ОТП Банк", та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задовольнити вимоги ПАТ "ОТП Банк" в розмірі 935202, 75 грн. (ВП № 18464052)
Постановою старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Куліченко О.Ю. від 11.03.2010 року виконавче провадження з примусового виконання вищеназваного виконавчого документу закінчено, знято арешт з квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності гр. ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору, посвідченого 21.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І. за реєстровим № 81 (а.с. 8).
Підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Куліченко О.Ю. від 11.03.2010 року ВП № 18464052 про закінчення виконавчого провадження, слугувала отримана відділом копія постанови Господарського суду Харківської області № Б -39/187 - 08 від 22.12.2009 року про визнання боржника - ФО- П ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів ст. 62-1 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач повинен був проводити стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису та проводити реалізацію майна боржника відповідно до вимог іпотечного договору та Закону України "Про виконавче провадження" з гр. ОСОБА_1 на користь іпотекодержателя ПАТ "ОТП Банк" не зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 проходить процедуру банкрутства. Окрім того, право відчуження предмета іпотеки, відповідно до ст. 62-1 Закону України "Про виконавче провадження" надано виключно органам державної виконавчої служби. Арбітражний керуючий, до якого направлено виконавчий документ відповідно до п. 3 Постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Куліченко О.Ю. від 11.03.2010 року ВП № 18464052, не має право проводити реалізацію предмета іпотеки та відчужувати іпотечне майно, яке є у заставі банку, за договором іпотеки.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було вирішено питання, щодо прав, інтересів та обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Родзинського А.А.
Постановою господарського суду Харківської області від 22.12.2009 року по справі №39/187-08 фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: 61072, АДРЕСА_2 визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором призначений арбітражний керуючий Родзинський А.А.
П. 7 резулятивної частини постанови господарського суду Харківської області від 22.12.2009 року по справі №39/187-08 було зобов'язанно ліквідатора - арбітражного керуючого Родзинського А.А. здійснити продаж усього майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 53 ЦК України - фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 52 ЦК України - фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Спір стосується дій виконавця щодо стягнення майна суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.
Отже оскаржувана ліквідатором постанова Харківського окружного адміністративного суду вирішує питання щодо прав, інтересів та обов'язків ліквідатор покладених на нього постановою господарського суду Харківської області від 22.12.2009 року по справі №39/187-08.\
Апелянт та позивач не заперечують, що на момент закінчення виконавчого провадження в зв'язку з визнанням боржника банкрутом та направлення виконавчого документу до ліквідатора, предмет іпотеки не був реалізований.
Відповідно до п. 21 постанови №15 пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року: "21. За змістом статей 1 та 5 Закону боржником у справі про банкрутство може бути фізична чи юридична особа, яка в установленому порядку отримала статус суб'єкта підприємницької діяльності, а також юридична особа, яка діє у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду."
Таким чином, зі змісту діючого законодавства, та згідно позиції Верховного суду України, суд визнає банкрутом саме фізичну особу, а "підприємець", тобто суб'єкт підприємницької діяльності - є статусом фізичної особи.
У п. 3 резулятивиої частини постанови господарського суду Харківської області від 22.12.2009 року по справі №39/187-08 - суд постановив: "припинити стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів по стягненню аліментів, а також вимогами про відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров'ю громадян".
Постанови про закінчення виконавчого провадження повинні бути надіслані ліквідатору - арбітражному керуючому Родзинському А.А. (ліцензія АВ №НОМЕР_3 від 29.11.2007 року, код НОМЕР_2, АДРЕСА_3) разом з виконавчими документами.
Ліквідатор ФОП ОСОБА_1 - арбітражний керуючий Родзинський А.А. звернувся до Дзержинського ВДВС ХМУЮ з заявою про закінчення виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1, до якої були надані усі вищевказані судові рішення.
Отже постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.03.2010 року по справі №ВП 18464052 була винесена державним виконавцем на виконання судового рішення, невиконання якого тягне за собою кримінальну відповідальність передбачену Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів зазначає, що ст. 62-1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює загальний порядок звернення стягнення на майно боржника (предмет іпотеки) за виконавчим написом нотаріуса, тобто в разі відсутності процедури банкрутства (спеціальної процедури) відносно боржника.
Норми законодавства про банкрутство є спеціальними, тому їх належить застосовувати як переважаючи (спеціальні) над загальними нормами.
Така ж думка викладена у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2010 року - "провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-ХІУ), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Загальні положення. Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина - правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
Відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
З аналізу норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зі змінами та доповненнями), в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство вбачається, що задоволення цих вимог кредиторів окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.
Як випливає з ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та зазначено у Постанові Пленуму Верховного суду України №15 від 18 грудня 2009 року у п. 43: дія мораторію поширюється виключно на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо. Та п. 90 постанови №15 пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року: відповідно до частини першої статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Норми закону України «Про іпотеку» встановлюють загальний порядок реалізації майна іпотекодержателя, тоді як норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» є спеціальними нормами щодо реалізації майна в разі порушення справи про банкрутство та визнання позивача банкрутом.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.
Судді< підпис >
< підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М.
Повний текст постанови виготовлений 27.09.2010 р.