61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 вересня 2010 р.Справа № 2-а-43993/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Марченко Г.А. А Співак М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, СПДФО ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010р. по справі № 2-а-43993/09/2070
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання недійсним рішення,
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 ( надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (надалі по тексту відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:
-визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 18.11.2009 року № 0004331701/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 року № 0004341701, винесені Державною податковою інспекцією в Балаклійському районі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 року № 0004341701 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26095,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що спеціальним законом у питаннях проведення готівкових розрахунків, застосування реєстраторів розрахункових операцій та застосування фінансових санкцій за порушення вимог такого закону є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порядок складання, надсилання (вручення) суб"єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено Порядком направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р.
Між тим, як зазначив відповідач, ні Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ні зазначеним Порядком не обмежуються строки, протягом яких податковий орган має право застосовувати штрафні фінансові санкції.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач в апеляційній скарзі послався на те, що судом першої інстанції не зазначено яким чином позивач міг застосовувати при здійсненні послуг по перевезенню пасажирів реєстратор розрахункових операцій.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляійних скарг, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог податкового, валютного га іншого законодавства за період з 27.11.2006р по 30.06.2009 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, про результати якої складено акт від 10.11.2009 року № 850/17-012/1822300610.
СПДФО ОСОБА_1 у 2007 році перебував на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок, про що йому було видане відповідне свідоцтво.
На 2008-2009 роки дія зазначеного свідоцтва в порядку, передбаченому п. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98, позивачем не продовжувалася.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.11.2009 р. № 0004331701/0, винесеного ДПІ у Балаклійському районі Харківської області суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуваючи протягом 2008 року та 1-го півріччя 2009 року на загальній системі оподаткування, обліку та звітності облік витрат, пов"язаних з одержанням доходу не вів, в зв"язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно було здійснено розрахунок витрат відповідно до норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції позивач свідоцтва про сплату єдиного податку у 2008-2009 року не отримував, в зв"язку з чим протягом 2008 року та 1-шого півріччя 2009 року перебував на загальній системі оподаткування.
Порядок оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб під час перебування на загальній системі оподаткування регламентований розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Декрету Кабінета Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Згідно ч. 2 ст. 13 цього Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Отже, якщо витрати безпосердньо пов"язані з одержанням доходу не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 р. N 17 затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за N 64.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.
Додатком N 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затверджено Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 N 36-32).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції позивач протягом 2008 року та 1-го півріччя 2009 року здійснював діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів.
Відповідно до Норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів норма витрат за надання послуг пасажирським автотранспортом становить 45 %.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції позивач протягом 2008 року та 1-го півріччя 2009 року облік витрат не вів, а отже, витрати позивача, безпосередньо пов"язані з одержанням доходу, є документально не підтвердженими.
Виходячи з положень ст. 13 Інструкції не підтверджені документально витрати враховуються податковими органами за нормами у відсотках до валового доходу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було здійснено розрахунок витрат відповідно до норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» з доходів. зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.
Отже, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно визначено позивачу суму податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік у розмірі 517,60 грн. та за 1-ше півріччя 2009 року у розмірі 247,09 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2009 року № 0004331701/0 є законним та обгрунтованим.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у 2008 році та І півріччі 2009 року позивач здійснював діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів, отримував доходи за надані послуги в готівковій формі.
Суми отриманого доходу були відображені СПДФО ОСОБА_1 в Книзі обліку доходу і витрат, копія якої долучена до матеріалів справи.
Позивач у 2008 році та І півріччі 2009 року не використовував РРО при здійсненні готівкових операцій з отримання виручки за надання послуг з перевезення пасажирів.Загальний обсяг готівкового доходу позивача за вказаний період склав 9269,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 року № 0004341701 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26095,00 грн. за період з 01.01.2008 р. по 09.11.2008 р. суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем штрафні (фінансові) санкції відповідно до приписів ст. 250 Господарського кодексу України нараховані поза межами строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 року № 0004341701 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20250,00 за період з 10.11.2008 р.по 30.06.2009 р. суд першої інстанції виходив з того, що позивач при здійсненні розрахункових операцій зобов"язаний був використовувати реєстратор розрахункових операцій.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено в суді першої інстанції та не заперечувалося сторонами у справі, позивач у 2008 році та І півріччі 2009 року здійснював діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів, отримував доходи за надані послуги в готівковій формі, без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до п. 1,2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Враховуючи те, що позивач протягом 2008-2009 року перебував на загальній системі оподаткування то за приписами ст. 3 вищевказаного Закону позивач зобов"язаний був проводити розрахункові операції через зареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на невизначеність на законодавчому рівні можливості використання РРО при здійсненні готівкових операцій за надання послуг з перевезення пасажирів, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з нступного.
Відповідно до приписів ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника. Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а також Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики та Державної податкової адміністрації України.
На виконання вимог ст. 12 Закону України “ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій ” від 29.08.2002 р. № 1315 затверджено Положення про Державний реєстр (зі змінами та доповненнями, за текстом -Положення № 1315).
Згідно з визначенням норм цього Положення Державний реєстр РРО -це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Так, в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, який на момент проведення перевірки діяв в редакції наказу Державної податкової адміністрації від 05.11.2009 р. № 612 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" були зареєстровані електронні таксометри у сфері надання послуг таксі (розділ 6 ч.1 Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" електронний таксометр -це реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів.
Отже, зазначене зумовлює наявність можливості у позивача використовувати у сфері надання послуг таксі електронні таксометри, як належні реєстратори розрахункових операцій.
Рішенням від 18.11.2009 року до позивача на підставі акту перевірки від 10.11.2009 року за порушення п. 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46345,00 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунковій операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, зокрема, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Між тим, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Стаття 250 Господарського кодексу України встановлює строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до вказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушень, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем під час перевірки було виявлено порушення позивачем порядку здійснення розрахунків за надані послуги, результати якої оформлені актом від 10.11.2009 року.
Отже, враховуючи приписи ст. 250 Господарського кодексу України відповідач мав право застосувати адміністративно-господарські санкції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а саме за період з 10.11.2008 р. по 10.11.2009 р.
Між тим, як вбачається з акту від 10.11.2009 року, адміністративно-господарські санкції в сумі 46345,00 грн. нараховані за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., тобто з порушенням строків застосування санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач своїм рішенням від 18 листопада 2009 року № 0004341701 застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 26095,00 грн. з порушенням вимог діючого законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010р. по справі № 2-а-43993/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Шевцова Н.В.
Судді< підпис >
< підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2010 р.