06 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-11970/09/1570
Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Прокуратури Малиновського району м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року по справі за адміністративним позовом ТОВ «Голдавто»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,
У жовтні 2009 року ТОВ «Голдавто»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості. Позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 14.10.2009 року № 0000502350/0, стягнути із Державного бюджету України в особі головного управління Державного казначейства України в Одеській області на свою користь бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 20 172 697 гривень шляхом перерахування на його рахунок в установі банку, судові витрати покласти на відповідачів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення ДПІ, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Голдавто»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20 172 697 гривень, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним були виконані усі вимоги ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки був наявний факт сплати сум ПДВ отримувачем товарів у попередньому звітному періоді постачальнику таких товарів, було подано податковому органу декларація, заява про повернення такої суми бюджетного відшкодування, розрахунок суми бюджетного відшкодування. Позивач вважає, що підстав для відмови в отриманні бюджетного відшкодування немає, оскільки ним було правомірно сформовано від'ємне значення з ПДВ внаслідок придбання та оплати товарів у травні 2009 року у TOB «Толиман ЛТД»на суму 121 106 268 гривень(з ПДВ), що не заперечувалося ДПІ. Оскільки TOB «Голдавто»мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, ним не порушено вимоги п.п.7.7.2 п.7.7, п.п.7.7.11 п.7.11, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
У листопаді 2009 року TOB «Голдавто»уточнило позовні вимоги та із викладених вище підстав просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.10.2009 року № 0000502350/0, стягнути з Державного бюджету України в особі головного управління Державного казначейства України в Одеській області на свою користь бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 20 172 697 гривень шляхом перерахування на його рахунок в установі банку, судові витрати покласти на відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просила суд позов задовольнити.
Представники ДПІ в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пояснивши, що позивач не має права на бюджетне відшкодування у зв'язку із порушення ним вимог п.п. «а»п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, оскільки обсяг оподатковуваних операцій за попередні 12 місяців без врахування уточнюючого розрахунку за квітень 2009 року складає 350 548 гривень, що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. При цьому представники ДПІ не ставили під сумнів реальність та товарність операцій позивача у травні 2009 року із TOB «Толиман ЛТД»на суму 121 106 268 гривень (з ПДВ) та вважали, що ним було сформовано податковий кредит на суму 20 184 378 гривень.
В судовому засіданні представник Головного управління Державного казначейства в Одеській області просила суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представник прокуратури Малиновського району м. Одеси в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову із підстав, наведених представниками ДПІ.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 14.10.2009 року № 0000502350/0 про зменшення ТОВ «Голдавто»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 20 172 697 гривень; стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдавто»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 20 172 697 гривень шляхом перерахування на його рахунок в установі банку; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдавто»судові витрати в розмірі 1700 гривень.
Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси, Прокуратура Малиновського району м.Одеси, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області подали до суду апеляційні скарги, в яких вказується, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, дана неналежна оцінка доказам у справі, неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в позовних вимогах ТОВ «Голдавто»відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що в період з 21.09.2009 року по 02.10.2009 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «ГОЛДАВТО»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 20175730 гривень за червень 2009 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року. За наслідками зазначеної перевірки був складений акт від 09.10.2009 року № 99/23-210/35767469, згідно висновків якого позивачем, в порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.7.11 п. 7.11, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року у розмірі 20175730 гривень. На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502350/0 від 14.10.2009 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 20172697 гривень.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення наведеної суми на користь позивача.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за період травень 2009 року сума податкового зобов'язання TOB «ГОЛДАВТО»становить 3566 гривень, сума податкового кредиту дорівнює 20184378 гривень. Від'ємне значення, розраховане відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, становить 20180812 гривень, про що зазначено у рядках 18.2, 21, розділу III декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року. TOB «ГОЛДАВТО»були виконані усі вимоги ст. 7 Закону № 168/98-ВР і підстав для відмови в отриманні бюджетного відшкодування немає. При цьому висновок акту перевірки, в якому зазначено, що позивачем порушено п.п. 7.72 п. 7.7, п.п. 7.7.11 п. 7.11, п.п. 7.4.5 п. 7. 4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є необґрунтованим. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що TOB «ГОЛДАВТО»має право на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 20172697 гривень, а оскільки податковий орган не надав відповідних висновків органу Державного казначейства про відшкодування такого податку, порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь платника податку, тобто TOB «ГОЛДАВТО», шляхом перерахування на його рахунок в установі банку.
Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна. Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції послався на те, що для отримання права на одержання бюджетного відшкодування достатньо наступних обставин, які виконані TOB «ГОЛДАВТО»: факту сплати суми ПДВ отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів; подання податковому органу декларації, заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції не враховано, що крім зазначених обставин приписами підпункту 7.7.11 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та відповідно не мають право на подання заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування. До їх числа, поряд із іншими, віднесено особу, що мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Відповідно до вимог п.п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону № 168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Таким чином, визначальним фактором в даному випадку також є наявність права на отримання бюджетного відшкодування.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційних скарг про те, що в Довідці Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 20.10.2006 р. зазначено, що порядок відшкодування податку на додану вартість став однаковим для всіх платників податку, за винятком осіб, визначених у підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону, які не мають права на відшкодування податку з бюджету. Як встановлено при проведенні перевірки (акт № 99/23-210/35767469 від 09.10.2009 року) відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 TOB «ГОЛДАВТО»не має право на отримання бюджетного відшкодування, так як обсяг оподатковуваних операцій за попередні 12 місяців без врахування уточнюючого розрахунку за квітень 2009р. складає 350548 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Відповідно до вимог П.П.5.12.1.П.5.12 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 не мають права на отримання бюджетного відшкодування і подання Розрахунку бюджетного відшкодування такі особи; особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.
В рішенні суду першої зазначено, що ТОВ «ГОЛДАВТО»мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування з посиланням на те, що у червні 2009р. позивач заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ розмірі 20 175 730 грн., оскільки у травні 2009р. загальний обсяг оподатковуваних операцій TOB «ГОЛДАВТО»склав 121 106 268 грн. (з ПДВ).
Зазначений висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки загальний обсяг оподатковуваних операцій за травень 2009р. - 17830 грн., сума ПДВ -3566 грн., що підтверджено даними податкової декларації по ПДВ за травень(рядок 5.1 розділ 1 «Податкові зобов'язання»), наданої TOB «ГОЛДАВТО»до ДТП 22.06.09р. (вх.№ 55441) та копія якої надана представниками ДПІ до суду. Відповідно до п.3.4 Порядку дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою.
Судом першої інстанції при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій не застосовані норми матеріального права, які повинні бути застосовані до цих правовідносин, а саме п. 1.1,1,4, 1,6 ст.1; п.3.1 ст.3 Закону № 168/97, п.п.5.3.1 Порядку. Так, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 168/97 надано визначення термінів, які використовуються в цьому Законі в слідуючому значенні. Оподатковувана операція - операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (п.1.1 ст.1 Закону № 168/97). Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону № 168/97 поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, (п.1.6 ст.1 Закону № 168/97).
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України ( п.3.1 ст.3 Закону). Таким чином, аналіз наведених норм Закону № 168/97 вказує, що загальний обсяг поставки в розумінні Закону № 168/97 - це обсяг поставки, за якими у платника податку виникло податкове зобов'язання.
Зазначений висновок підтверджений положеннями п.п.5.3.1 Порядку, в котрому зазначено у рядках 1-5 декларації розділу 1 «Податкові зобов'язання»: вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону). Таким чином, загальний обсяг оподатковуваних операцій за травень 2009р. TOB «ГОЛДАВТО» -17830 грн., а не 121 106 268 грн. (в.т.ч. ПДВ 20 184 378 грн.), як це зазначено у постанові суду першої інстанції.
Щодо суми 121 106 268 грн. (в.т.ч. ПДВ 20 184 378 грн.), яку суд першої інстанції вважає сумою загального обсягу оподатковуваних операцій, то відповідно до податкової декларації по ПДВ за травень 2009р. - це обсяг придбання за рахунок якого сформовано податковий кредит позивача. Відповідно до вимог п. 1.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до вимог п.5.7 Порядку до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).
Таким чином, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи щодо наявності у TOB «ГОЛДАВТО»загального обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 місяців більш ніж заявлена сума бюджетного відшкодування з посиланням на загальний обсяг оподатковуваних операцій у травні 2009р. призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Крім того, судом першої інстанції в порушення вимог ст. 163 КАС України не зазначено мотиви, з яких він виходив та положення закону, яким він керувався, визначаючи загальний обсяг оподатковуваних операцій за травень 2009р. в розмірі 121 106 268,0 грн.
Судова колегія встановила, що в судовому рішенні зазначено, що ДПІ неправомірно не врахувало уточнюючий розрахунок з ПДВ за квітень 2009р., без зазначення будь-яких мотивів, з яких суд виходив роблячи в постанові зазначений висновок. Зазначений уточнюючий розрахунок впливає на збільшення обсягів оподатковуваних операцій та має безпосереднє відношення до правомірності формування суми бюджетного відшкодування в частині надання права підприємству на отримання бюджетного відшкодування. Так, TOB «ГОЛДАВТО» 17.06.2009р. до ДПІ було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2009 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 52331), в якому було збільшено заявлені обсяги поставки, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків в розмірі 105765930 грн., а також збільшено обсяг придбання на митній території України у розмірі 105765930 грн. Сума заявлених обсягів оподатковуваних операцій дорівнює обсягу придбання на митній території України, що свідчить про те, що придбання товарів (надання послуг) та продаж їх у тому самому звітному періоді здійснено TOB «ГОЛДАВТО»за ціною, що дорівнює ціні придбання.
Судова колегія вважає, що TOB «ГОЛДАВТО»не мало наміру використовувати товари (послуги) у власній господарській діяльності і не робило цього, оскільки відповідно до приписів пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР, згідно з якими господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярне постійною та суттєвою, а надання уточнюючого розрахунку здійснено з метою отримання права на бюджетне відшкодування з врахуванням приписів п.п.7.7.11, п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР. За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Тому відповідно до частини другої статті 215 того самого Кодексу визнання його судом недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд першої інстанції всупереч вимогам частин 4 та 5 ст. 11 та ст. 71 КАС України не з'ясував, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, не досліджено наявність зазначених в уточнюючому розрахунку за квітень 2009р. обсягів оподатковуваних операцій, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Позивачем ні при проведенні перевірки податковим органом, ні в судове засідання не надано жодного доказу в підтвердження загального обсягу оподатковуваних операцій, зазначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2009 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Судом першої інстанції в судовому рішенні було зазначено, що факт правомірного формування від'ємного значення з ПДВ, факт придбання та оплати товарів позивачем у TOB «ТОЛИМАН ЛТД»у травні 2009р. підтверджується копією виписки банку, копією реєстру отриманих податкових накладних, копією договору постачання та копією податкових декларацій.
Як вбачається з наведеного переліку, судом в порушення ст.ст. 70, 86 КАС України щодо належності та допустимості доказів та оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів в їх сукупності суду не надані позивачем та відповідно судом не досліджені видаткові накладні та податкові накладні. Так, відповідно до п.3.2 Договору поставки № 14/4/09 від 14.04.2009р., укладеного позивачем та TOB «ТОЛИМАН ЛТД»право власності на товар виникає у покупця з моменту поставки (оформлення видаткової накладної.). Відповідно до вимог п.п.7.2.6 п.7.2, 7.4.5 п.7.4. Закону № 168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту та не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, наявні в матеріалах справи документи не є належними доказами правомірності формування податкового кредиту позивачем.
Щодо твердження суду першої інстанції про відсутність у відповідача сумнівів щодо реальності та товарності операцій, то слід зазначити, що позапланова виїзна перевірка TOB «ГОЛДАВТО»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2009р. проведена на підставі первинних документів, наданих позивачем до перевірки та відповідно до акту перевірки, копія якого надана суду при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряються, керівником податкового органу можуть бути вжити заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки.
На підставі викладеного судова колегія доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Окрім аналізу наведених норм права судова колегія також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.
Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.
При аналізі наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доказів судова колегія дійшла висновку, що вони не підтверджують фактичність проведення операцій, що зазначені в них відомості, не доказують надходження товарів до позивача від його контрагенту. З цих доказів не вбачається, що мало місце передача товарів, так як відсутні докази транспортування останніх.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Доводи ДПІ про безтоварність операцій визначення податкового кредиту підтверджено, а тому ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд першої інстанції цю обставину не врахував, доводи ДПІ про безтоварність операцій та їх фіктивність у визначеному законодавством порядку не дослідив, внаслідок чого неповно встановив фактичні обставини справи.
Відповідно до вимог ст.48 Бюджетного Кодексу на органи казначейства покладено контроль за дотриманням бюджетного законодавства, а саме: контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняті зобов'язань та проведенні платежів. Тобто, здійснюється контроль за цільовим проведення видатків розпорядників коштів на стадії прийняття зобов'язань та прийняття платежів.
Судова колегія також приймає до уваги доводи апеляційної скарги ГУ Держказначейства України в Одеській області про те, що порядок повернення коштів з Державного бюджету регулюється наступними нормативно-правовими актами та законами: ст. 50 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що органи казначейства за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до Державного бюджету України; ч.6 п.2.2 Порядку виконання Державного бюджету за доходами, затвердженого наказом ДКУ від 19.12.2000р. за №131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 24.01.2001р. за №67/5258, якою передбачено, що органи казначейства готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно, або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби.
Судова колегія встановила, що Головне управління Державного казначейства України в Одеській області не отримувало висновок про повернення з Державного бюджету України на користь TOB «ГОЛДАВТО»коштів в сумі 20 172 697 грн., а тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення наведеної суми на користь позивача є помилковим.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду доказали та обґрунтували її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 195, 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Прокуратури Малиновського району м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Голдавто»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 11.10.2010 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький