13 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-1416/09/1406
Категорія:2.11.16Головуючий в 1 інстанції: Орленко Л.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити певні дії, -
14 травня 2009 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2009 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2009 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання внести до паспорту відмітку про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 послалась на невідповідність Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»та вважає відмову посадових осіб державної податкової інспекції зробити відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера неправомірною.
Ухвалюючи оскаржену постанову, суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки «Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 визначено механізм реалізації ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22 грудня 1994 року.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є віруючою християнкою, прихожанкою Української Православної Церкви Храму Успіння Пресвятої Богородиці та відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22 грудня 1994 року має право відмовитись від прийняття ідентифікаційного номера.
Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 визначено процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області зробити відмітку в паспорті позивача про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера не підлягає задоволенню, оскільки, Порядком передбачено внесення відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера посадовою особою органу внутрішніх справ, а не посадовою особою податкового органу до якого звертався позивач.
Апелянт, при поданні апеляційної скарги, не сплатив судового збору, який відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито»від 21 січня 1993 року, становить 1 грн. 70 коп.
Апеляційний суд не приймає до уваги заяву апелянта про закриття справи, оскільки вона складена з порушенням норм закону, та з неї не вбачається про що саме просить апелянт.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визначив правові взаємовідносини сторін і закон, який їх регулює, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому, відповідно до ст. 200 КАС України, це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2009 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя /підпис/ Домусчі С.Д.
суддя /підпис/ Димерлій О.О.
суддя /підпис/ Єщенко О.В.