Справа: № 2а-2390/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
Іменем України
"14" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заінгата»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заінгата»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ТОВ «Заінгата»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва стосовно невизнання декларацій з податку на додану вартість позивача за звітні періоди: «жовтень 2008 р.», «листопад 2008 р.», «грудень 2008 р.», «січень 2009 р.», «лютий 2009р.», «березень 2009 р.», «квітень 2009р.», «травень 2009 р.», «червень 2009р.», «липень 2009 р.», «серпень 2009 р.», «вересень 2009 р.», «жовтень 2009 р.», «листопад 2009 р.», «грудень 2009 р.», «січень 2010р.», «лютий 2010 р.», «березень 2010 р.»податковими.
- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва визнати декларації з податку на додану вартість позивача за звітні періоди «жовтень 2008 р.», «листопад 2008 р.», «грудень 2008 р.», «січень 2009 р.», «лютий 2009р.», «березень 2009 р.», «квітень 2009 р.», «травень 2009 р.», «червень 2009 р.», «липень 2009 р.», «серпень 2009 р.», «вересень 2009 р.», «жовтень 2009/р.», «листопад 2009 р.», «грудень 2009 р.», «січень 2010 р.», «лютий 2010 р.», «березень 2010 р.»податковими з моменту їх подання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
07 жовтня та 14 жовтня 2010 року в судовому засіданні представник апелянта заявив клопотання про часткову відмову від апеляційної скарги, в якому він відмовляється від апеляційної скарги в частині задоволення вимог стосовно податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди: «жовтень 2008 р.», «листопад 2008 р.», «грудень 2008 р.», «січень 2009 р.», «лютий 2009р.», «березень 2009 р.», «квітень 2009р.», «травень 2009 р.», «червень 2009р.», «липень 2009 р.», «серпень 2009 р.», «січень 2010 р.», «лютий 2010 р.», і «березень 2010 р.».
Відповідно до ст. 193 КАС України, особа, що подала апеляційну скаргу, може відмовитися від апеляційної скарги або змінити її до закінчення апеляційного розгляду.
Якщо постанова або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість прийняття відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Заінгата»від апеляційної скарги в частині вказаних вимог та закриття апеляційного провадження в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу в іншій частині необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що законодавством України передбачено подання податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5, тому неподання позивачем вказаного додатку є порушенням порядку подання податкової звітності.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди за вересень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009р.
При розгляді відповідачем податкової звітності встановлено, ТОВ «Заінгата»в порушення вимог пункту 4.2 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166, а саме: до податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди не додано додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Вказані декларації, відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не визнані ДПІ як податкова звітність (вважаються не поданими), в зв'язку з чим позивачу запропоновано подати звітні податкові декларації у відповідності до вимог чинного законодавства, про що позивачу направлені відповідні листи.
Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного закону, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Колегія суддів погоджується з думкою апелянта, що згідно з вищевказаним пунктом є тільки три підстави для неприйняття податковим органом декларації, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, непідписання декларації відповідною посадовою особою та нескріплення печаткою платника податків.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, згідно з п. 1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Разом з тим, п. 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 передбачено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)).
Вказаний Порядок прийнятий відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та пункту 10.6 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено повноваження ДПА України на затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, в тому числі податку на додану вартість.
Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що додаток № 5, що подається до податкового органу разом з декларацією з податку на додану вартість є її невід'ємною частиною. Тому, на переконання колегії суддів, наслідком подання податкової декларації з податку на додану вартість без вищевказаного додатку № 5 може бути невизнання податковим органом вказаних документів, як податкової декларації з податку на додану вартість.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 є чинним на час розгляду справи та підлягає виконанню всіма платниками податку на додану вартість.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати неправомірними дії відповідача щодо невизнання податковими декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди та про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати декларації за звітні періоди: вересень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009 р., податковими з моменту їх подання.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 193, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Прийняти відмову від апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Заінгата»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заінгата»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині задоволення вимог стосовно податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди «жовтень 2008 р.», «листопад 2008 р.», «грудень 2008 р.», «січень 2009 р.», «лютий 2009 р.», «березень 2009 р.», «квітень 2009р.», «травень 2009 р.», «червень 2009р.», «липень 2009 р.», «серпень 2009 р.», «січень 2010 р.», «лютий 2010 р.», і «березень 2010 р.». та в цій частині апеляційне провадження -закрити.
Апеляційну скаргу в іншій частині -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук