Справа: № 2-а-1442/10 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
"14" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ВДАІ УМВС України в Чернігівській області Нестеренка Михайла Миколайовича, ВДАІ УМВС України в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ВДАІ УМВС України в Чернігівській області Нестеренка Михайла Миколайовича, ВДАІ УМВС України в Чернігівській області, в якому просив:
- постанову серія СВ 089711 від 09 березня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач довів факт правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 09.03.2010 р. близько 18 годин 00 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не надав перевагу у русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході.
У зв'язку з цим, відносно позивача посадовою особою відповідача 09.03.2010 р. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України -не надав переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 4).
Згідно з вищевказаним протоколом, відповідачем прийнята постанова по справі про адміністративне правопорушення серія СВ № 089711 від 09.03.2010 р. (а.с. 5), якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260,00 грн.
Згідно з п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На думку колегії суддів, з фотознімку, що міститься в матеріалах справи (а.с. 6), не можливо зрозуміти, що саме позивач вчинив правопорушення, зафіксоване протоколом про адміністративне правопорушення, серія СВ № 108752 від 09 березня 2010 року. Інших фото-, відеознімків відповідач не надав суду апеляційної інстанції на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються його вимоги.
Вказаний фотознімок зроблений за допомогою фотоапарату ERGO DC-5353, який має відповідний сертифікат відповідності, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 2062 від 30.12.2009 р. (строк дії -грудень 2010 року).
Окрім того, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 зазначив, що пішоходи з'явились на пішохідному переході в той момент, як позивач вже проїжджав вказаний перехід.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідач не спростував обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, а позивач довів, що не порушував п. п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийняття постанови про адміністративне правопорушення, серія СВ № 089711 від 09 березня 2010 року, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
У відповідності до абз. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Тому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими призвели до помилкового висновку, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2010 року -задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2010 року -скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ВДАІ УМВС України в Чернігівській області Нестеренка Михайла Миколайовича, ВДАІ УМВС України в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення -задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора державної патрульної служби Менського взводу прапорщика міліції Нестеренка Михайла Миколайовича, серія СВ № 089711 від 09 березня 2010 року.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: О.В. Попович
Суддя: В.П. Мельничук