Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
08 вересня 2010 року справа №2а-17823/08/0570
зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Яманко В. Г., Юрко І. В., за участю секретаря - Чеплигіна П.І., представників: позивача - Петрової Л. Ю. за довіреністю; відповідача Богданова Г.Г. - за довіреністю, розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року у справі № 2а-17823/08/0570 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області до дочірнього підприємства «Єнакієвське спеціалізоване управління «Донбасдомнаремонт» колективного спеціалізованого підприємства «Донбасдомнаремонт» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 30730,69 грн.,
У серпні 2008 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 30730 грн. 69 коп. за період з 01 квітня 2008 року по 01 серпня 2008 року. Правовою підставою стягнення заборгованості позивач зазначив норми частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ, пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і виплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 30730,69 грн. - відмовлено повністю.
Не погодившись з таким судовим рішенням, пенсійний орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до позовної заяви та розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, у відповідача працювали 17 осіб, зайнятих на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП, і яким УПФУ в м. Єнакієве призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. Позивач просив стягнути витрати на виплату та доставку пенсій за період з 01 квітня по 01 серпня 2008 року. Зазначеним особам пенсію було призначено на підставі довідок, начебто виданих відповідачем.
Протоколом конференції власників Колективного спеціалізованого підприємства „Донбасдомнаремонт"' від 09.01.2004 року призначено ліквідаційну комісію з ліквідації ДП «ЄСУ «Донбасдомнаремонт» КСП „Донбасдомнаремонт" з 12.01.2004 року
Також встановлено, що повідомлення про ліквідацію позивача було опубліковано в газеті „Урядовий кур'єр" 03.06.2004 року. У матеріалах справи наявні претензії про задоволення вимог кредитора з боку УПФУ в м. Єнакієве, які направлялися на адресу відповідача. Втім, єдиним підтвердженням отримання чергової претензії з боку відповідача є поштове повідомлення про вручення кореспонденції 12.01.2006 року, тобто через 18 місяців після публікації повідомлення про ліквідацію відповідача в газеті «Урядовий кур'єр».
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не було направлено на адресу ліквідаційної комісії відповідача претензію протягом законодавчо встановлених строків, що позбавляє можливості визначити заборгованість зі сплати страхових внесків до 12.01.2004 року, тобто до введення процедури ліквідації позивача.
Суд першої інстанції дослідив докази і встановив, що на довідках, які стали підставою для нарахування певним особам пенсії на пільгових умовах, підпис від імені керівника підприємства була вчинена неуповноваженою особою.
Окрім того, суд першої інстанції послався на наявність декількох судових рішень, які набрали законної сили, у спорах між тими ж сторонами тільки за інші періоди, якими вже були встановлені певні обставини неправомірних дій позивача.
Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до приписів ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Отже, після повної упевненості за результатами остаточної оцінки доказів у справі, після порівнювання доказів із різних засобів доказування, виявлення спільної інформації і суперечностей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок судово-економічної експертизи № 223/24 у даній справі є належним та допустимим доказом.
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права., доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року у справі №2а-17823/08/0570 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області до дочірнього підприємства «Єнакієвське спеціалізоване управління «Донбасдомнаремонт» колективного спеціалізованого підприємства «Донбасдомнаремонт» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 30730,69 грн. - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 09 вересня 2010 року.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: В.Г. Яманко
І. В. Юрко