Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
08 вересня 2010 року справа №2а-5405/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Яманко В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 26 липня 2010 року по справі № 2а-5405/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського комунального підприємства “Комбінат зеленого господарства та благоустрою” про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -
встановила:
У липні 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду Луганської області з позовом до Луганського комунального підприємства “Комбінат зеленого господарства та благоустрою” про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на Луганському комунальному підприємстві «Комбінат зеленого господарства та благоустрою» у 2009 році замість 65 інвалідів працювало 57 інвалідів. Таким чином, за 8 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 16729,90 грн. та пеню за порушення термінів сплати таких санкцій у розмірі 421,68 грн..
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та винести нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що підприємство не забезпечило працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу у кількості 3 осіб. Вважає, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно яких підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально -економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, щомісячно та в повному обсязі надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно апеляційної скарги позивача та заперечення відповідача, сторони просили розглянути справу у відсутність їх представників. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємствах, організаціях, громадських організаціях інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 зазначеного Закону, вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зарплатні на відповідному підприємстві, установі, організації.
Як зазначає позивач у своєму позові, Луганське комунальне підприємство «Комбінат зеленого господарства та благоустрою» в порушення вимог ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів, а саме: у 2009 році замість 65 інвалідів на підприємстві працювало 57. Таким чином, за 8 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 16729,90 грн.
Як зазначено позивачем в апеляційній скарзі - підприємство не забезпечило працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу у кількості 3 осіб.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку позивача, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2009 році складала на підприємстві 1 одиницю ( а.с. 7).
Таким чином, позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не співпадають з представленим в матеріалах справи розрахунком.
Згідно листа Луганського міського центру зайнятості від 28.05.2010 року № 1/07-2126 Луганське комунальне підприємство «Комбінат зеленого господарства та благоустрою» надавало звіт за формою 3-ПН від 28.09.2009 року про наявність вакансій озеленювач (прополка клумб) для працевлаштування інвалідів ( а.с. 5).
Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вимоги вказаного Закону підприємство може бути звільнено від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів та включило їх до колективного договору, провело атестацію робочих місць з відповідними державними установами, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Отже, на відповідача покладено обов'язок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у випадку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.
Так, у даному випадку фактично місце для інваліда було вакантним, у зв'язку з не направленням уповноваженими органами інваліда для працевлаштування. Водночас, на протязі 2009 року не виявлено випадків відмови Луганського комунального підприємства “Комбінат зеленого господарства та благоустрою” у прийнятті на роботу інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 26 липня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 26 липня 2010 року по справі № 2а-5405/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського комунального підприємства “Комбінат зеленого господарства та благоустрою” про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року по справі № 2а-5405/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.В. Юрко
Судді: Г.М. Міронова
В.Г. Яманко