Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
07 вересня 2010 року справа №2а-4798/10/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого Василенко Л.А., суддів Попова В.В., Юрченко В.П.,
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у справі № 2а-4798/10/1270 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Колективного підприємства «Метиз» про стягнення заборгованості по страхових внескам, і
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у задоволені позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Колективного підприємства «Метиз» про стягнення заборгованості по страхових внескам у сумі 1505,36 грн.. відмовлено в повному обсязі
Позивач на зазначене рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначив, що судом не було прийнято до уваги те, що спеціалістом відділенні при перевірці перевірялися не договори підряду, а фонд оплати праці, на який нараховується страховий внесок.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.1 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що колективне підприємство «Метиз» є юридичною особою та є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (арк. справи. 9, 64-78).
14.05.2010 року уповноваженими особами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків Відповідачем, за наслідками якої складено Акт № 394 ( арк. справи 4, 5).
У висновках Акту № 394, зазначено, що Колективне підприємство «Метиз» не включило до загальної суми виплат, на яку нараховуються страхові внески, трудові угоди, які керівництво Відповідача віднесло до угод цивільно-правового характеру, у зв'язку з чим не нараховувало та не сплачувало в повному обсязі страхові внески до відділення фонду (а.с. 6, 34).
Донарахована позивачем сума страхових внесків становить 1325,47 грн., крім того нарахована пеня у сумі 179,89 грн., загальна сума позову становить 1505,36 грн. (арк. справи 6, 23, 55-57).
До матеріалів справи долучені угоди, надані на вимогу суду першої інстанції, укладені між КП «Метиз» і фізичними особами на виконання певних робіт і послуг, кваліфікованих в акті перевірки №394 як трудові угоди (а.с.26-33).
Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
На підставі п.2 ч.2 ст. 45 Закону № 1105, відповідач зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону № 1105 страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.
У висновках акту перевірки №394 від 14.05.2010 року КП «Метиз» щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків вказано, що страхувальником - КП «Метиз» трудові договори на працівників були проведені як договори цивільно-правового характеру внаслідок чого на фонд оплати праці страхові внески не нараховувались та не сплачувались, в результаті чого підприємством порушено положення п.2 ч.2 ст.45 Закону №1105. Донарахована позивачем сума страхових внесків склала 1325,47 грн., нарахована пеня - 179,89 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення вищезазначеної суми та зазначає при цьому наступне.
Частинами 1 та статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та фізичними особами були укладені договори на виконання робіт, згідно до яких, відповідач в якості замовника доручав певну роботу підрядникам. Цими угодами, визначено конкретний обсяг робіт із зазначенням вартості цих робіт, крім того угодами передбачено прийняття виконаних робіт відповідно до акту прийому-передачі (арк. справи 26-33).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між відповідачем та фізичними особами згідно до укладених договорів, є правовідносинами цивільно-правового характеру та не мають ознак трудових відносин, а тому позивач помилково дійшов до висновку, що вищенаведені угоди, укладені між відповідачем та фізичними особами є трудовими договорами.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування постанови суду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст..197 ч.1 п.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у справі №2а-4798/10/1270 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Колективного підприємства «Метиз» про стягнення заборгованості по страхових внескам залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді В.В.Попов
В.П. Юрченко