печерський районний суд міста києва
Справа № 753/9984/23-ц
пр. № 2-4093/24
23 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвиновій І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 18 жовтня 2023 року, стягнути відповідачів у солідарному порядку заборгованість у розмірі 104 536, 99 доларів США, яка складається з суми основного боргу у розмірі - 100 000, 00 доларів США, 3 % річних за період з 15 квітня 2022 року по 18 жовтня 2023 року - 4 536, 99 доларів США.
В обґрунтування вказано, що 23 вересня 2021 року позивачі уклали угоду про реалізацію спільного проєкту (співробітництво), за умовами якої позивачі передали відповідачам грошові кошти у гривні еквівалентно 160 000, 00 доларів США, що підтверджується письмовими розписками, підписаними відповідачем ОСОБА_7 . Згідно із п 3.2. Угоди відповідачі зобов'язалися повернути отримані грошові кошти не пізніше 15 квітня 2022 року. До вказаного строку відповідачі повернули грошові кошти у гривні еквівалентно 60 000, 00 доларів CШA, але незважаючи на встановлений та погоджений порядок та умови повернення грошових коштів уникають від виконання зобов'язання. Неодноразові звернення з проханням дотримуватися взятого зобов'язання щодо повернення грошових коштів ними ігноруються. Відповідач ОСОБА_3 взагалі виїхав на постійне проживання до Канади. Відповідачеві ОСОБА_7 11 квітня 2023 року у межах кримінального провадження № 42023112200000001 від 03 січня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою, п'ятою статті 191 КК України, а 02 травня 2023 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/5161/23 відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідач ОСОБА_3 08 березня 2023 року виїхав з України і на даний час перебуває у Канаді.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у своєму відзиві позов не визнав, заперечуючи проти його задоволення вказав, що ОСОБА_3 будь-яких коштів у межах угоди не отримував ані як фізична особа, ані як учасник Товариства. Також і ніяких коштів не повертав ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , про обставини використання ОСОБА_7 отриманих коштів йому нічого не відомо, спільна діяльність, визначена метою угод фактично не здійснювалася, у тому числі, у зв'язку із оголошенням у країні воєнного стану, внаслідок чого він був вимушений виїхати за кордон. У межах угоди про спільну реалізацію проєкту (співробітництво) від 23 вересня 2021 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 виникли корпоративні правовідносини, за умовами якої, виходячи з її мети, інвестиції підлягали поверненню саме за результатом реалізації Проєкту. Натомість позивачами ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 ) пред'явлено позов до фізичних осіб, що суперечить суті корпоративних правовідносин, які вникли у межах угоди. Виникнення між ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 корпоративних правовідносин додатково підтверджується пунктами 4, 4.1., 4.2., 4.2.1, 4.2.2. Угоди, оскільки управління Товариством, здійснення ним переробки, закупівлі обладнання та сировини, забезпечення отримання валового щомісячного прибутку та розподіл такого прибутку, могло бути здійснено лише у межах діяльності Товариства уповноваженими його суб'єктами.
Відповідач ОСОБА_3 переконаний, що, виходячи з пунктів 1,2, 3,3.1., 3.2., 4,4.1., 4.2., 4.2.1., 4.2.2., 5, метою правочину було спільне створення сторонами Угоди Товариства або вступ у вже існуюче, для придбання останнім сировини та обладнання, з метою його подальшої обробки та виготовлення продукції із дерева для продажу з метою отримання прибутку (Проєкт); інвестування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 грошових коштів саме у Проєкт. Тобто за наслідками укладення Угоди між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 мали виникнути корпоративні правовідносини. Виходячи з умов Угоди Інвестиції призначалися для реалізації Проєкту, тобто мали бути передані Товариству для придбання деревообробного обладнання та закупівлі сировини в орієнтовній кількості 1000 м куб. Тобто, укладаючи Угоду, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , під виглядом створення партнерських (корпоративних) відносин фактично приховали від ОСОБА_3 інший правочин ОСОБА_1 з ОСОБА_12 , а саме позику, до якої ОСОБА_3 не має жодного відношення, оскільки будь-яких грошових коштів від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не отримував, тож не може нести солідарну відповідальність за борговими зобов'язаннями ОСОБА_13 перед ОСОБА_1 .
Відтак сторона відповідача ОСОБА_3 переконана, що Угода є по відношенню до ОСОБА_3 удаваним правочином, відповідно ОСОБА_3 не може нести будь-якої відповідальності за правочином позики щодо повернення коштів, які фактично отримав ОСОБА_14 від ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_7 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
24 серпня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано 18 вересня 2023 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
19 вересня 2023 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у загальному провадженні /а. с. 31-32/.
18 жовтня 2023 року на електронну поштову скриньку суду надійшла заява позивача ОСОБА_5 про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі і просить задовольнити /а. с. 41-43/.
Також 18 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі і просить задовольнити /а. с. 50/.
26 жовтня 2023 року від позивачів до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява про зменшення позовних вимог, датована 18 жовтня 2023 року, і відтак просили стягнути солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 104 536, 99 доларів США, судові витрати у розмірі 13 420, 00 грн /а. с. 53-60/.
Ухвалою суду від 08 листопада 2023 року, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, після заслуховування думки присутніх представників сторін, прийнято заяву про зменшення позовних вимог, датовану 18 жовтня 2023 року /а. с. 99/.
08 листопада 2023 року також подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у готівковому та безготівковому вигляді, рухоме майно, нерухоме майно, корпоративні права, цінні папери, дорогоцінні метали, що належать ОСОБА_7 , і які знаходяться у нього або в інших осіб (у тому числі, але не обмежуючись, на банківських рахунках, у банківських сейфах, на депозитних рахунках нотаріусів, у адвокатів, тощо), на грошові кошти у готівковому та безготівковому вигляді, рухоме майно, нерухоме майно (у тому числі квартиру АДРЕСА_1 ), корпоративні права, цінні папери, дорогоцінні метали, що належать ОСОБА_3 і які знаходяться у нього або в інших осіб (у тому числі, але не обмежуючись, банківських рахунках, банківських сейфах, депозитних рахунках нотаріусів, у адвокатів щодо) /а. с. 65-91/.
16 листопада 2023 року ухвалою суду залишено без задоволення заяву позивача про забезпечення позову /а. с. 103-106/.
28 листопада 2023 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву з вимогами до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання удаваною угоду про спільну реалізацію проекту (співробітництво) від 23 вересня 2021 року, солідарне стягнення з відповідачів суми понесених судових витрат /а. с. 108-118/.
Також 28 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подав до суду відзив на позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , а у судовому засіданні 19 грудня 2023 року - додаткові пояснення до свого відзиву /а. с. 119- 145, 146-170/.
14 лютого 2024 року позивачі подали спільну заяву про повернення зустрічного позову відповідачеві ОСОБА_3 /а. с. 174-180/.
15 лютого 2024 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 /а. с. 188-192/.
Також 15 лютого 2024 року ухвалою судді у справі закрито підготовче провадження і призначено до розгляду по суті /а. с. 184-185/.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним.
Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання, про час, дату і місце слухання якого повідомлені належним чином, не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомлено, представників не направили.
Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання, про час, дату і місце слухання якого повідомлявся належним чином за останньою відомою адресою свого проживання, однак судова кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату, він не з'явився, про причини неявки до суду не повідомлено, представника не направив.
Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
23 вересня 2021 року ОСОБА_7 , ОСОБА_3 з однієї сторони (сторона - 1) та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з іншої (сторона - 2) уклали угоду про реалізацію спільного проєкту (співробітництво), за умовами якої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (сторона - 2) проінвестували у проєкт шляхом передачі ОСОБА_7 , ОСОБА_3 (сторона - 1) грошових коштів готівкою у гривні в еквіваленті 160 000, 00 доларів США, що фіксується відповідною розпискою, згідно з п. 3 угоди.
Згідно з п. 3.2 Угоди позичальники зобов'язалися повернути отримані грошові кошти не пізніше 15 квітня 2022 року. До вказаного строку відповідачі повернули грошові кошти у гривні еквівалентно 60 000, 00 доларів CШA /а. с. 6/.
Як вбачається з розписки /а. с. 7/:
- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 , паспортні дані НОМЕР_1 , виданий УМВД України в м. Дніпро 19 лютого 2009 року, РНОКПП НОМЕР_2 , отримав 23 вересня 2021 року від ОСОБА_1 97 000, 00 доларів США, що засвідчено підписами ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_7 18 жовтня 2021 року отримав 18 000, 00 доларів США, що засвідчено його підписом;
- ОСОБА_7 23 жовтня 2021 року отримав 20 000, 00 доларів США, що засвідчено його підписом;
- ОСОБА_7 28 жовтня 2021 року отримав 22 000, 00 доларів США, що засвідчено його підписом;
- ОСОБА_7 01 жовтня 2021 року отримав 3 000, 00 доларів США, що засвідчено його підписом;
- ОСОБА_1 отримав 29 грудня 2021 року 12 000, 00 доларів США, що також засвідчено його підписом.
19 квітня 2023 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 направили спільну вимогу позичальникам ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , яка останніми на була отримана /а. с. 8, 9, 10, 11-12, 13/.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 визнають, що суму у розмірі 60 000, 00 доларів США повернено у передбачений угодою строк, станом на 18 жовтня 2023 року заборгованість становить 104 536, 99 доларів США, що складається з суми основного боргу - 100 000, 00 доларів США, 3 % річних за період з 15 квітня 2022 року по 18 жовтня 2023 року - 4 536, 99 доларів США.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
За приписами частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, положеннями пункту 1 частини другої якої договір визначено як підставу для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що передбачено частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України.
Встановлено, що відповідачі отримали спільно, як одна сторона за угодою від 23 вересня 2021 року, грошові кошти готівкою у гривні в еквіваленті 160 000, 00 доларів США від позивачів, які також виступають однією стороною за угодою. В обумовлений строк до 15 квітня 2022 року стороною угоди - ОСОБА_7 і ОСОБА_3 - повернено суму у розмірі 60 000, 00 доларів США, решта суми у розмірі 100 000, 00 доларів США не повернено, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Отже, доводи сторони відповідача суд оцінює критично, вони спростовуються фактичними даними у справі.
Згідно з частиною першою статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За приписами частини першої статті 542 Цивільного кодексу України, у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.
Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, встановлено, що відповідачами як однією стороною угоди було отримано грошову суму на умовах строковості і повернення: частина суми у розмірі 60 000, 00 доларів США повернена до 15 квітня 2022 року, однак грошове зобов'язання щодо повернення решти суми боргу у розмірі 100 000, 00 доларів США залишається не виконаним.
За приписами частини першої, другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком заборгованості, за період з 15 квітня 2022 року (дата настання обов'язку повернення всієї суми, згідно з угодою) по 18 жовтня 2023 року (дата звернення позивачів із спільною заявою про зменшення позовних вимог) сума трьох відсотків річних становить 4 536, 99 доларів США.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 509, 526, 530, 541-543, 610, 625 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_7 ) грошові кошти у сумі 104 536, 99 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн з кожного.
Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн з кожного.
Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_7 ) судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 травня 2024 року.
Суддя І. В. Литвинова