печерський районний суд міста києва
Справа № 331/86/22-ц
пр. № 2-4530/24
22 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвиновій І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив, враховуючи заяву від 21 вересня 2022 року, встановити факт прийняття спадщини двоюрідним братом позивача - ОСОБА_2 після смерті своїх батьків: матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і визнати за позивачем право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на грошові вклади у АТ КБ «ПриватБанк» рахунках ОСОБА_3 у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 у сумі 51 549, 30 грн.
В обґрунтування вказано, що двоюрідний брат позивача ОСОБА_2 помер від складних хвороб, не встигнувши оформити відповідно до законодавства України, спадщину, яка залишилася після смерті у 2019 році у м. Феодосії АР Крим, яке зараз є тимчасово окупованою територією рф, обох його батьків, до складу якої належать грошові кошти на їхніх рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк». Позивач є єдиним спадкоємцем після свого двоюрідного брата.
Представник відповідача Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради позов не визнала, просила відмовити.
Від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» відзив до суду не надходив.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
16 лютого 2022 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року, надійшла вказана позовна заява, яку передано судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді від 18 лютого 2022 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження та одночасно витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. копію спадкової справи № 19/2021 від 25 лютого 2021 року /а. с. 59-60/.
24 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, клопотання про залучення співвідповідачем територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , а також заява про розгляд справи за його відсутності /а. с. 71, 72-76, 77-79/.
24 жовтня 2022 року від третьої особи у справі приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. засобами поштового зв'язку надійшли копії витребуваних судом документів - копію спадкової справи № 19/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Також нотаріус як третя особа у справі просила розглянути справу за її відсутності /а. с. 80-107/.
24 січня 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідачем територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради /а. с. 113-115/.
17 лютого 2023 року до суду засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання третьої особи у справі - територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про розгляд справи спочатку /а. с. 132-133 «а»/.
04 травня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті /а. с. 141-142/.
01 липня 2023 року від відповідача Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради надійшла заява про те, що відповідач заперечує проти позову і просить у задоволенні відмовити, розглянувши справу за відсутності представника /а. с. 159-163/.
06 березня 2024 року на електронну поштову скриньку суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, вказав, що підтримує вимоги свого позову.
У судове засідання позивач не з'явився, враховуючи наявну у матеріалах справи заяву.
Представники відповідачів, третя особа та / або її представник не з'явилися у судове засідання, про час, дату і місце призначення якого були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
21 листопада 1940 року у подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_3 , факт чого посвідчено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Ушумунською селищною радою Магдагачинського району Амурської області 06 червня 2013 року, згідно з актовим записом № 314, а ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька ОСОБА_7 , що посвідчено свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 , виданого Ушумунською селищною радою Магдагачинського району Амурської області /а. с. 32, 33/.
ОСОБА_7 30 квітня 1967 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , у зв'язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що посвідчено свідоцтвом про укладення шлюбу за актовим записом № 1327, виданого 27 листопада 1983 року Палацом урочистих подій м. Донецьк /а. с. 34/.
У шлюбі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , про що 25 вересня 1969 року видано свідоцтво про народження за актовим записом № 1168 Міським РАЦС м. Бердянськ Запорізької області /а. с. 29/.
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) були одружені з 30 червня 1962 року, згідно із свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_3 , виданого 30 червня 1962 року Міським РАЦС м. Бердянськ Запорізької області, за актовим записом № 425 /а. с. 28/.
ІНФОРМАЦІЯ_8 у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що засвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 19 травня 1966 року за актовим записом № 1089, виданим Калинівським відділом РАЦС м. Донецьк /а. с. 30/.
Отже, матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 ») та матір ОСОБА_13 - ОСОБА_3 - були рідними сестрами, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - були двоюрідними братами.
Батьки ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за місцем проживання з 05 жовтня 2011 року до моменту смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою Феодосійського MB ГУ МВС України в АР Крим у паспорті у кожного з них /а. с. 26, 86/.
ОСОБА_3 - матір ОСОБА_2 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт чого посвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_5 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного сану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 31 серпня 2021 року, за актовим записом № 06 /а. с. 27/.
ОСОБА_4 - батько ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , факт чого посвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_6 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного сану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 02 лютого 2021 року, за актовим записом № 01 /а. с. 23/.
ОСОБА_2 10 жовтня 2019 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 до нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу Гузій І. І. за останнім місцем його проживання, на тимчасово окупованій території АР Крим, на підставі чого було заведено спадкову справу № 128/19 /а. с. 35, 40-41/.
29 листопада 2019 року нотаріус ОСОБА_14 надала ОСОБА_2 письмове роз'яснення щодо неможливості видати свідоцтво про право на спадщину після смерті його батька - ОСОБА_4 , у зв'язку із розбіжностями у персональних даних спадкодавців у правовстановлювальних документах. Рекомендовано звернутися у суд для встановлення факту шлюбних стосунків між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , й належності документів ОСОБА_3 /а. с. 40-41/.
Однак ОСОБА_2 не звернувся з відповідною заявою до нотаріальних органів України, відповідно до Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 210, з причини неможливості виїзду з тимчасово окупованої території АР Крим, у зв'язку із важким захворюванням - поліостеоартрозом зі стійким вираженим больовим синдромом, хронічним гепатитом, гострим малокрів'ям, шлунково-кишковою кровотечею, від чого помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а. с. 20-22, 39/.
ІНФОРМАЦІЯ_3 настала смерть двоюрідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який був зареєстрований в АДРЕСА_2 (гуртожиток) /а. с. 84/.
25 лютого 2021 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. заведена спадкова № 19/2021 /а. с. 83/.
У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до складу спадкового майна входять грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк». Також ОСОБА_1 зазначив, що до складу спадкового майна входять грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк», які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ та грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк», які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.
З метою встановлення кількості спадкового майна приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. 02 вересня 2021 року за вих. 496/02-14, 497/02-14 скеровано запити щодо наявності грошових коштів в AT КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а. с. 93/.
У відповідь AT КБ «ПриватБанк» підтвердили наявність грошових коштів на рахунках ОСОБА_3 у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 в сумі 51 549, 30 грн /а. с. 103, 104/.
11 жовтня 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину /а. с. 104/.
Однак приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. постановою від 11 жовтня 2021 року № 571/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 двоюрідного брата ОСОБА_2 , у зв'язку із ненаданням документів, потрібних для вчинення нотаріальних дій /а. с. 104, 105-106/.
Підставою для відмови стало те, що померлий ОСОБА_2 подавав заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом шести місяців, але на тимчасово окупованій території АР Крим, оскільки це було їхнє останнє місце проживання та реєстрації. Надсилання будь-яких запитів на тимчасово окуповану територію є неможливим, у зв'язку з чим не вбачається можливим перевірити факт прийняття спадщини.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Положеннями частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Починаючи з 20 лютого 2014 року Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф, згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно з частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спільного проживанням, однак не звернувся за прийняттям спадщини у встановленому порядку до нотаріальних органів, оскільки сам помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - через півтора місяця після смерті дружини /а. с. 28/.
За частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Стаття 4 цього ж Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з положеннями частини другої, третьої, четвертої статті 9 цього Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
У відповідності до частини першої статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
За приписами частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
З аналізу вищенаведеного законодавства, суд приходить до висновку, що орган який видав відповідне свідоцтво про смерть знаходився на тимчасово окупованій території, і зараз не функціонує, а тому заявник позбавлений можливості до нього звернутись.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За частиною другою ст. 317 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У положеннях п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою. Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У положеннях п. 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Згідно з пунктом 1 абз. 3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що обставини, які входять до предмета доказування (частина перша ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
У зв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку. У цьому випадку суд вважає такою інформацію з документів нотаріуса Гузій І. І. щодо подання заяви ОСОБА_2 і відкриття спадкової справи на тимчасово окупованій території АР Крим після смерті батька останнього - ОСОБА_4 , та медичною документацією ОСОБА_2 , що підтверджує ускладнення обставин, пов'язаних із станом його здоров'я, що вплинуло на можливість виїзду на підконтрольну територію України та оформлення спадщини згідно із законодавством України.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований, обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, знайшли своє підтвердження під час розгляду судом, а відтак він підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 816, 00 грн, згідно з платіжними документами від 21 жовтня 2021 року № 4004-21-001/С на суму 908, 00 грн і від 22 жовтня 2021 року № 4004-22-003/С на суму 908, 00 грн /а. с. 52, 53/.
Оскільки суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову і його задоволення у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідачів у рівних частках.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 392, 1268 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 4, 5, 9, 11-1, 17, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 317, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини двоюрідним братом позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) після смерті своїх батьків: матері ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на грошові вклади у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на рахунках ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у сумі 51 549, 30 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Михайла Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Стягнути з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69105) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова