Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.
Суддя-доповідач - Нікулін О.А.
02 вересня 2010 року справа №2а-7169/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Попова В.В., Жаботинської С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-7169/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, третя особа Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 23.02.2010 року № 31 у частині анулювання ліцензій серія АВ №353554,-
У березні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу від 23.02.2010 року № 31 у частині анулювання ліцензій серія АВ №353554.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-7169/10/0570 в позові ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу від 23.02.2010 року № 31 у частині анулювання ліцензії НОМЕР_1, виданої ОСОБА_2 для надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу) було відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд упереджено не врахував надані позивачем докази в підтвердження позовних вимог, та віднісся до них критично з міркувань того, що позивач та директор ТОВ „Автосервіс" є родичами (тобто є заінтересованими особами), на частині актів г приймання-передачі виконаних робіт та корінцях прибуткових ордерів є відсутнім відбиток печатки виконавця робіт, використання ТОВ „Автосервіс" у роботі штампів колишнього підприємства, на базі якого здійснюється господарська діяльність з технічного обслуговування рухомого складу. З висновками суду погодитися не може, оскільки:
- позивач не може нести відповідальності за будь-які вади в оформленні іншим суб'єктом господарювання будь-яких документів, що прямо передбачено цивільним та господарським законодавством України;
- позивач та директор ТОВ „Автосервіс" не є родичами в розумінні діючого законодавства. В свою чергу, чинне законодавство України не забороняє суб'єктам господарювання, в яких керівники мають однакові прізвища, вступати у господарські відносини, і тим більше не ставить у зв'язку із цим під сумнів вчинені господарські операції та складену про це первинну документацію.
- судом не враховано, що протягом трьох років на підставі аналогічних договорів ТОВ „Автосервіс" надає такі ж послуги з оформленням таких же первинних документів ФОП ОСОБА_2, вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою Амвросіївською районною державною адміністрацією Донецької області 24.05.2007 року.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті згідно п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, тобто є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 КАС України.
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи та діє на підставі Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005р. № 888. Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.
Відповідно до пункту 33 статті 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».
Позивач здійснює господарську діяльність з наданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) на підставі ліцензії від 10 липня 2007 року, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України НОМЕР_1 з зазначенням дозволених видів робіт: внутрішні перевезення пасажирів, строк дії якої з 11 липня 2007 року по 10 липня 2012 року.
17 лютого 2010 року працівниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області була проведена планова перевірка додержання позивачем ОСОБА_2 Ліцензійних умов, наслідки якої зазначені в акті № 21 від 17 лютого 2010 року та в акті про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов № 21/1 від 17 лютого 2010 року.
За результатами перевірки були встановлені, зокрема, порушення вимог пункту 2.1.13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку України від 1 лютого 2008 року № 9/119 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2008 р. за № 140/14831, а саме, ліцензіат не забезпечує проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів відповідно до ст.ст. 22, 23, 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт» та інструкції заводів - виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року № 102, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 28.04.1998 року за № 268/2708, а саме : відсутні документи, підтверджуючі проведення робіт з ТО-1, ТО-2 та у дорожніх листах відсутні відмітки механіка про проходження післярейсової перевірки технічного стану транспортних засобів, тобто порушення норм статті 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Згідно з актом про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов від 17 лютого 2010 року № 21/1, виявлені порушення Ліцензійних умов, а саме: ліцензіат допускає до перевезень транспортні засоби, які не пройшли планового технічного обслуговування та транспортні засоби, які не пройшли після рейсової перевірки технічного стану транспортних засобів, та враховуючи п. 7.8 Порядку контролю, існують підстави вважати, що позивач є таким ліцензіатом, що не може забезпечити виконання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку України від 1 лютого 2008 року № 9/119, відповідачем було зроблено висновок про те, що ліцензіат є таким, що не може забезпечити виконання вимог Ліцензійних умов.
23 лютого 2010 року відповідачем був прийнятий наказ № 31 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій», яким на виконання вимог статей 20, 21 Закону України «По ліцензування певних видів господарської діяльності» за результатами розгляду матеріалів перевірок додержання ліцензіатами Ліцензійних умов з урахуванням пропозицій, викладених у Протокольному рішенні від 23 лютого 2010 року № 7 Ліцензійної комісії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, анульовано ліцензію автомобільним перевозкам, а саме, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2. Зазначене рішення набирає чинності з 26 березня 2010 року.
Згідно ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та «Про автомобільний транспорт» наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 лютого 2008 року № 10/120 затверджено Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».
У відповідності до пп.2.1 п.2 Порядку контроль за додержанням ліцензіатом Ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок за місцезнаходженням ліцензіата та в транспортних засобах, які він використовує під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Листом № 05/03-4058 від 23.12.2009 року Територіальне управління державної інспекції на автомобільному транспорті повідомило позивача про проведення перевірки додержання нею Ліцензійних умов.
Вимоги до автомобільного перевізника визначені у статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
На підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом.
Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.
Стаття 8 Закону передбачає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені спільним наказом Держкомпідприємництва, Мінтрансзв'язку від 01.02.2008 року N 9/119, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.02.2008 року за N 140/14831.
Пунктом 1.3 Ліцензійних умов визначено, що ліцензійні умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», та суб'єктами господарювання, які мають діючі ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Згідно пп.2.1.13 п.2 Ліцензійних умов, ліцензіати, які надають послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, зобов'язані дотримуватися таких організаційних вимог: забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 - 27 Закону України «Про автомобільний транспорт» та інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року N 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 року за N 268/2708.
У статтях 22, 23, 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт» містяться вимоги до технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, контролю технічного стану транспортних засобів, особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, обов'язки та відповідальність виконавця за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та права замовника за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу.
Порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів визначений Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженим наказом Мінтранс України від 30.03.1998 року № 102, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 р. за N 268/2708.
Зазначене положення розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.
У відповідності до даного Порядку технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.
Підпункт 3.1 пункту 3 Порядку визначає, що система технічного обслуговування та ремонту ДТЗ передбачає, зокрема, щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2).
Щоденне обслуговування проводиться після роботи з метою підготовки ДТЗ до подальшої експлуатації.
Воно передбачає: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку ДТЗ (п.3.5 п.3).
Перевірка технічного стану здійснюється щоденно відповідним технічним персоналом після повернення ДТЗ на місце постійної стоянки, а також водієм перед виїздом на лінію та під час зміни водіїв на лінії. Якщо ДТЗ експлуатуються без повернення в кінці робочого дня на місце постійної стоянки, перевірка їх технічного стану проводиться водієм щодня перед початком роботи (п.3.6 п.3).
Періодичність технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів наведено у додатку 1 Порядку, зокрема, автомобілі легкові та автобуси повинні проходити щоденне обслуговування один раз на добу, незалежно від кількості робочих змін, перше технічне обслуговування через 5 000 км. та друге технічне обслуговування кожні 20 000 км.
У позивача відсутні документи, підтверджуючи проведення робіт з ТО-1, ТО-2 та відсутність у дорожніх листах відміток механіка про проходження після рейсової перевірки технічного стану транспортних засобів.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-7169/10/0570- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-7169/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через 5 днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Головуючий О.А.Нікулін
Судді В.В.Попов
С.В.Жаботинська