Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - Білак С.В.
03 вересня 2010 року справа №2а-2340/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого судді Білак С.В.,
суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.,
при секретарі судового засідання Васильєві Є.С.
за участю сторін:
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: Лагода Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Побутрадіотехніка» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року у справі № 2а-2340/10/1270 за позовом Приватного підприємства «Побутрадіотехніка» до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу № 86 від 03.02.2010, -
Позивач, Приватне підприємство «Побутрадіотехніка» звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу № 86 від 03.02.2010.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 122, 126, 152, 153 КАС України та вважає, що в судовому засіданні сума оскаржуваних вимог та правомірність вимог № 86 доказані не були.
Представник позивача у судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, у період з 24.06.2009 по 26.06.2009 на підставі направлення від 24.06.2009 № 239 відповідачем проведено планову перевірку Приватного підприємства «Побутрадіотехніка», з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2007 до 31.05.2009. За результатами перевірки складено акт № 101-ю від 26.06.2009.
30 листопада 2009 року між Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області та Приватним підприємством «Побутрадіотехніка» укладено договір про розстрочення за № 22, згідно якого Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області надає Приватному підприємству «Побутрадіотехніка» розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 73 931,52 грн. з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів з березня 2010 року до травня 2014 року по 1 449,64 грн. щомісячно.
Як вбачається з картки особового рахунку позивача, наявної в матеріалах справи, яка відповідно до зазначених законодавчих норм підставою для формування вимоги, за позивачем станом на 01.06.09 обліковується недоїмка зі страхових внесків в розмірі 75470,05 грн.; з врахуванням суми зобов'язань, самостійно нарахованих позивачем у розрахунку страхових внесків за травень 2009 року (3524,27 грн.) сума недоїмки на 01.06.09. склала 78724,33 грн., з врахуванням суми переплати в розмірі 476,50 грн., виявленої відповідачем під час перевірки, сума недоїмки на 01.06.09. складає 78 247,83 грн. Наявність вказаної заборгованості, як зазначалось, позивачем визнана, про що свідчить підпис головного бухгалтера підприємства в акті перевірки. З огляду на те, що перевірку позивача було закінчено органом ПФУ 26.06.09 суму переплати в розмірі 476,50 грн. відповідачем враховано по картці особового рахунку позивача в липні 2009 року шляхом зменшення на вказану суму зобов'язання за червень 2009 року.
Суму 73931,52 грн. з особового рахунку позивача виключено в листопаді 2009 року у зв'язку з укладенням договору про розстрочення. Тобто, до листопада 2009 року суми страхових внесків до Пенсійного фонду позивача обліковувались відповідачем з урахуванням недоїмки, виявленої під час перевірки, та нарахованих та сплачених сум поточних зобов'язань зі сплати страхових внесків.
Перерахувавши облікові відомості, зазначені в картці особового рахунку позивача, відповідно до вимог Закону 1058 та Інструкції 21-1, суд встановив, що залишок суми несплачених страхових внесків - 1018,07 грн., вказаної у вимозі, відповідачем визначено правильно.
Саме на цю суму відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу за № Ю-86 від 03 лютого 2010 року.
Розбіжності між розрахунками позивача та відповідача щодо суми, визначеної вимозі, що оскаржується, на думку суду, виникли саме у зв'язку з тим, що позивачем не враховано, що реструктуризовану суму виключено з картки особового рахунку лише в листопаді 2009 року (з моменту укладення договору про розстрочення).
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 2 статті 106 Закону України N 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пп.5.1.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03., зареєстрована Міністерством юстиції України 16.01.04. за № 64/8663 (далі - Інструкція 21-1). обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу).
Згідно з пп.5.1.3. цієї Інструкції страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Як встановлено пп.5.1.4. Інструкції 21-1, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до пп.5.1.5., 5.1.6. Інструкції 21-1, у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (33,2 відсотка, 4 відсотки, 42 відсотки, 19,92 відсотка цих сум).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.
Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновом суду першої інстанції, що при складанні та направленні оскаржуваної вимоги відповідач діяв на підставі, спосіб, та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Побутрадіотехніка» - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року у справі № 2а-2340/10/1270 за позовом Приватного підприємства «Побутрадіотехніка» до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу № 86 від 03.02.2010 - залишити без змін.
Ухвала складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 вересня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Білак С.В.
Судді: Сухарьок М.Г.
Гаврищук Т.Г.