01 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2986/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2024 ( суддя першої інстанції Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/2986/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3137про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30 000 грн. за період із 01.11.2022 по 13.12.2022 пропорційно в розрахунку на місяць;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 50 000 грн. за період із 01.11.2022 по 13.12.2022 пропорційно в розрахунку на місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 до 13.12.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Однак, відповідачем протиправно не виплачено йому додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн. на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн. на місяць за період з 01.11.2022 по 13.12.2022, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168). При цьому, як на підставу невиплати додаткової винагороди відповідач послався на проведення службового розслідування за фактом відмови від виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану. Позивач вважає, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачене нормами Дисциплінарного статуту ЗСУ, отже знаходиться поза межами правового поля. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається із довідки відповідача від 03.12.2023 № 8318, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 01.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в с. Нетайлове та с. Первомайське Покровського району Донецької області.
Довідкою про доходи, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 8226 підтверджується, що позивачу у листопаді 2022 року виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 83 870,97 грн. за 26 днів жовтня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2022 № 575 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування відносно зазначених у наказі військовослужбовців, в т.ч. позивача, за фактом відмови від виконання бойового завдання (п. 1 наказу); наказано на період проведення службового розслідування усунути від виконання службових обов'язків зазначених у наказі військовослужбовців, в т.ч. позивача (п. 4 наказу).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.12.2022 № 444 «Про результати службового розслідування» наказано, крім іншого, службове розслідування вважати завершеним (п. 1 наказу); за порушення норм чинного законодавства України, а саме абзацу 2, 3,4, 5, 7 статті 11, статті 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, статті 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 та на підставі статті 45, пункту "В" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 03.1999, на зокрема, штаб-сержанта ОСОБА_1 , накласти дисциплінарне стягнення, у вигляді "СУВОРА ДОГАНА" (п. 2 наказу); помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 забезпечити виконання пункту 1 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.06.2018 № 260, та застосувати пункт 9 рішення Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 при розрахунку грошового забезпечення та додаткової винагороди вищевказаним військовослужбовцям, які усунені від виконання службових обов'язків, оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 до дня фактичного завершення відсторонення оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (п. 8 наказу).
Вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн. на місяць за період з 01.11.2022 по 13.12.2022, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 (застосувалось до 01.06.2022) та Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29 (застосовується після 01.06.2023).
Пунктом 9 Окремого доручення Міністерства оброни України від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які:
беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунения або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення).
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у підпунктах 9.4. - 9.8., 9.10., які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що чинним законодавством не передбачено прийняття окремого рішення щодо позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди, а реалізація такого рішення знаходить своє відображення в тому, що до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовець, який допустив порушення, не включається.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття Міністром оборони України рішень від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168.
Таким чином, однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відмова виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Судом першої інстанції вірно зазначив, що доказів оскарження та визнання протиправними наказу від 10.12.2022 № 444, який і слугував підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Позивачем даний наказ не оскаржувався, а отже він є чинним та підлягає виконанню, в т.ч. і пункт 8, який стосується питання грошового забезпечення зазначених у ньому військовослужбовців. Тобто, за умови існування діючого наказу від 10.12.2022 № 444, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду за спірний період.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2024 в адміністративній справі №280/2986/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 травня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров