30 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 186/1602/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 в адміністративній справі №186/1602/23 ( суддя першої інстанції Янжула С.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області інспектора ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - лейтенанта поліції Воробйова Ігоря Сергійовича про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,-
ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 жовтня 2023 року відносно неї інспектором ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - Воробйовим І.С., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, серія БАБ №186338, відповідно до якої її визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1 190 гривень. Згідно вказаної постанови, вона, 14 жовтня 2023 року о 21:10 годині керувала автомобілем "ВАЗ-21114", д.р.н. НОМЕР_1 , у якого був недостатньо освітлений задній номерний знак, чим порушила п.30.2 ПДР України. Зазначає, що за керування транспортним засобом з недостатньо освітленим номерним знаком відповідальність відсутня, не зрозуміло, на які дані опирався інспектор, визначаючи ступінь неосвітленості номерного знаку, доказів того, що освітлення номерного знаку на транспортному засобі не відповідає будь-яким стандартам, поліцейський їй не надав. Просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення по ч.1 ст.121-3 КУпАП, а провадження по справі закрити; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, інспектора ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - лейтенанта поліції Воробйова Ігоря Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на доводах адміністративного позову.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №186338, відповідно до якої ОСОБА_1 14 жовтня 2023 року о 21:20 годині керувала транспортним засобом "ВАЗ-21114", д.р.н. НОМЕР_1 по вул.Молодіжній, м.Першотравенська, Дніпропетровської області, у якого в темну пору доби, у якого недостатньо освітлений задній державний номерний знак, чим порушила п. 30.2 в ПДР - керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, була притягнута до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 121-3 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1 190 гривень.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступе.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п. 1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, згідно підпункту «в» пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно положень п. 30 ПДР України забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені.
В силу ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що у випадку керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби він підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 2, ч. 3 та 4 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 251 КУпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачку було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП у зв'язку з порушенням останньою п. 30.2 ПДР, що виявилось у керуванні транспортним засобом, в якого в темну пору доби був недостатньо освітлений задній державний номерний знак.
З наявного в матеріалах справи диску з відеозаписом з портативного відеореєстратора (а.с. 13), вбачається, що державний номерний знак транспортного засобу "ВАЗ-21114", д.р.н. НОМЕР_1 був освітлений лампочкою, в той же час, колегія суддів звертає увагу, що номерний знак вказаного автомобіля проглядаються чітко; номерний знак не забруднений, його розміри, форма, позначення, колір і розміщення не змінені.
Відтак, не можна стверджувати про те, що державний номерний повністю неосвітлений (достатньо не освітлений), що не давало змоги чітко визначити символи номерного знака, так як це не відповідає дійсності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною шостою статті 121 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення ПДР, не містить доказу керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, який не можна його розгледіти в темну пору доби, перебування за кермом у процесі руху, переміщення тощо не зафіксовано.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не надав належної уваги зазначеним доказам та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 538,80 грн та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 805,50 грн.
Оскільки позовні вимоги та апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 в адміністративній справі №186/1602/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області інспектора ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - лейтенанта поліції Воробйова Ігоря Сергійовича про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14 жовтня 2023 року БАБ №186338 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн 80 коп та за подання апеляційної скарги в розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили 30 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров