06 травня 2024 р. Справа № 480/3434/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2022, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, по справі № 480/3434/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.10.2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати період роботи позивача з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді «стрижневика ручної формовки» до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити з 04.10.2019 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.11.2019 № 8699 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2019 про призначення пенсії.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Позивачка, не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи та неврахування висновків Верховного Суду, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 по справі № 480/3434/22 скасувати та прийняти нове, який позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріалами справи достовірно підтверджується, що позивачка у спірний період працювала на Сумському ордена Леніна та ордена Жовтневої революції машинобудівному виробничому об'єднанні ім. М. В. Фрунзе (нині АТ "Сумське НВО") і займала посаду, яка відповідає характеру і умовам виконуваної нею роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Натомість суд першої інстанції обмежився висновками про суперечливість акту перевірки та рішення відповідача. Крім того, судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №520/15025/16-а щодо неможливості покладення на працівника відповідальності за не проведення атестації робочих місць, а також Верховного Суду у справах №638/18467/15-а та №593/283/17 про те, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 04.10.2019 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 05.11.2019 № 8699 позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового п'ятирічного стажу. До пільгового стажу не зарахований період роботи позивачки з 15.02.1988 по 08.04.1993 у ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе" на посаді "стрижневика", оскільки відсутні первинні документи підтверджуючі характер виконуваних робіт.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі.
Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав зобов'язувати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати період роботи позивача з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді «стрижневика ручної формовки» до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та зобов'язати призначити з 04.10.2019 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно записів трудової книжки позивачки, вона з 15.02.1988 по 08.04.1993 працювала на посаді стрижневика.
У період роботи позивачки з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді стрижневика були чинними: Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, чинний до 31 грудня 1991 року, та Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, чинний з 1 січня 1992 року по 10 березня 1994 року.
У розділі XV Списку № 2 чинного до 31 грудня 1991 року вказана посада "стрижневик". У розділі XIV Списку № 2 чинного з 1 січня 1992 року по 10 березня 1994 року вказані професії "стрижневик ручної формовки" та "стрижневик машинної формовки".
На підтвердження роботи на посаді стрижневика з 15.02.1988 по 08.04.1993 позивачка надала до органу пенсійного фонду, крім трудової книжки, довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.09.2019 № 25-04-629, видану АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе".
Оскаржуваним рішенням від 05.11.2019 № 8699 ГУ ПФУ в Сумській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (5 років). При цьому період роботи з 15.02.1988 по 08.04.1993 не зарахований до пільгового стажу, оскільки відсутні первинні документи, підтверджуючі характер виконуваних робіт.
В свою чергу, згідно висновку Акту Головного управління ПФ України в Сумській області від 25.10.2019 3462/10.2-02, складеного за результатом перевірки щодо обґрунтованості видачі довідки позивачу, «згідно з наданими для перевірки документами (наказами, карткою Т-2) ОСОБА_1 значиться на посаді стрижневика, а не стрижневика ручної формовки, як зазначено у Довідці від 25.09.2019 № 25-04-629, тому інформація яка зазначена у Довідці від 25.09.2019 № 25-04-629 не підтверджена документами які були надані для перевірки».
З цього приводу колегія суддів зауважує, що наявність певних неточностей у документах не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах, так як основним документом, що підтверджує пільговий стаж є трудова книжка позивачки і певні недоліки в уточнюючих довідках, чи неможливість пенсійного органу перевірити дані, відображені в такому уточнюючому документі, не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку пільгового стажу при призначенні пенсії.
Так, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, від 11.07.2019 у справі № 607/14795/16-а, від 31.07.2019 у справі № 750/10916/16-а, від 19.09.2019 у справі № 229/1905/17, від 15.11.2019 у справі № 495/5161/17 та від 27.02.2020 у справі № 545/4197/16-а.
З цих підстав колегія суддів вважає також помилковим посилання судом першої інстанції на сумнівність наказу від 15.02.88 № 639/вк, який зазначений у записі "9а" трудової книжки позивачки, та яким позивачці був вперше присвоєний розряд стержневика, оскільки в ньому не зазначена дільниця, тобто не визначено місце роботи, як на підставу відсутності підстав зарахувати період роботи позивачки з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді «стрижневика ручної формовки» до пільгового стажу.
Так, у постанові від 12.09.2022 по справі № 569/16691/16-а Верховний Суд також зауважив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка у період з 15.02.1988 по 08.04.1993 дійсно працювала на Сумському ордена Леніна та ордена Жовтневої революції машинобудівному виробничому об'єднанні ім. М. В. Фрунзе (нині АТ "Сумське НВО"). Вказані обставини були також підтверджені відповідачем в ході перевірки, що підтверджується Актом від 25.10.2019 3462/10.2-02.
При цьому у вказаний період позивачка займала посаду, яка відповідає характеру і умовам виконуваної нею роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових мовах, а передбачену, зокрема, Списоком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, чинний до 31 грудня 1991 року, та Списоком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, чинний з 1 січня 1992 року по 10 березня 1994 року.
Так, з довідки від 25.09.2019 № 25-04-629 вбачається, що ОСОБА_1 працювала на повний день в ПАТ "Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе" з 15.02.1988 по 08.04.1993 за професією, посадою стрижневик ручної формовки, що передбачена Списком 2 розділ. ХVI підрозділ 1.а 2150100а-18867 постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, та виконувала наступну роботу: виготовлення джгутів для стрижнів з соломи, клоччя, деревної стружки і інших матеріалів вручну на спеціальній машині; виготовлення простих стрижнів малих і середніх розмірів за стрижневими ящиками; установка в стрижні простих каркасів.; оздоблення, фарбування і укладання стрижнів сушіння; підготовка та чистка стрижневих ящиків. Робоче місце позивачки було атестоване за Списком №2 згідно наказу від 27.12.1994 №272.
В свою чергу відповідач, зазначаючи в акті перевірки від 25.10.2019 3462/10.2-02 про неможливість підтвердити інформацію, зазначену в довідці про характер та умови праці, з огляду на те, що згідно наданих на перевірку документів ОСОБА_1 значиться на посаді стрижневика, а не стрижневика ручної формовки, не надав жодних доказів того, що на підприємстві, де працювала позивачка була наявна посада стрижневика, який не виконував ручної чи машинної формовки, та не відносився до Списку № 2.
До того ж, як було слушно зауважено судом першої інстанції, під час роботи позивачки з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді стрижневика був чинним до 31.12.1991 Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, який передбачав посаду саме стрижневика, а чинний з 01.01.1992 по 10.03.1994 Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, передбачав посади: "стрижневик ручної формовки" та "стрижневик машинної формовки".
Отже, зазначення у первинних документах посади, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, під загальною назвою (зокрема, "стрижневик"), не спростовує того, що правом на пільгову пенсію користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах (зокрема, "стрижневик ручної формовки" та "стрижневик машинної формовки").
Відтак визначені відповідачем в оскаржуваному рішенні від 05.11.2019 № 869 підстави для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, а саме - відсутність первинних документів, підтверджуючих характер виконуваних робіт, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються матеріалами справи, зокрема, трудовою книжною позивачки та довідкою АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе".
Зважаючи на вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати період роботи з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді «стрижневика ручної формовки» до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підлягає скасування з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення вказаної позовної вимоги.
В частині позовних вимог позивачки зобов'язати пенсійний орган призначити їх пенсію колегія суддів, виходить з наступного.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Колегія суддів враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки в ході судового розгляду перевірялися лише підстави для зарахування до пільгового стажу позивачки періоду роботи з 15.02.1988 по 08.04.1993 на Сумському ордена Леніна та ордена Жовтневої революції машинобудівному виробничому об'єднанні ім. М. В. Фрунзе (нині АТ "Сумське НВО"), дотримання інших умов для призначення пеннсії не було предметом аналізу суду, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 по справі № 348/2160/15-а.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених по справі обставин дана вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 по справі № 480/3434/22 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати період роботи з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді «стрижневика ручної формовки» до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 15.02.1988 по 08.04.1993 на посаді «стрижневика ручної формовки» до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 по справі № 480/3434/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій