м. Черкаси
06 травня 2024 року справа № 580/8949/21
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №580/8949/21 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5-го травня за 2021 рік, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу до 5-го травня за 2021 рік, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 позов задоволено повністю.
На адресу суду від позивача надійшла заява у порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі в адміністративній справі №580/8949/21, згідно якої заявник просить суд зобов'язати відповідача подати у визначений судом строк звіт про виконання рішення суду в цій адміністративній справі.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
Як наслідок, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Також, заявником не надано до суду доказів (умисного) невиконання відповідачем рішення суду у цій справі.
Крім того, суд враховує те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”).
Так, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а матеріали заяви не містять жодних відомостей щодо виконання/не виконання відповідачем рішення суду у цій справи.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про зобов'язання відповідача у визначений строк подати до суду новий звіт про виконання рішення у справі №580/8949/21.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №580/8949/21 - відмовити повністю.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ