про повернення позовної заяви
06 травня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/4620/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про про поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, в якій просить поновити його на посаді Полтавського міського голови з 16.04.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху; визначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: уточненої позовної заяви з урахуванням вимог пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, доказів поважності причин його пропуску.
29 квітня 2024 року представником позивача адвокатом Делією В.М. подано до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, а також уточнену позовну заяву.
В уточненій позовній заяві позивач прохальну частину позовних вимог виклав у тій же редакції, що й у первинній позовній заяві, а саме, просить поновити його на посаді Полтавського міського голови з 16.04.2024. Підставою позову визначив незаконність звільнення з посади міського голови міста Полтави, вказуючи, що після набрання вироком Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 по справі № 991/1573/23 законної сили його мали відсторонити від виконання посадових обов'язків строком на 1 рік, натомість незаконно звільнили з посади.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі представник позивача просить поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою про поновлення на посаді Полтавського міського голови, вказуючи, що не мав змоги звернутися до суду з позовною заявою у строк, встановлений чинним законодавством, оскільки вироком ВАКС від 02.03.2023 по справі № 991/1573/23 йому було заборонено обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тому поновлення на роботі було неможливим. Стверджує, що така причина пропуску строку не залежала від волі ОСОБА_1 , є непереборною, відтак строк звернення до суду підлягає поновленню.
Оцінюючи заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, суд виходить з такого.
Предметом спору, з яким позивач звернувся до суду, є поновлення на посаді Полтавського міського голови внаслідок незаконного звільнення.
Суд враховує, що відповідно до положень частин 1 - 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, що міститься у пункті 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Беручи до уваги наведене, суд констатує, що спір, з яким ОСОБА_1 звернувся до суду, стосується звільнення з публічної служби, а тому строк звернення до суду у цьому випадку складає один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що вироком Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 у справі 991/1573/23, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Вказаний вирок набрав законної сили 04.04.2023, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/109350528).
Відповідно до пунктів 3, 3-1 частини 1 статті 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі: набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього (п. 3); набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (п. 3-1).
Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 79 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади: з підстав, зазначених у пунктах 3, 3-1 частини першої цієї статті, - з дня, наступного за днем одержання радою або її виконавчим комітетом копії відповідного рішення суду без прийняття рішення відповідної ради.
З аналізу положень статті 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” випливає, що підставою для дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови є обставини, зокрема, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому такі повноваження припиняються з дня, наступного за днем одержання радою або її виконавчим комітетом копії відповідного рішення суду без прийняття рішення відповідної ради.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 183/7152/16(2-а/183/54/17).
В силу вимог частини 3 статті 42 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.
Отже, єдиним способом дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у разі набрання законної сили обвинувальним вироком або рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є звільнення з посади особи, при цьому з дня, наступного за днем одержання радою або її виконавчим комітетом копії відповідного рішення суду без прийняття рішення відповідної ради.
З огляду на викладене, в силу вимог статті 79 Закону №280/97-ВР позивач звільнений з посади Полтавського міського голови з дня, наступного за днем одержання радою або її виконавчим комітетом копії відповідного рішення суду без прийняття рішення відповідної ради.
Трудова книжка ОСОБА_1 , копія якої долучена до матеріалів позовної заяви, містить запис № 31 від 12.04.2023 “Позбавлений права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік у зв'язку з набранням законної сили вироком Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023”, підстава запису - вирок Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 у справі № 991/1573/23.
Таким чином, відповідний запис у трудовій книжці позивача від 12.04.2023 свідчить про те, що Полтавською міською радою (виконавчим комітетом) отримано вирок Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 у справі № 991/1573/23 і позивач звільнений з посади міського голови.
Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис № 32 від 19.04.2023 про прийняття на роботу водієм автотранспортних засобів у ТОВ “Полтава Реал Естейт Груп”.
Отже, позивач був обізнаний із звільненням з посади міського голови 12.04.2023, однак із позовом про поновлення на посаді звернувся до суду 17.04.2024, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку, натомість більше ніж через рік з дня, коли дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 20.09.2023 у справі № 240/33951/22, від 25.01.2024 у справі № 420/19560/23 та ін.
Суд зазначає, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, подана на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 22.04.2024, обґрунтована лише тим, що позивач не мав змоги звернутися до суду з позовною заявою у строк, встановлений чинним законодавством, оскільки вироком ВАКС від 02.03.2023 по справі № 991/1573/23 йому було заборонено обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Суд наголошує, що аналогічні підстави для поновлення строку були зазначені позивачем і у заяві про поновлення строку звернення до суду, доданій до первинної позовної заяви, однак визнані судом такими, що не є поважними причинами пропуску, у зв'язку з чим позовну заяву було залишено без руху.
Суд акцентує увагу на тому, що заборона позивачу обіймати певні посади за вироком суду не створює перешкод для звернення до суду з позовом, оскільки не свідчить про неможливість позивача скласти і подати позовну заяву особисто чи через представника.
Щодо доводів позивача про те, що під час дії заборони обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, поновлення на роботі було б неможливим, суд зауважує, такі обставини стосуються вирішення спору по суті та жодним чином не підтверджують неможливість своєчасного звернення до суду із позовом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», рішення від 22 жовтня 1996 року, справа «Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернувся до суду із значним пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про поновлення на посаді позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.В. Довгопол