Київський районний суд м. Полтави
Справа № 553/2857/23
Провадження №2/552/967/24
26.04.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,
учасники справи та їх представники:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
представник позивача - Шкапенко Олександр Віталійович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до ленінського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між АТ «А-Банк» та відповідачем 25 грудня 2013 року було укладено договір № б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит, а відповідач ОСОБА_1 взяв зобов'язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов'язання не виконав. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 25564,51 грн., з яких 9931,73 грн. - заборгованість за кредитом, 13883,02 грн. - заборгованість за відсотками, 1749,76 грн. - штрафи. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2023 року справу передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Полтави
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2023 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні суду не подавалися.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи судом, відзив на позовну заяву не подав.
Інші заяви та клопотання від сторін не надходили.
В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в засідання також не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
За таких обставин, відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 грудня 2013 року між сторонами по справі укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.16).
За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку від 25 грудня 2013 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 грудня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору (а.с.31-38).
Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, її розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених банком розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та неустойки за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 2013-12-25, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , ОКПО-2466300011, станом на 30.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 9931,73 грн., заборгованість за відсотками позивач обраховує у розмірі 13883,02 грн. (а.с. 5-15).
Оскільки договором сплата процентів та пені не передбачена, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за одержаним кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено частково - на 39%, тому відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2684 х 39% = 1046,76 грн.
Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 10978,49 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором № б/н від 25 грудня 2013 року у розмірі 9931,73 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 1046,76 грн., а всього стягнути 10978,49 грн. (десять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень сорок дев'ять копійок).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м.Дніпро, вул. Батумська, буд.11,
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення виготовлено 26 квітня 2024 року.
Головуючий О.А. Самсонова