Справа № 369/7312/24
Провадження №1-кс/369/1548/24
06.05.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019110200001080 від 06.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
До суду надійшло вищевказане клопотання, яке мотивовано тим, що 18.03.2019 року слідчим суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_4 було постановлено ухвалу у справі № 369/3440/19 про арешт майна у кримінальному проваджені № 12019110200001080 від 06.03.2019 року, відповідно до якої було накладено арешт на майно, частина з якого належить підозрюваному ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки Samsung Galaxy G2 білого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , сім-карта НОМЕР_2 ; мобільний телефон S-Tell чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ;мобільний телефон Bravis чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 з сім-картою оператора Лайф; мобільний телефон марки LG чорного кольору модель «H525TR» IMEI НОМЕР_6 З СІМ-КАРТОЮ НОМЕР_7 ; мобільний телефон Samsung j2 ІМЕІ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 з сім-картою НОМЕР_10 ; наручний годинник; чорний ремінець марки Jory Hysek; МР-3 плеєр; талони на пальне в кількості 3 шт. №455367, 455300, 455204, із забороною відчуження, розпорядження та користування.
10.05.2019 року з кримінального провадження № 12019110200001080 від 06.03.2019 року виділено матеріали кримінального провадження відносно підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та кримінальному провадженню присвоєно номер № 12019110200002236 від 10.05.2019 року.
28.12.2023 року прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 прийнято рішення про закриття кримінального провадженням № 12019110200002236 від 10.05.2019 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_5 , у зв'язку зі не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримання.
У судове засідання заявник не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином,
Представник заявника подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.
У судове засідання прокурор та слідчий не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1ч.2ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4ч.2ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2ч.2ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4ч.2ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що 28.12.2023 року прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 прийнято рішення про закриття кримінального провадженням № 12019110200002236 від 10.05.2019 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_5 , у зв'язку зі не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримання, такий захід забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно ОСОБА_6 не виправдовує ступінь втручання у права власника майна. Розумність та співрозмірність обмеження права власності законного власника вказаного майна суперечить завданням кримінального провадження. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження порушує права заявника, оскільки призводить до надмірного обмеження прав, тому вказаний арешт підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 170, 174 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання представника заявника адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2019 року у справі № 369/3440/19 - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2019 року у справі № 369/3440/19 на мобільний телефон марки Samsung Galaxy G2 білого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , сім-карта НОМЕР_2 ; мобільний телефон S-Tell чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ;мобільний телефон Bravis чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 з сім-картою оператора Лайф; мобільний телефон марки LG чорного кольору модель «H525TR» IMEI НОМЕР_6 З СІМ-КАРТОЮ НОМЕР_7 ; мобільний телефон Samsung j2 ІМЕІ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 з сім-картою НОМЕР_10 ; наручний годинник; чорний ремінець марки Jory Hysek; МР-3 плеєр; талони на пальне в кількості 3 шт. № 455367, 455300, 455204.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1