про повернення заяви про відкриття провадження у справі
03 травня 2024 року Справа № 915/382/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши матеріали заяви
боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" від 05.04.2024 (вх. № 4136/24 від 08.04.2024), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявниця, посилаючись на п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру ОСОБА_2 та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможною, прийняти план реструктуризації та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви заявниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість приблизно 452214,73 грн перед 16 фінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/382/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023, який набрав чинності 15.04.2023, внесено зміни до КУзПБ.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Книга третя КУзПБ містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Враховуючи те, що боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів, обов'язковість надання яких передбачено ч. 3 ст. 116 КУзПБ, а саме: конкретизованого списку кредиторів і боржників з детальною інформацією про суми прострочених зобов'язань та періоди виникнення заборгованості перед кредиторами по кожному договору; проекту плану реструктуризації, складеного відповідно до ст. 124 КУзПБ; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному обсязі або надання копії укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом; належним чином оформлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність; доказів наявності заборгованості перед фінансовими установами, які зазначені у заяві; доказів наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, суд ухвалою суду від 15.04.2024 залишив без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та встановив заявниці 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху на їх усунення. Також судом було роз'яснено заявниці, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявникові згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала суду від 15.04.2024 доставлена до електронного кабінету заявниці 18.04.2024 о 16:05, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Ураховуючи зазначене та положення ч. 4 ст. 116 ГПК України, термін для усунення недоліків заяви, з урахуванням вихідних днів, тривав до 29.04.2024 (включно).
25.04.2024 в особистому кабінеті системи "Електронний суд" ОСОБА_1 сформовано заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована в суді 26.04.2024 (вх.№5030/24).
На виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024, заявницею зазначено наступне.
Щодо вимог суду про надання конкретизованого списку кредиторів і боржників з детальною інформацією про суми прострочених зобов'язань та періоди виникнення заборгованості перед кредиторами по кожному договору, заявниця, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 вказала, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первинною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості. Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами. Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов'язання боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям, виписки по рахункам тощо, що заявниця надає.
Боржниця просить суд врахувати вищевикладене та прийняти всі наявні у неї кредитні договори, довідки по заборгованостям, виписки з банківських рахунків, скріншоти з особистих кабінетів заявниці у кредиторів.
Також боржниця вказує, що зазначення даної інформації на даному етапі провадження є неможливим в силу того, що ще відсутні визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру, тому не має можливості скласти конкретний список визнаних судом вимог кредиторів із зазначенням їх розміру, оскільки у дану справу ще не вступили кредитори, і суд не визнав їх вимоги відповідно. Однак просить врахувати суд, що нею були здійснені всі можливі дії з метою визначення такої інформації і направлені відповідні запити, докази відправлення яких було додано до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо вимог суду про надання проекту плану реструктуризації, складеного відповідно до ст. 124 КУзПБ заявниця зазначила, що не має нагоди надати суду примірний план реструктуризації, тому долучений до матеріалів справи Проект плану реструктуризації боргів не є кінцевим документом, оскільки не містить і не може містити всіх необхідних його складових відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ, так як частина відомостей вноситься до проекту плану реструктуризації вже після відкриття провадження, заявлення вимог кредиторів, проведених перевірок арбітражним керуючим.
Щодо вимог суду про надання належним чином оформлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність заявниця зазначили, що аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме: - боржник подає суду декларації; - керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту; - отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень. Просить суд врахувати, що нею надано дані щодо всіх її членів сім'ї, завдяки яким після відкриття провадження у справі арбітражний керуючий може здійснити відповідні запити, після чого боржниця матиме змогу внести відповідні відомості у декларації про майновий стан.
Перевіривши виконання заявницею вимог ухвали суду від 15.04.2024 про залишення заяви без руху, господарський суд дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст.116 КУзПБ встановлено перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно ч. 2 ст. 30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 - 3028 грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 45420 грн.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано роздруківку платіжної інструкції № 0.0.3557607008.1 від 29.03.2024, згідно якої боржницею на рахунок суду з призначенням платежу (Сплата за послуги) було перераховано суму в розмірі 4542,00 грн.
Згідно п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Тобто при зверненні до суду із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи заявник альтернативно може здійснити авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду та надати відповідні докази такого авансування на виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ або без здійснення такого авансування надати до заяви копію договору з обраним ним арбітражним керуючим, укладеного у відповідності до п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.03.2024, укладений між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та фізичною особою ОСОБА_1 .
Оцінюючи положення договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.03.2024, суд зазначає, що умови п. 7.1 договору від 13.03.2024 свідчать, що договір діє не до закриття провадження у справі, як визначено п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, а до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідно рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено Законом.
Суд також зауважує, що договір від 13.03.2024 не визначає умов та строків оплати винагороди керуючого реструктуризацією безпосередньо заявницею, а містить положення щодо розстрочення авансування заявницею винагороди на депозитний рахунок суду, що не відповідає п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Слід вказати, що КУзПБ та іншими нормами чинного законодавства не передбачене розстрочення/відстрочення авансування винагороди арбітражного керуючого при сплаті винагороди на депозитний рахунок суду. Більш того, додання до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність копії укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність в розумінні п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ само по собі виключає здійснення авансування винагороди на депозитний рахунок суду як такої.
Отже, аналіз умов укладеного між арбітражною керуючою Белінською Н.О. та Охотніковою В.Д. договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.03.2024 дозволяє дійти висновку про його невідповідність вимогам п.1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Більш того, вказаний договір не підписаний його стороною - боржницею ОСОБА_1 і відповідно, є неукладеним.
Згідно п. 7.1. договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.03.2024, зокрема, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, додання копії договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.03.2024 до заяви про неплатоспроможність боржника-фізичної особи суд не розцінює як обставину, що звільняє заявницю від виконання вимог п.12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ в частині надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією на депозитний рахунок у встановленому законом розмірі.
Отже, заявницею не усунуто основний недолік поданої заяви в частині належного виконання вимог п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, а доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією в належному порядку та розмірі не надано.
Як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у рішенні у справі Белле проти Франції (Bellet v. France, заява N 13343/87, від 04.12.95) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява N 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Отже, як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі статті 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ГПК України.
Відповідно до ухвали суду від 15.04.2024 господарський суд дійшов висновку про залишення поданої заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи без руху з наданням заявниці строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Відтак процесуальний обов'язок подання заяви з дотриманням норм ГПК України та КУзПБ покладено на заявницю. А дотримання процесуальних норм та порядку подання зазначеної заяви, зокрема, надання доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, на які посилається заявниця, не є формалізмом, оскільки не призводить до анулювання вимог КУзПБ та процесуального законодавства.
За викладених обставин, заявницею не усунуто недоліки, на підставі яких, заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а саме, доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією в належному порядку та розмірі не надано.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявниці, оскільки остання не усунула всі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах "Осман проти Сполученого Королівства", "Креуз проти Польщі", "Пелевін проти України", "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
У зв'язку з чим право боржниці на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Додатково, суд зауважує, що оскільки головуючий у даній справі суддя Адаховська В.С. перебувала у відпустці, датою постановлення даної ухвали є 03.05.2024.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані матеріали сформовано в системі "Електронний суд" та надано до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної заяви з додатками не повертається боржниці (заявниці) у зв'язку з його відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
Повернути ОСОБА_1 сформовану в системі "Електронний суд" від 05.04.2024 (вх. № 4136/24 від 08.04.2024) заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя В.С. Адаховська