06 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 673/1301/20
Провадження № 22-ц/4820/680/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс»), Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПАТ «СК «Інгосстрах»), про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 зазначив, що 21 липня 2020 року ОСОБА_3 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем «ВАЗ 2105» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Подільській, у м. Деражні, Хмельницької області, на порушення Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, в результаті чого перед виїздом на нерегульоване перехрестя не дав дорогу автомобілю «Hyundai Santa Fe» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі (вул. Проскурівська), та допустив зіткнення з ним.
Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.
В результаті зіткнення належний ТОВ «Автокредит Плюс» автомобіль «Hyundai Santa Fe» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який за договором фінансового лізингу від 17 квітня 2018 року перебував у користуванні ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Згідно рахунку Приватного підприємства «Торговий дім «Євромоторс» №СЕК-W01676 від 30 липня 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 160 720 грн.
Автомобіль «Hyundai Santa Fe» реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ «СК «Інгосстрах» за договором добровільного страхування наземного транспорту №АРНМ000000000020647 від 17 квітня 2018 року, у зв'язку з чим ПАТ «СК «Інгосстрах» виплатило ТОВ «Автокредит Плюс» 29 861 грн 58 коп. страхового відшкодування. Відтак залишок невідшкодованої позивачу матеріальної шкоди склав 130 858 грн 42 коп. (160720-29861,58).
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 130 858 грн 42 коп. майнової шкоди.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою від 19 вересня 2022 року залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25 653 грн 87 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 18 464 грн 18 коп. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та витрат на професійну правничу допомогу, і 256 грн 37 коп. судового збору.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що у зв'язку з розглядом справи ОСОБА_1 поніс обґрунтовані витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 668 грн 46 коп., на проведення експертизи у розмірі 6 795 грн 72 коп., на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, а всього на загальну суму 18 464 грн 18 коп., які слід покласти на відповідача в повному обсязі. Водночас ОСОБА_3 повинен відшкодувати ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 256 грн 37 коп.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання про стягнення 18 464 грн 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не дотримався вимог щодо пропорційності та обґрунтованості покладення на відповідача судових витрат. Позов ОСОБА_1 задоволено на 19,6%, однак суд присудив йому судові витрати у повному обсязі. Також суд здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу без врахування критеріїв реальності та співмірності адвокатських послуг. При цьому ОСОБА_1 не направив відповідачу докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого останній не був обізнаний про понесення позивачем таких витрат.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 , ТОВ «Автокредит Плюс», ПАТ «СК «Інгосстрах», ОСОБА_2 не подали відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
ОСОБА_3 не оскаржує основне рішення суду першої інстанції, а тому згідно зі статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку це рішення суду не переглядається.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не дотримався приписів статей 83, 141 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права додаткове рішення суду в частині розміру судових витрат підлягає зміні.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Згідно квитанції від 22 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 1) за подання позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 668 грн 50 коп.
Ухвалою суду від 19 серпня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі транспортно-товарознавчу експертизу, оплату вартості якої покладено на позивача. Згідно квитанції від 9 січня 2023 року (т. 1 а.с. 249) ОСОБА_1 сплатив вартість експертизи у розмірі 6 795 грн 72 коп.
На підставі договору про надання правової допомоги від 7 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 122) та ордера на надання правової допомоги серії ВХ №1020648 від 3 грудня 2021 року (т. 1 а.с. 161) адвокат Довгаль П.С. надавав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Пунктом 4 договору про надання правової допомоги встановлено, що за надання правової допомоги розрахунок клієнта з адвокатом здійснюється на підставі додаткової угоди.
3 грудня 2021 року ОСОБА_1 зробив заяву про те, що докази витрат, пов'язаних з розглядом справи, будуть подані ним у майбутньому (т. 1 а.с. 147-148).
17 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_3 18 464 грн 18 коп. судових витрат (т. 1 а.с. 264), до якої позивач додав: розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правової допомоги на загальну суму 10 000 грн, акт про виконання наданих послуг від 13 листопада 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №14 від 16 листопада 2034 про оплату ОСОБА_1 правової допомоги у справі в сумі 10 000 грн (т. 1 а.с. 265-267).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та на проведення експертизи (пункти 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ).
Статтею 1 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною дев'ятою статті 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
В силу статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» слідує, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ?...? ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснив, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного Бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи на підставі ?...? ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір, витрати на проведення експертизи та витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання фізичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Витрати сторін на проведення експертизи встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір цих витрат має бути співмірним зі складністю виконаної експертом роботи, її обсягом та часом, витраченим експертом на виконання робіт.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на проведення експертизи та на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які подаються учасником справи до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення (за умови, що до закінчення судових дебатів учасник справи зробив про це відповідну заяву) з одночасним направленням копії цих доказів іншим учасникам справи.
Якщо учасник справи не дотримався встановленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме, не направив на адресу іншого учасника справи документи, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), то його заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню. Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №308/7190/21.
Позов ОСОБА_1 містить вимогу майнового характеру (стягнення матеріальної шкоди) з ціною 130 858 грн 42 коп., а тому за його подання позивач повинен був сплатити 1 308 грн 58 коп. судового збору (130858,42?1%).
Також ОСОБА_1 поніс обґрунтовані витрати на проведення судової експертизи у розмірі 6 795 грн 72 коп.
ОСОБА_1 не дотримався установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, він не направив на адресу ОСОБА_3 копії документів (доказів), які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, внаслідок чого суд не може взяти додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази до уваги. Оскільки ОСОБА_1 не довів свої витрати на професійну правничу допомогу, то ці витрати не можуть бути покладені на відповідача.
Суд першої інстанції помилково керувався тим, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою.
Крім того, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції не застосував принцип пропорційності розподілу судових витрат і неправомірно присудив останньому понесені судові витрати в повному обсязі. При цьому суд допустив подвійне стягнення з ОСОБА_3 судового збору.
Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено на 19,6% (25653,87?100:130858,42), то з ОСОБА_3 на його користь слід присудити 256 грн 48 коп. судового збору (1308,58?19,6%) та 1 331 грн 96 коп. витрат на проведення експертизи (6795,72?19,6%), а всього - 1 588 грн 44 коп. судових витрат (256,48+1331,96).
3. Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд першої інстанції не дотримався норм процесуального закону, внаслідок чого додаткове рішення в частині розміру судових витрат слід змінити.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року в частині розміру судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) 1 588 гривень 44 копійки судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Дворнін О.С.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30