Дата документу 23.04.2024 Справа № 334/1450/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/468/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №334/1450/22Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.307 КК України
23 квітня 2024 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно придбав у невстановлений час та при невстановлених обставинах у невстановленої особи з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, а саме 118 зіп-пакетів та 1 полімерний пакет з речовиною сіро-зеленого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс, загальною масою 196,418 г (в перерахунку на висушену речовину), які в подальшому став зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення санкціонованого обшуку 02.02.2022 року в період часу з 7:10 год. до 08:45 год. працівниками поліції за місцем мешкання ОСОБА_8 за вищезазначеною адресою було виявлено та вилучено вказані зіп-пакети та полімерний пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, які останній незаконно зберігав з метою подальшого збуту невстановленим особам.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту. Йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, процесуальні витрати та речові докази.
В апеляційній скарзі захисник просила вирок змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.2 ст.307 КК на ч.1 ст.309 КК, призначивши йому мінімальне покарання, від відбування якого звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК.
Свої вимоги мотивувала тим, що докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності не доводять наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК. Так, під час проведення обшуку обвинувачений добровільно вказав працівникам поліції місцезнаходження наркотичних засобів у будинку, розповів про обставини, через які наркотичні засоби опинилися в його будинку та зазначив про особисте вживання ним наркотичних засобів. Зазначені у сукупності обставини свідчать про відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/108-22/1755-НЗПРАП у складі нашарувань речовини темно-коричневого кольору, що знаходяться на внутрішніх поверхнях фрагмента ПЕТ - пляшки (пристрій для вживання наркотичних речовин) виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, що також свідчить про вживання обвинуваченим за місцем свого проживання наркотичних речовин. Кількість вилучених у обвинуваченого наркотичних речовин не доводить «поза розумним сумнівом» те, що вони зберігалися ОСОБА_8 саме з метою збуту. Частина виявлених речовин відповідно до висновку експерта не відноситься до наркотичних чи психотропних речовин. Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не надали показів, які би доводили, що обвинувачений за місцем свого проживання пропонував їм придбати та вжити саме особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який зберігався у нього на кухні та який він їм демонстрував. Факт зберігання наркотичних засобів у підсобному приміщенні не підтверджує саме наявність умислу на збут наркотичних речовин. Не доводить наявність складу передбаченого ч.2 ст.307 КК злочину і наявність розфасованого у зіп пакети та один полімерний пакет особливо небезпечного наркотичного засобу, ваг, на яких виявлено нашарування наркотичного засобу. Адже це може свідчити лише про їх використання саме з метою зважування канабісу, який обвинувачений зберігав та вживав сам. Надані стороною обвинувачення докази не містять жодної інформації щодо фактів збуту обвинуваченим наркотичних чи психотропних речовин, оперативні закупки не проводились, відповідних домовленостей щодо збуту цих речовин іншим особам не задокументовано, засобів для упакування чи розфасування не виявлено та не вилучено. Умисел обвинуваченого на збут наркотичної речовини стороною обвинувачення не доведено. Натомість з показів обвинуваченого вбачається, що він протягом тривалого часу вживає наркотичні засоби, а надані стороною обвинувачення докази винуватості обвинуваченого у вчиненні передбаченого ч.2 ст.307 КК злочину ґрунтуються лише на припущеннях.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти скарги та просила залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.307 КК кримінального правопорушення ухвалено відповідно до вимог ст.370 КПК на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст.94 КПК.
Зокрема рішення суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується даними, встановленими із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених судом першої інстанції, зокрема:
- протоколу обшуку від 02.02.2022 року, відповідно до якого за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обшук, під час якого було вилучено фрагмент пляшки з нашаруванням речовини темного кольору, наперсток з залишками речовини, 10 зіп-пакетів з речовиною сіро-зеленого кольору, полімерний пакет з рослинною речовиною, великий зіп-пакет з речовиною рослинного походження, терези, 100 полімерних згортків з рослинною речовиною, 7 зіп-пакетів з речовиною рослинного походження та один зіп-пакет з насінням;
- висновку експерта від 02.02.2022 року №СЕ-19/108-22/1753-НЗПРАП, відповідно до якого установлено, що вилучений під час обшуку рослинний матеріал сіро-зеленого кольору, що наданий у полімерному пакеті, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса канабісу в перерахунку на висушену речовину складає 8,516 г;
- висновку експерта від 03.02.2022 року №СЕ-19/108-22/1750-НЗПРАП, відповідно до якого речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка упакована в полімерний зіп-пакет вилучений під час обшуку, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, маса якого складає 20,664 г, в перерахунку на висушену речовину;
- висновку експерта від 03.02.2022 року №СЕ-19/108-22/1755-НЗПРАП, відповідно до якого у складі нашарувань речовини темно-коричневого кольору, що знаходяться на внутрішніх поверхнях фрагмента ПЕТ-пляшки вилученій під час обшуку, виявлений особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, маса якого складає 0,14 г (в перерахунку на суху речовину);
- висновку експерта від 03.02.2022 року №СЕ-19/108-22/1756-НЗПРАП, яким встановлено, що речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору, що містяться у 10 полімерних зіп-пакетах, масами 0,9681 г, 0,9442 г, 0,9673 г, 1,0121 г, 0,9690 г, 0,9514 г, 0,9833 г, 0,9801 г, 0,9262 г та 0,9471 г вилучених під час обшуку, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого склала 0,8551 г, 0,7732 г, 0,8601 г, 0,9052 г, 0,8341 г, 0,8383 г, 0,8774 г, 0,8477 г, 0,7768 г та 0,8421 г в перерахунку на висушену речовину;
- висновку експерта від 04.02.2022 року №СЕ-19/108-22/1754-НЗПРАП, згідно з яким рослинний матеріал сіро-зеленого кольору вилучений під час обшуку всередині ста згортків та семи зіп-пакетів є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Загальна маса канабісу в перерахунку на висушену речовину складає 158,828 г;
- висновку експерта від 10.02.2022 року №СЕ-19/108-22/2258-НЗПРАП, відповідно до якого в складі нашарувань речовини зелено-коричневого кольору на поверхні електронних ваг вилучених під час обшуку виявлений особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критерію доведеності винуватості поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 заперечив факт придбання ним та зберігання наркотичних засобів з метою збуту. В апеляційній скарзі сторона захисту також стверджувала про недоведеність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК, зокрема і зберігання обвинуваченим наркотичної речовини з метою збуту. А тому з цих підстав захисник вимагала перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч.1 ст.309 КК.
Проте, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не може погодитись із такими запереченнями захисника виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції ретельно перевірялись аналогічні аргументи сторони захисту та правильно визнані безпідставними та такими, що суперечать встановленим фактичним обставинам та наявним у справі доказами.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.309 КК, характеризується виною у формі прямого умислу: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних нею діянь, відповідальність за які передбачено ст.309 КК, і бажає їх вчинити, не маючи на меті збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Вказівка у статті на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах. Якраз у наявності чи відсутності такої мети і полягає відмінність між складами злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК.
Отже, для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов'язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, а також інші обставини, зокрема: відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини; поведінка суб'єкта злочину; те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.
За фактичними обставинами даного кримінального провадження встановлено, що під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого було виявлено 118 зіп-пакетів та 1 полімерний пакет із канабісом, що свідчить про попереднє фасування та пакування наркотичного засобу. Загальна маса вилученого у ОСОБА_8 особливо небезпечного наркотичного засобу склала 196,418 г (в перерахунку на висушену речовину). Така кількість наркотичного засобу є занадто надмірною для вживання однією особою, що спростовує твердження захисту про те, що обвинувачений зберігав наркотичний засіб виключно для особистого вживання. Більша частина із цих зіп-пакетів з канабісом була упакована у камінці з бетону, які під час обшуку працівники поліції розбивали, що свідчить про вживання обвинуваченим заходів з конспірації з приховування слідів і ознак вчинення злочинів. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/108-22/1756-НЗПРАП маси наданих на дослідження об'єктів суттєво не відрізняються між собою, що свідчить про фасування наркотичного засобу приблизно однією вагою. Крім того, під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого було вилучено електронні ваги і в складі нашарувань речовини зелено-коричневого кольору на поверхні цих ваг виявлений особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, що свідчить про використання цих вагів для зважування наркотичного засобу для їх фасування для подальшого збуту у певних одиницях маси.
Отже за наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обвинувачений придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб саме з метою збуту. З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисту про те, що зазначені вище обставини не доводять наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК.
А тому з огляду на наведене та з урахуванням положень кримінального закону колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК і вважає таку кваліфікацію правильною.
При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано піддав критичній оцінці версію обвинуваченого про те, що наркотичний засіб йому нібито підкинули біля його подвір'я. Адже така версія обвинуваченого є непереконливою і такою, що повністю спростовується сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів. Більш того, в разі виявлення незаконних предметів, обвинувачений мав би одразу повідомити про це в поліцію. Проте обвинувачений за його ж показами цього не зробив, а переніс наркотичний засіб до себе додому де і залишив, що додатково свідчить про неспроможність доводів обвинуваченого в цій частині.
Само по собі виявлення за місцем проживання обвинуваченого фрагмента ПЕТ - пляшки (пристрою для вживання наркотичного засобу) з нашаруванням наркотичної речовини не може однозначно свідчити про те, що обвинувачений зберігав наркотичний засіб виключно для власного вживання, як про це стверджувала захисник в апеляційній скарзі, оскільки вживання особою наркотичних засобів не виключає можливості продажу такою особою наркотичних речовин.
Усупереч доводам скарги захисника колегія суддів вважає, що кількість вилученого у обвинуваченого наркотичного засобу безумовно свідчить про мету збуту. Адже загальний розмір цього наркотичного засобу значно перевищує потреби однієї особи і спростовує висунуту стороною захисту версію.
Та обставина, що частина виявлених у обвинуваченого речовин не належить до наркотичних засобів та психотропних речовин, на чому акцентувала увагу захисник в апеляційній скарзі, на висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину за жодних обставин не впливає.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не надали покази, які би доводили, що обвинувачений пропонував їм придбати та вжити саме канабіс, який зберігався у нього за місцем проживання, то колегія суддів зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 не ґрунтується переважною мірою на показах цих свідків. Між тим, покази даних свідків у сукупності з наданими стороною обвинувачення письмовими доказами безумовно доводять факт зберігання обвинуваченим наркотичного засобу саме з метою збуту.
Аргументи апеляційної скарги захисту щодо відсутності інформації щодо фактів збуту обвинуваченим наркотичних чи психотропних речовин, а так само відсутності відповідних домовленостей на збут тощо, істотного значення для доказування у цій справі не мають і не можуть позначитися на правильності висновків суду. Адже ОСОБА_8 визнано винуватим не у збуті наркотичного засобу, а у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, що беззаперечно доведено наданими стороною обвинувачення доказами. Доводи захисника в цій частині жодним чином не спростовують факт зберігання обвинуваченим наркотичного засобу саме з метою збуту.
За наведених обставин при перевірці вироку колегією суддів не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за приписами статей 404, 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, у тому числі за необхідності - і шляхом дослідження доказів. Таке дослідження доказів здійснюється лише за клопотанням учасників судового провадження.
Проте ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань про дослідження апеляційним судом доказів.
Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п.16 ч.1 ст.7, ст.23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
Відтак, в контексті ст.404 КПК судова колегія не вправі дати іншу оцінку доказам, ніж ту, що дав суд першої інстанції.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за законом віднесено до тяжких злочинів; даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має неповнолітню дитину. З урахуванням цих обставин, а також з огляду на відсутність обставин, які би пом'якшували покарання обвинуваченого, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції належним чином вмотивований і відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. Переконливих аргументів на спростування висновків районного суду захисник в апеляційній скарзі не навела, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених в ній.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4