Дата документу 23.04.2024 Справа № 317/5505/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/545/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №317/5505/23Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.263 КК України
23 квітня 2024 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 05 грудня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токмак Запорізької області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він приблизно в середині 2018 року, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 за допомогою всесвітньої мережі Інтернет на форумі «Reibert», у невстановленої в ході досудового розслідування особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, без передбаченого законом дозволу придбав пістолет «ZORAKI-MOD. 914», пістолет «EKOL Р 29 Rev. II», пістолет «EKOL Special 99 Rev. II» та пістолет «AK-SA К9». Після цього ОСОБА_8 приблизно у той же час, а саме в середині 2018 року, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, отримав пістолет «ZORAKI-MOD. 914», пістолет «EKOL Р 29 Rev. II», пістолет «EKOL Special 99 Rev. II» та пістолет «AK-SA К9» поштовим відправленням ТОВ «Нова Пошта» в м.Запоріжжі.
Надалі, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 у середині 2018 року, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, при невстановлених обставинах, перебуваючи в с.Григорівка Запорізького району Запорізької області в садовому товаристві «Радість» на території дачної ділянки №20/21, всередині дачного будиночку сховав зазначені пістолети «ZORAKI- MOD. 914», «EKOL Р 29 Rev. II», «EKOL Special 99 Rev. II» та «AK-SA K9», тим самим почав їх незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу та зберігав до 28.07.2023 року.
28.07.2023 року на території дачної ділянки АДРЕСА_2 проведено санкціонований обшук за Google-координатами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (географічними координатами: НОМЕР_3 ) за участю ОСОБА_8 , під час якого всередині дачного будиночку виявлено та вилучено пістолети «ZORAKI- MOD. 914», «EKOL Р 29 Rev. II», «EKOL Special 99 Rev. II» та «АК-SA К9», які він незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК, як незаконне придбання, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, процесуальні витрати та речові докази.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив переглянути вирок та призначити йому покарання на підставі ч.1 ст.66, ст.69-1 КК, оскільки він повністю визнав свою вину та щиро покаявся. Крім того, зазначив, що предмети, схожі на пістолети, які було виявлено та вилучено під час обшуку, зберігалися у сейфі, що виключає можливість їх використання сторонніми особами, та були без боєприпасів. Також він придбав предмети, схожі на стартові пістолети та зберігав їх без наміру подальшого використання, а лише у виді колекційних об'єктів.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приписами ч.3 ст.349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З матеріалів кримінального провадження та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції, вбачається, що при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_8 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював обставин вчинення злочину та не заперечував проти розгляду провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин жодні докази своєї вини він не оспорює.
З огляду на таку правову позицію обвинуваченого, а також з урахуванням думки учасників провадження, суд першої інстанції у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися. При цьому суд роз'яснив учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після цього обвинувачений ОСОБА_8 надав суду показання, в яких підтвердив факт придбання та зберігання ним чотирьох пістолетів.
При цьому колегією суддів установлено, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК, у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав зміст цієї норми та упевнився в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно.
Отже, виходячи із установлених обставин, обвинувачений ОСОБА_8 позбавлений права оскаржувати в апеляційному порядку обставини, які ним не оспорювалися під час судового розгляду в суді першої інстанції. А тому колегія суддів вважає встановленим скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_8 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений фактично вимагав пом'якшити призначене йому покарання, а під час апеляційного розгляду вважав за можливе застосувати до нього положення ст.ст.69, 75 КК.
Проте, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не може погодитися із такими вимогами обвинуваченого виходячи з такого.
Визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
На переконання колегії суддів, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання ґрунтується на наведених вимогах закону.
Так, мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за законом віднесено до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин протилежного змісту суд не встановив.
Частина 1 ст.69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст.66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають перебувати в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Під час визначення поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають перебувати у зв'язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.
Обставини, на які посилався обвинувачений в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції та вони дали суду право призначити обвинуваченому мінімально можливе покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.263 КК. Проте зазначені обставини, на переконання колегії суддів, жодним чином істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину проти громадської безпеки.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що він зберігав пістолети в сейфі та не мав наміру їх використовувати, також не знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та не зменшує суспільної небезпеки особи обвинуваченого. А тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК.
Що стосується доводів обвинуваченого про наявність підстав для застосування до нього положень ст.75 КК, то вони також не можуть бути визнані обґрунтованими. Адже, як випливає зі змісту ст.75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення обвинуваченого є можливим без ізоляції від суспільства.
Проте встановлені у даній справі обставини, зокрема тяжкість і характер вчиненого обвинуваченим злочину, який з огляду на введення в Україні воєнного стану набуває підвищеної суспільної небезпеки, а також кількість вогнепальної зброї, яку придбав та зберігав обвинувачений, не дають колегії суддів підстав вважати, що досягти мети заходу примусу можливо без ізоляції обвинуваченого від суспільства.
Отже, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування судового рішення не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, то апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 05 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4