Дата документу 30.04.2024 Справа № 336/5228/23
Єдиний унікальний № 336/5228/23 Головуючий у І інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/712/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
30 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
секретар: Смокотіна В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про поновлення на роботі,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до ПАТ «Мотор Січ» про поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначено, що 15 липня 2009 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Управління будівництва та соціального розвитку Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ» на посаду головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу на підставі Наказу генерального директора № 808 від 15 липня 2009 року.
Згідно з Наказом № 223 від 30 травня 2011 року ВАТ «Мотор Січ» було перейменовано в ПАТ «Мотор Січ».
Наказом генерального директора № 94 від 01 березня 2023 року, зокрема, виключено зі штатного розпису посаду, на якій майже 14 років працювала ОСОБА_1 . Проте, п. 3.3 зазначеного наказу введено до штатного розпису управління будівництва посаду начальника відділу - головного інженера проекту ГІП. ОСОБА_1 зазначала, що назва нової посади та посадові обов'язки виключеної введеної посад однакові.
Наказом № 1094/к від 09 травня 2023 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності персоналу та неможливістю працевлаштування за її згодою на іншу роботу за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
ОСОБА_1 вважає, що звільнення її з посади відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.
Так, порушивши ст. 49-2 КЗпП України, відповідач не запропонував їй вакансій в інших підрозділах та філіях АТ «Мотор Січ» відповідно до її спеціальності та кваліфікації або роботи, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Зокрема, позивачу не запропонували обійняти посаду начальника відділу - головного інженера проекту ГІП, що найбільше відповідала її кваліфікації. Натоміть цю вакансію запропонували менш кваліфікованому співробітнику - начальнику сантехнічного бюро, посада якого потрапила під скорочення., хоча він не має кваліфікаційного сертифікату для проектування об'єктів класу відповідальності ССЗ, що належать до Міністерства оборони.
Посилаючись на означені обставини, з урахуванням остаточних позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу управління будівництва та соціального розвитку АТ «Мотор Січ».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій, повторюючи доводи позовної заяви, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 рокута прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обставин справи, не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 не були запропоновані всі вакансії, які були у роботодавця, зокрема, новоствореної посади, яка схожа за назвою, посадовими обов'язками з тією, що займала позивач. Вакантну посаду головного інженера проекту ГІП, що найбільше відповідала її кваліфікації, запропонували менш кваліфікованому співробітнику - начальнику сантехнічного бюро, посада якого потрапила під скорочення, хоча він не має кваліфікаційного сертифікату для проектування об'єктів класу відповідальності ССЗ, що належать до Міністерства оборони.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Мотор-Січ» заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
У судовому зсіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції та задоволенні позову.
Представник відповідача - ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ї без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року - без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку працедавця, адже ОСОБА_1 двічі пропонувалась інша робота за наявними на підприємстві вакансіями, від якої вона відмовилась, адже відповідачем надані докази того, що ОСОБА_1 пропонувались численні вакансії на підприємстві, в тому числі і подібні до її посади, натомість позивачем не підтверджено того, що вона погодилась зайняти будь-яку з запропонованих вакансій.
Проте колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,
що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення
з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,
в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.
Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, апеляційний суд встановив, що з 15.07.2009 ОСОБА_1 займала посаду головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу ВАТ «Мотор Січ» (а.с. 103-104).
Наказом генерального директора ПАТ «Мотор Січ» № 94 від 01.03.2023 виключено зі штатного розпису управління будівництва та соціального розвитку, зокрема, посаду головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського бюро.
Одночасно цим же наказом введено до проектно-конструкторського відділу ГІП, зокрема, посаду начальника відділу - головного інженера проекту ГІП (п. 3.3).
Протоколом засідання комісії УБСР від 09.03.2023 вирішено скоротити, зокрема, штатну посаду головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу, та визначено персональний склад працівників, які вивільняються, серед яких зазначено ОСОБА_1 , яка згідно з актом від 09.03.2023 відмовилась від ознайомлення з цим протоколом.
Наказом № 1094/к від 09.05.2023 ОСОБА_1 звільнено з 09.05.2023 у зв?язку зі скороченням чисельності персоналу та неможливістю працевлаштувати її на іншу роботу за її згодою на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України.
Згідно з Актом, складеним в у правлінні кадрів АТ «Мотор Січ» 27.04.2023 головному інженеру проекту - начальнику проектно-конструкторського відділу будівництва та соціального розвитку ОСОБА_1 була запропонована інша робота за професіями (посадами) згідно зі списком вакансій по підприємству на 27.04.2023 на 20 аркушах (додаток до акту). Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення відсутній. Згідно з додатком, що мітиться в матеріалах справи, посада начальника відділу - головного інженера проекту ГІП в ньому відсутня (а.с. 136-155).
Крім того, матеріали справи містять Акт, складений в управлінні кадрів АТ «Мотор Січ» про те, що головному інженеру проекту - начальнику проектно-конструкторського відділу будівництва та соціального розвитку ОСОБА_1 була запропонована робота та «зачитані вслух» усі вакансії, які є на підприємстві на 20 аркушах та запропоновано поставити підпис, від чого ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 156).
Також матеріали справи містять Акт, складений 09.05.2023 про те, що працівники управління кадрів за списком у зв'язку зі скороченням чисельності персоналу відповідно до наказу по АТ «Мотор Січ» № 94 від 01.03.2023 головному інженеру проекту - начальнику проектно-конструкторського відділу будівництва та соціального розвитку ОСОБА_1 була запропонована інша робота за професіями (посадами) згідно зі списком вакансій по підприємству на 09.05.2023 вже на 15 аркушах. Підпис ОСОБА_1 в акті відсутній. (а.с. 157).
Апеляційний суд констатує, що жоден з переліків вакантних посад підприємства не містить посади начальника відділу-головного інженера проекту проектно-конструкторського відділу управління будівництва.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів не може погодитись з тим, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено відповідно до вимог законодавства.
Запропоновані відповідачем списки вакантних посад, кількість яких суттєво відрізняється в кожному з актів не можна вважати пропозицією на виконання ч. 3 ст. 49-2 КзпП України, оскільки жоден з актів не містить підпису про ознайомлення ОСОБА_1 . Крім того, такий акт містить інформацію про те, що ОСОБА_1 такі вакансії зачитані вголос. Проте колегія суддів критично ставиться до такого «ознайомлення», адже викликає сумнів реальність сприйняття такої інформації, зачитаної вголос, враховуючи важливість вказаного питання для працівника, який має визначитись з рішенням, обравши для себе бажану посаду. Відтак це не може вважатися пропозицією працівникові, якого скорочують (звільняють).
Таким чином, акти, складені працівниками відділу кадрів підприємства, не є свідченням дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 49-2 КзпП України.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що виключення посади головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу будівництва та соціального розвитку, яку займала ОСОБА_1 , та введення до штату посади начальника відділу-головного інженера проекту проектно-конструкторського відділу управління будівництва, що було здійснено навіть одним наказом, на думку колегія суддів, жодним чином не свідчить про скорочення штату. Адже фактично посада зі схожою назвою та функціями залишається на підприємстві.
Проте, матеріали справи не містять інформації про те, що з урахуванням професійної кваліфікації та майже чотирнадцятирічного досвіду роботи позивача на підприємстві їй цю посаду було запропоновано.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням положень трудового законодавства, внаслідок чого її належить поновити на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету і Міністрів України № 100 від 08.02.1995 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до довідки про заробітну плату, наданої АТ «Мотор Січ», середня заробітна плата ОСОБА_1 за березень і квітень 2023 року склала 19121,24 грн. З урахуванням двадцяти трьох робочих днів у березні 2023 року та двадцяти робочих днів у квітні 2023 року, її середньоденний заробіток складає 599,80 грн.
Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 10 травня 2023 року до 30 квітня 2024 року (час ухвалення рішення апеляційним судом про задоволення позову) складає 255 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 10 травня 2023 року до 30 квітня 2024 року складає 152949 гривень (599,80 грн. х 255 робочих днів), яку належить стягнути з відповідача з відрахуванням (утриманням) під час виплати від цієї суми податків, обов'язкових платежів та зборів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим, її слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 рокуна підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року- скасувати. Прийняти в цій справі нову постанову, якою:
«Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про поновлення на роботі - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Мотор Січ» від 09 травня 2023 року № 1094/к.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу управління будівництва та соціального розвитку Акціонерного товариства «Мотор Січ».
Стягнути з Акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 10 травня 2023 року до 30 квітня 2024 року в сумі 152949 (сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) гривень.
Допустити негайне виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06 травня 2024 року.
Головуючий:
Судді :