Дата документу 30.04.2024 Справа № 332/4157/14
Єдиний унікальний № 332/4157/14 Головуючий у І інстанції: Марченко Н.В.
Провадження № 22-ц/807/869/24-2 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
30 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
секретар: Смокотіна В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіткапітал» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа та видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення залишку заборгованості по кредиту,-
У лютому 2021 року ТОВ «ФК «Профіткапітал» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа та видачу дублікату виконавчого листа.
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2020 у справі №332/4157/14-ц замінено стягувача з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль на його правонаступника - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому листі № 332/4157/14-ц від 19.04.2016., виданому Заводським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/17-37/1259-32 від 25.04.2008 в сумі 5216063,73 грн та судових витрат в розмірі 3654 грн.
Постановою держаного виконавця від 26.06.2017 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 «Про виконавче провадження». Але оригінал виконавчого листа №332/4157/14-ц від 19.04.2016 на адресу АТ «Райфайзен Банк Аваль» не надходив.
Оскільки відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надало доказів надсилання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2017 та оригіналу виконавчого листа №332/4157/14-ц від 19.04.2016, а АТ «Райфайзен Банк Аваль» не отримувало цих документів, їх було втрачено при пересиланні.
Посилаючись на означені обставини, ТОВ «ФК «Профіткапітал» просило суд поновити товариству пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа № 332/4157/14-ц від 19.04.2016, виданого на виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2016 про стягнення
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 рокузаяву задоволено.
Видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» дублікат виконавчого листа № 332/4157/14-ц від 19.04.2016, виданого на виконання рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 08.02.2016 у справі № 332/4157/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/17-37/1259-32 від 25.04.2008 в сумі 5216063,3 грн і судових витрат в розмірі 3654 грн, та поновлено строк пред'явлення його до виконання терміном на 2 місяці.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року, передати заяву для повторного розгляду в суді першої інстанції або прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заяву товариства розглянуто за відсутності боржника, що призвело до порушення його права подати заперечення. Стверджує, що у ОСОБА_1 відсутній будь-який обов'язок перед ТОВ ФК «Профіт Капітал», оскільки, продавши квартиру, він розрахувався з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/17-37/1259-32 від 25.04.2008.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г.О. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні ухвали суду першої інстанції та відмові в задоволенні заяви.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 70), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає з огляду на таке.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2016 у справі № 332/4157/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/17-37/1259-32 від 28.04.2008 в сумі 5216063,73 грн, судові витрати в розмірі 3654 грн.
Це рішення суду сторони не оскаржили, воно набрало законної сили.
За заявою представника ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» від 19.04.2016, 18.08.2016 Заводський районний суд м. Запоріжжя направив на адресу ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» копію вказаного рішення суду та виконавчий лист № 332/4157/14-ц (а.с.165).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2020 у виконавчому листі № 332/4157/14-ц, виданому 19.04.2016 Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/17-37/1259-32 від 25.04.2008 в розмірі 5216063,73 грн, судових витрат в розмірі 3654 грн, замінено стягувача з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Профіт Капітал». (а.с.192-193).
З відповіді начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.12.2020 встановлено, що 26.06.2017 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 «Про виконавче провадження». Супровідним листом за вих. № 13761-3-03.4 від 26.06.2017 копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа направлено на адресу Запорізької обласної дирекції ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (а.с.203)
Проте, за інформацією ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» оригінал виконавчого листа № 332/4157/14-ц від 19.04.2016 на адресу товариства не надходив (а.с.205).
За п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконання документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час розгляду справи, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
Таким чином, встановивши, що оригінал виконавчого листа № 332/4157/14-ц було втрачено, строк пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання пропущений з поважних причин, рішення суду до втрати виконавчого листа не виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про поновлення строку для виконання виконавчого листа та видачу його дубліката.
Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу квартири від 26.09.2013 та внесення коштів на рахунок банку спростовуються матеріалами справи, адже рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2016 у справі № 332/4157/14-ц задоволено позовну заяву ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», подану до суду у серпні 2014 року про стягнення залишку заборгованості за кредитом, тобто, значно пізніше укладання вказаного договору.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Стаття 131 ЦПК містить обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Враховуючи зазначене, розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи надіслання судом першої інстанції судової повістки на адресу боржника, зазначену в позовній заяві, конверт з якою повернувся з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням боржника в розумінні ст. 131 ЦПК України, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, адже вона містить правильний та обґрунтований висновок по суті заяви.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича слід залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича -залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06 травня 2024 року.
Головуючий:
Судді: