21 вересня 2010 року < Текст > Справа № 2а-6146/10/0870
(14 год. 45 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Марченко І.В.,
за участю представників:
позивача - Діденко Є.В.,
відповідача - Слюсар С.А., Черниш Л.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентонар»
до: Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області
про: визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
03.08.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентонар» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати незаконними дії відповідача по рознесенню даних податкової перевірки згідно акту невиїзної документальної перевірки позивача з питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.10.2009 року від 22.02.2010 року № 30/23-2/35161378 до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», чим знято суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Також позивач просив зобов'язати відповідача скасувати рознесення даних податкової перевірки згідно акту невиїзної документальної перевірки позивача з питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.10.2009 року від 22.02.2010 року № 30/23-2/35161378 до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», чим знято суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.
Ухвалою судді від 05.08.2010 було відкрите провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 16 вересня 2010 року.
В судовому засіданні 16.09.2010 оголошувалась перерва до 21.09.2010 для надання сторонами додаткових доказів та пояснень з приводу їх доводів та заперечень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані дії відповідача вчинені з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу», Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266, оскільки відповідачу право на рознесення даних перевірки до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» та на зняття сум податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків не надано. Крім того, додає позивач, відповідачем на підставі даних акту перевірки не приймалось жодного письмового рішення, хоча, на думку позивача, відповідач мав би прийняти таке рішення.
В судовому засіданні 21.09.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях стосовно обґрунтування позовних вимог від 21.09.2010, зокрема зазначивши, що відповідач діяв неправомірно, оскільки законодавством України йому не надане право на рознесення даних перевірки до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» та на зняття сум податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків, на неодноразові звернення позивача відповідач не надав відповіді на питання про те, по яких контрагентах податкові зобов'язання та податковий кредит позивача зняті. Діями відповідача порушено право позивача на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податкового кредиту, крім того порушена ділова репутація позивача перед контрагентами, оскільки з позивача були зняті суми податкового зобов'язання, і контрагенти позивача, відповідно, не зможуть отримати податковий кредит за правочинами, укладеними з позивачем. Відтак, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представники відповідача в судовому засіданні 21.09.2010 проти позовних вимог заперечили з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву від 25.08.2010, зокрема зазначивши, що оскаржувані дії відповідача вчинені в межах повноважень наданих відповідачу законодавством України внаслідок нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Агросільгосппродукт» та позивачем, а також між позивачем та ПП «Промтехбудпостач», ПП «Агроторг-Опт». Нікчемність зазначених правочинів встановлена законом, а тому вони не породжують юридичних наслідків. Оскаржувані дії відповідач вчинив на підставі акту перевірки позивача від 22.02.2010, в якому були викладені мотиви, через які правочини між позивачем і ТОВ «Агросільгосппродукт», ПП «Промтехбудпостач» та ПП «Агроторг-Опт» є нікчемними. Рішення за актом перевірки позивача не приймалось, оскільки суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, які було визначено позивачем у податковій звітності, рівнозначні, відтак, за наслідками акту перевірки позивача, підстав для застосування до нього санкцій, передбачених законодавством, не встановлено, в зв'язку з чим просили у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 21.09.2010 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509), п. п. 1.1, 2.1 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом ДПА України від 25.06.2008 р. № 412, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом державної виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 648471 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 224408 позивача первинно зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Енергодарської міської ради 10.08.2007.
01.10.2009 позивач подав відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до цих розрахунків за січень 2008 року №№ 13769 та 13770 відповідно, березень 2008 року №№ 13774 та 13775 відповідно, травень 2008 року №№ 13776 та 13777 відповідно, червень 2008 року №№ 13778 та 13779 відповідно, липень 2008 року №№ 13780 та 13781 відповідно, серпень 2008 року №№ 13782 та 13783 відповідно, вересень 2008 року №№ 13785 та 13786 відповідно, жовтень 2008 року №№ 13787 та 13788 відповідно, згідно яких позивачем був заявлений податковий кредит по операціях з придбання у ТОВ «Агросільгосппродукт» (код ЄДРПОУ 34472253, індивідуальний податковий номер 344722508230) товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 667 039 грн., а саме: за січень 2008 року - 56 261 грн., за березень 2008 року - 67 831 грн., за травень 2008 року - 50 724 грн., за червень 2008 року - 197 563 грн., за липень 2008 року - 264 853 грн., за серпень 2008 року - 808 613 грн., за вересень 2008 року - 191 494 грн., за жовтень 2008 року - 29 700 грн., а також податкове зобов'язання по операціях з продажу товарно-матеріальних цінностей приватному підприємству «Промтехбудпостач» (код ЄДРПОУ 35315990, індивідуальний податковий номер 353159926518) на загальну суму 637 232 грн., а саме: в січні 2008 року на суму 56 261 грн., в березні 2008 року - 67 831 грн., травні 2008 року - 50 724 грн., червні 2008 року - 197 563 грн., в липні 2008 року - 264 853 грн., по операціях з продажу товарно-матеріальних цінностей приватному підприємству «Агроторг-Опт» (код ЄДРПОУ 35921214, індивідуальний податковий номер 359212126555) на загальну суму 1 029 807 грн., а саме: у серпні 2008 року - 808 613 грн., у вересні 2008 року - 191 494 грн., у жовтні 2008 року - 29 700 грн., а загалом податкового зобов'язання на суму 1 667 039 грн.
Листом відповідача від 13.01.2010 № 115/10/23-805 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 509 керівника позивача було запрошено в приміщення відповідача на 27.01.2010 на 10-00 годину для проведення невиїзної документальної перевірки стосовно достовірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.10.2008.
Зазначений лист 15.02.2010 повернувся відповідачу без вручення з відміткою «організація відсутня». У зв'язку з неявкою представника позивача для проведення перевірки 15.02.2010 працівниками відповідача було складено акт № 10/23-2/35161378 неявки для проведення невиїзної документальної перевірки достовірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31 01.2008.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 509 17.02.2010 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період 01.01.2008 по 31.10.2008, про що 22.02.2010 було складено акт невиїзної документальної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.10.2009 (далі - Акт перевірки позивача).
Згідно висновків Акту перевірки позивача відповідачем було встановлено:
1. Порушення позивачем п. 1 ст. 2, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 966) в частині не ведення у період з 01.01.2008 по 31.10.2009 бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку та ведеться підприємством, укладання нікчемних угод без наслідків настання подій для виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту;
2. Порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97) в частині завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 667 039 грн., в т.ч. по податкових періодах: січень 2008 року - 56 261 грн., березень 2008 року - 67 831 грн., травень 2008 року - 50 724 грн., червень 2008 року - 197 563 грн., липень 2008 року - 264 853 грн., серпень 2008 року - 808 613 грн., вересень 2008 року - 191 494 грн., жовтень 2008 року - 29 700 грн.;
3. Порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 в частині завищення податкового кредиту у розмірі 1 667 039 грн., в т.ч. по податкових періодах: січень 2008 року - 56 261 грн., березень 2008 року - 67 831 грн., травень 2008 року - 50 724 грн., червень 2008 року - 197 563 грн., липень 2008 року - 264 853 грн., серпень 2008 року - 808 613 грн., вересень 2008 року - 191 494 грн., жовтень 2008 року - 29 700 грн.
17.02.2010 відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про запрошення № 1524/10/23-205, згідно якого позивач запрошувався на 22.02.2010 на 10 год. для підписання акта невиїзної документальної перевірки. У зв'язку з неявкою позивача для підписання акту перевірки 22.02.2010 відповідачем був складений акт № 15/23-2/35161378 неявки посадових осіб позивача для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки достовірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.10.2009, копія Акту перевірки позивача та додатків до нього була надіслана позивачу.
У зв'язку з тим, що в місячний термін відповідачу не повернувся ані лист, ані повідомлення про вручення листа, відповідачем було направлено запит від 31.03.2010 №3340/10/23/507 до ЦПЗ № 3 ЗД УДППЗ «Укрпошта» щодо надання інформації про рекомендований лист, адресований позивачу. Згідно відповіді ЦПЗ № 3 ЗД УДППЗ «Укрпошта» від 09.04.2010 лист було повернуто 04.03.2010 посадовій особі відповідача з причини відсутності позивача за юридичною адресою.
20.05.2010 позивачем до відповідача було подано заяву щодо надання копії Акту перевірки позивача. Листом відповідача від 20.05.2010 № 4739/10/23-205 позивачу була надана копія Акту перевірки позивача з додатком.
17.06.2010 позивач звернувся до відповідача із листом, в якому запитував: які дії вчинені чи будуть вчинені відповідачем у зв'язку з Актом перевірки позивача, чи зменшена внаслідок Акту перевірки позивача відповідачем сума податкових зобов'язань позивача за ПДВ, чи зменшена внаслідок Акту перевірки позивача сума податкового кредиту позивача, просив зазначити за рішенням якої посадової особи відповідача вчинені чи будуть вчинені вищезазначені дії.
Листом від 22.06.2010 № 6258/10/23-205 відповідач надав відповідь на лист позивача від 17.06.2010.
29.06.2010 позивач звернувся до відповідача із новим листом, в якому запитував: які саме суми зняті з податкового кредиту з ПДВ у позивача та відносно яких контрагентів; які суми податкових зобов'язань з ПДВ зняті у позивача та відносно яких контрагентів; за наказом (рішенням) якої посадової особи були зняті у позивача суми податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов'язання з ПДВ.
Листом від 07.07.2010 № 7139/10/23-205 відповідач надав позивачу відповідь на лист від 29.06.2010.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку діям відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач порушив перед судом вимогу про визнання незаконними дії відповідача по рознесенню даних податкової перевірки згідно акту невиїзної документальної перевірки позивача з питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.10.2009 року від 22.02.2010 року № 30/23-2/35161378 до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», чим знято суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача, проте не спростовує висновків, зроблених відповідачем в Акті перевірки позивача. Виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, визначеного ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне встановити дійсні обставини справи, які стали причиною вчинення відповідачем оскаржуваних дій.
Так, згідно Акту перевірки позивача, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 2, п. 2 ст. 3 Закону № 966 в частині не ведення у період з 01.01.2008 по 31.10.2009 бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку та ведеться підприємством. Такого висновку відповідач дійшов внаслідок ненадання позивачем для перевірки первинних бухгалтерських документів, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару, зберігання товару.
Надаючи оцінку такому висновку відповідача, суд виходить з наступного.
В ст. 1 Закону № 966 надано визначення поняттю бухгалтерський облік, згідно якого це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Частиною 1 статті 2 Закону № 966 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону № 966 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Частиною 1 статті 8 Закону № 966 визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У частині 3 цієї ж статті зазначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 966 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що для здійснення перевірки позивач не надав відповідачу документи первинного бухгалтерського обліку. Крім того, в процесі судового розгляду справи представником позивача суду були надані копії видаткових накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів та податкових накладних по господарських операціях із ТОВ «Агросільгосппродукт» за період червень-жовтень 2008 року та аналогічні копії документів по операціях з ПП «Агроторг-Опт» за період вересень-жовтень 2008 року відповідно до яких розрахунки між сторонами здійснювались за готівку. По операціях із ПП «Промтехбудпостач» представником позивача документів взагалі не було надано. На пропозицію суду про надання додаткових доказів на обґрунтування своїх вимог, представник позивача зазначив, що інших документів позивач не має, додаткових, окрім наданих суду, доказів надати не може.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону № 966.
Щодо висновку відповідача про укладання позивачем нікчемних угод без наслідків настання подій для виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, суд виходить з наступного.
Відповідно до змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках чи по касі платників податку.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону № 966, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Ураховуючи наведене, вирішення спору, пов'язаного із правомірністю формування позивачем податкового кредиту та податкового зобов'язання потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та податкового зобов'язання.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судом встановлено, що оскільки позивачем не були надані для перевірки документи бухгалтерського обліку, то відповідач її провів на підставі наявних в нього даних податкового обліку позивача та його контрагентів та інших наявних відомостей.
Так, згідно Акту перевірки позивача, відповідачем не було встановлено фактичного придбання в період січень, березень, травень-жовтень 2008 року позивачем у ТОВ «Агросільгосппродукт» та подальшої реалізації за нульовою націнкою ПП «Промтехбудпостач» та ПП «Агроторг-Опт» насіння соняшнику, ячменя та пшениці. Ці обставини відповідачем були встановлені на підставі неподання позивачем для перевірки договорів, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання реалізованих товарів та враховуючи відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Надані позивачем суду копії видаткових накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів та податкових накладних по господарських операціях із ТОВ «Агросільгосппродукт» за період червень-жовтень 2008 року та аналогічні копії документів по операціях з ПП «Агроторг-Опт» за період вересень-жовтень 2008 року дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання, але не вичерпною.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що товари, які були предметом правочинів між позивачем та ТОВ «Агросільгосппродукт», ПП «Промтехбудпостач» та ПП «Агроторг-Опт» зберігалися на елеваторі за усною домовленістю, проте відповіді на якому саме елеваторі зберігалось насіння не надав. Також позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження зберігання зерна на певному елеваторі.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-IV (далі - Закон № 37-IV) встановлено, що зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Частинами 1, 2 та 5 статті 24 Закону № 37-IV встановлено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах; власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах; видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Частинами 2, 3 статті 26 Закону № 37-IV встановлено, що за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна; договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону № 37-IV зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.
Відтак, в силу вимог ч. 4 ст. 70 КАС України, суд не приймає доводи представника позивача про зберігання товару, який був предметом правочинів між позивачем та його контрагентами, на певному елеваторі. Отже, позивачем не доведено реальність існування товару, який був предметом його правочинів із ТОВ «Агросільгосппродукт», ПП «Промтехбудпостач» та ПП «Агроторг-Опт».
Крім того, позивачем не доведено реальність здійснення між ним та його контрагентами розрахунків за придбаний та проданий товар, оскільки ним не надано суду ані банківських виписок про рух коштів на рахунку, ані видаткових касових ордерів. Відтак, суд доходить висновку про відсутність реальних розрахунків між позивачем та його контрагентами.
Через недоведеність позивачем реальності існування товару та здійснення між ним та його контрагентами розрахунків, суд доходить висновку, що насправді придбання та продаж таких товарів не відбулися.
Ці висновки суду підтверджуються актом невиїзної документальної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Агросільгосппродукт» за період з 01.01.2008 по 31.10.2009 від 24.12.2009 № 388/23-2/34472253, згідно якого встановлене укладання між ПП «Ель» та ТОВ «Агросільгосппродукт» в період січень, березень, травень-жовтень 2008 року нікчемних правочинів, загальна сума податку на додану вартість по яких становить 1 667 018 грн., в зв'язку з чим встановлено завищення суми податкового кредиту на зазначену суму. Також цим актом встановлене укладання між ТОВ «Агросільгосппродукт» та позивачем нікчемних правочинів на суму 1 667 018 грн., в зв'язку з чим встановлене завищення ТОВ «Агросільгосппродукт» суми податкового кредиту на зазначену суму.
За змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.
Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов'язань бюджету не породжують.
Отже, правочини укладені між ТОВ «Агросільгосппостач» та ТОВ «Ентонар», а також правочини укладені між ТОВ «Ентонар» та ПП «Промтехбудпостач», ПП «Агроторг-Опт», є нікчемними.
Відтак, висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Агросільгосппродукт», ПП «Промтехбудпостач», ПП «Агрооптторг» відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно право на податковий кредит або податкові зобов'язання у позивача не виникло, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Отже й висновки відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту на суму 1 667 039 грн. та податкового зобов'язання на таку саме суму є обґрунтованими.
Стосовно заявлених позивачем вимог суд зазначає наступне.
Згідно із п.п. 1, 2 ст. 10 Закону № 509 на відповідача, крім іншого, покладені функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпеченню обліку платників податків, інших платежів, правильністю обчислення і своєчасністю надходження цих податків, платежів.
Для реалізації зазначених функцій відповідачем запроваджена «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (далі - Система). Цей програмно-апаратний засіб використовується підрозділами Державної податкової адміністрації України у внутрішній діяльності для адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.
Згідно п. 2.21 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266, які за своєю суттю є локальним нормативним актом, до Системи вносяться підсумки проведеної органами податкової служби перевірки відомостей викладених платником податків у своїй податковій звітності.
Оскільки в ході судового розгляду судом була встановлена правомірність висновків відповідача, викладених в Акті перевірки позивача, щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на 1 667 039 грн. та податкового зобов'язання на таку саме суми, то позивач не довів суду протиправність здійсненого відповідачем рознесення даних податкової перевірки, викладених в Акті перевірки позивача, до Системи.
Судом не приймається, як доказ неправомірності дій відповідача, аргумент позивача про неприйняття відповідачем за наслідками перевірки рішення про застосування до позивача, визначених законодавством України санкцій, оскільки оскаржувані дії не пов'язані із прийняттям рішення про застосування до платника податків санкцій, а є самостійними діями.
З наведених вище підстав суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентонар» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова в повному обсязі складена 27.09.2010.