про закриття провадження у справі
м. Черкаси
02 травня 2024 року справа № 580/2609/24
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
14 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:
1) скасувати рішення відповідача №971030130916 від 13.02.2024;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити заяву позивача від 04.01.2023 в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, оскільки виключення зони радіоекологічного контролю не позбавляє його статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС ІV категорії і дає право на отримання компенсації відповідно до ст. ст. 49, 51, 56 Закону України №796-ХІІ.
Ухвалою суду від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ії Головного управління є правомірними та відповідають чинному законодавству України, а вимоги Позивача є такими, які не підлягають до задоволення.
Згідно з наказом Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 №47-О «Про внесення змін в облікові документи» ОСОБА_2 , судді Черкаського окружного адміністративного суду, змінено в облікових документах прізвище ОСОБА_3 на Янківська.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області отримує пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058.
04 січня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перехід на пенсію за віком, перерахунок та видачу розширеної довідки форми ОК-5, що зареєстрована відповідачем 06.01.2023 вх. 175/Х-2300-23.
У вказаній заяві ОСОБА_1 просив здійснити перерахунок пенсії із врахуванням набутого страхового стажу за останні три роки з коефіцієнтом трудового стажу 1,35, а не 1,0 відповідно до частини четвертої ст. 42, частини третьої ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Додатково просив надати розширену довідку ОК-5 та роз'яснити порушення норм Конституції України, рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 в частині зменшення коефіцієнта трудового стажу з 1,35 до 1,0 та пояснити ігнорування Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ та листа Мінсоцполітики України від 14.01.2022 №152/196-22.
Листом від 27.01.2023 №768-175/Х-03/8-2300/23 пенсійний фонд повідомив про відсутність підстав для переведення на пенсію за віком, оскільки позивач продовжує працювати, та з 01.03.2023 набуде право на проведення перерахунку відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” а з 01.04.2023 без додаткового звернення буде проведений позивачеві перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу з 01.06.2020 та заробітної плати в разі доцільності (на найбільш вигідних умовах).
Крім того, вказаним листом роз'яснено порядок здійснення перерахунку пенсії та про отримання довідки ОК-5, повідомлено вид, розмір, складові та здійснення перерахунку пенсії позивача.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у не прийнятті мотивованого рішення за заявою ОСОБА_1 від 04.01.2023 (реєстрація 06.01.2023 вх. 175/Х-2300-23).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 (реєстрація 06.01.2023 вх. 175/Х-2300-23) з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 №697/459/23 відповідачем повторно розглянуто заяву від 04.01.2023 з урахуванням висновків суду та винесено рішення від 13.02.2024 №971030130916 «Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ».
Зокрема в даному рішенні відповідач зазначив, що Законом У країни від 28.12.2014 № 76-VІII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону Украйся від 27.02.1991 №79а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: у статті 2 виключено визначення зони посиленого радіологічного контролю, а також виключено статтю 2 Закону №796 щодо визначення зон радіоактивно забруднених територій. Вказані зміни неконституційними не визнавались. Отже, з 01.01.2015 зону посиленого радіологічного контролю виключено з переліку зон радіоактивного забруднення. Право на встановлення доплат по статті 49, 51 Закону № 796 відсутнє, оскільки, на дату призначення пенсії м. Канів до території радіоактивного забруднення не відноситься. З огляду на зазначене, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 04.01.2023.
Вважаючи рішення відповідача протиправним оскільки в даному рішенні в супереч рішенню суду відповідач проігнорував вимоги викладенні в заяві від 04.01.2023 стосовно здійснення перерахунку пенсії із врахуванням набутого страхового стажу за останні три роки з коефіцієнтом трудового стажу 1,35, а не 1,0 відповідно до частини четвертої ст. 42, частини третьої ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 №697/459/23 відповідачем повторно розглянуто заяву від 04.01.2023 з урахуванням висновків суду та винесено рішення від 13.02.2024 №971030130916 «Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ».
Проте всупереч рішенню суду відповідач проігнорував вимоги викладенні в заяві від 04.01.2023 стосовно здійснення перерахунку пенсії із врахуванням набутого страхового стажу за останні три роки з коефіцієнтом трудового стажу 1,35, а не 1,0 відповідно до частини четвертої ст. 42, частини третьої ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглядуючи справу судом встановлено, що Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 (реєстрація 06.01.2023 вх. 175/Х-2300-23) з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 №697/459/23 відповідачем повторно розглянуто заяву від 04.01.2023 з урахуванням висновків суду та винесено рішення від 13.02.2024 №971030130916 «Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ».
Проте, приймаючи оскаржуване рішення відповідачем проігноровані вимоги ОСОБА_1 викладенні в заяві від 04.01.2023 стосовно здійснення перерахунку пенсії із врахуванням набутого страхового стажу за останні три роки з коефіцієнтом трудового стажу 1,35, а не 1,0 відповідно до частини четвертої ст. 42, частини третьої ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині 1 статті 11 цього Закону йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 1291 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Таким чином, для захисту порушених прав під час виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 580/10152/21, позивач має право звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що для захисту порушених позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, тому провадження у справі слід закрити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 частини 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанціями АТ "Укрпошта" від 09.03.2024 № 1294347275у сумі 1158 грн та від 09.03.2024 № 1294347275 у сумі 53,20 грн.
Таким чином, суд дійшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в сумі 6 122,24 грн.
Керуючись статтями 132, 238, 243, 248, 293-297, 383 КАС України, суд
ухвалив:
Закрити провадження у справі № 580/2609/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений відповідно до квитанцій АТ "Укрпошта" від 09.03.2024 № 1294347275 та від 23.03.2024 № 1305319232 судовий збір у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддями.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА