03 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/10061/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної шкоди
20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , в якому просить :
про стягнення моральної шкоди, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості , що узгоджується з характером моральних страждань позивача та надати ГУ ПФУ в Закарпатській області строк на виконання рішення.
Позов обгрунтовує тим, що він з 16 жовтня 1991 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" і в подальшому переведено на пенсію по інвалідності 2 групи.
За захистом своїх прав позивач звертався до суду, який виніс рішення на користь позивача, однак які є невиконаними на даний час.
Так, не виконані повністю наступні судові рішення ЗОАС :
від 27.07.2021 року № 260/517/21;
від 16.06.2022 року № 260/77
від 22.11.2022 року № 260/3240/22
від 21.03.2023 року № 260/622/23
від 14.09.2023 року № 260/7424/23
від 23.10.2023 року № 260/585/23,
що свідчить , що відповідач протиправно не сплачує позивачу пенсію у відповідному розмірі , на яку він має право на підставі наведених судових рішень, і наявність шкоди позивачу від протиправної бездіяльності відповідача має причинно-наслідковий звязок.
Систематичне ігнорування відповідачем законного права позивача на фактичний розмір пенсії та відмову спілкуватися з ним з цього приводу спонукало звернутися до суду про відшкодування моральної шкоди. Неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання та спричиняє позивачу не лише моральні страждання, але і змушує звертатися до суду за захистом своїх прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й багато часу і емоційних затрат, що негативно впливає на здоровя позивача. Також позивач зазначає на надмірну затримку виконання судових рішень
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної шкоди- залишено без руху.Суд констатував, що відповідно до ст.161 ч.4 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Разом з тим, позивачем на надано суду обґрунтованого розрахунку суми компенсації, про яку він зазначає у позові. Згідно ч.4 п.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Однак в даному в адмінпозові взагалі відсутні позовні вимоги, а заявлено тільки про стягнення моральної шкоди. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду: заяву із зазначенням: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, позовну заяву в новій редакції, в якій зазначено зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
14 грудня 2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23 листопада 2023 року надійшла заява, в якій позивач зазначив наступне.
У позовній заяві позивачем зазначено саме засоби доказування- це судові рішення, які містяться в автоматизованій системі ЗОАС, в яких містяться докази, що дозволяють довести правову позицію позивача , що дозволяє не подавати усі необхідні докази.
Щодо суми морального відшкодування, то це визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей заявника як потерпілого та позбавлення його в якійсь мірі можливості реалізації , ступеня вини ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке завдало моральну шкоду, також інших обставин, які мають істотне значення. Також повинні враховуватися вимоги розумності та справедливості.
З врахуванням вимог суду просить визнати також протиправними дії та бездіяльність ГУ ПФУ в Закарпатській області та ухилення від виконання обовязковості судових рішень, перелічених у позовній заяві від 14.11.2023 року, що спричинило моральні страждання та негативний вплив на стан і так підірваного здоровя. Окрім того, маючи похилий вік у 78 років та хворобливий стан здоровя- страждає внаслідок інвалідності, яку отримав в бойових діях.
18 грудня 2023 року ухвалою ЗОАС позивачу було повернуто позовну заяву з тих підстав, що позивач у своєму позові зазначає про бездіяльність та протиправність дій відповідача на виконання рішень ЗОАС, що спричинило моральні страждання позивачу, а оскільки позовна заява не відповідала встановленим ст.383 КАСУ (Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), то така заява підлягає поверненню.
27 лютого 2024 року ВААС скасував ухвалу ЗОАС від 18.12.2023 року та повернув справу для продовження розгляду.
22 березня 2024 року вказана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі .
Ухвалою ЗОАС від 01 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної шкоди та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є.
18 квітня 2024 року відповідачем надано Відзив, в якому викладено заперечення проти позову аргументовані наступним.
У відповідності до ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої порушенням її прав. Посилання позивача на рішення судів по зазначеним у позові справам не може бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди , оскільки відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення , елементами якого є зокрема шкода , протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою , який у позові не наведений та необгрунтований. Всі рішення по винесеним судовим справам стосувалися перерахунку розміру пенсії позивача і виконані ГУ ПФУ в добровільному порядку. А обовязок доказування у справах про відшкодування моральної шкоди покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Сам лише факт порушення права позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обовязково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні страждання. та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, про що зазначає ВС у справах 804/2252/14, 818/1394/17.
Позивач у позові не довів заподіяння йому моральної шкоди, не вказав жодних критеріїв, які він враховував при визначенні причинно-наслідкового взаємозвязку наслідків, що настали у звязку з діями органу пенсійного фонду та не вказав конкретних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо обгрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.
01 травня 2024 року позивач надав Відповідь на відзив, в яких звернув увагу на наступне.
Не виконання відразу шести судових рішень вплинуло на позивача- людину похилого віку, інваліда другої групи, який до позовної заяви додав медичну довідку про стан здоровя, що свідчить про посилення хворобливості та нездужання саме із-за байдужості та безвідповідальності відповідача-субєкта владних повноважень у справі щодо невиконання судових рішень. Також ще долучилось сьоме судове рішення по справі № 260/10931/23 від 05 лютого 2024 року в частині заборгованості, яке також ігнорується позивачем.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.
Верховний Суд і постанові 520/7071/21від 02 квітня 2024 року зробив наступний висновок:
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, то загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу на те, що позивач не довела і суди не встановили, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивачка не надала. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не довела і суди не встановили, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв'язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.
Відтак суди попередніх інстанцій у цій справі дотрималися підходу, наведеного у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 та від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у питаннях відшкодування моральної шкоди також наведена у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №280/5216/19 та від 07.03.2023 №280/1530/20.
У справах 27.07.2021 року № 260/517/21;від 16.06.2022 року № 260/77від 22.11.2022 року № 260/3240/22від 21.03.2023 року № 260/622/23від 14.09.2023 року № 260/7424/23 від 23.10.2023 року № 260/585/23 за позовами ОСОБА_1 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області в питанні перерахунку пенсії позивача та стосовно питань неналежного обрахунку та виплати пенсії.
Вказані рішення набули законної сили і є обовязкові до виконання.
До позову про стягнення моральної шкоди позивач додав медичну довідку від 14.11.23 року про знаходження його на обліку у сімейного лікаря із зазначеними в ній діагнозами, копію посвідчення інваліда 2 групи виданого 21.04.2008 року та листи та відповідь щодо виконання судових рішень, адресовані Мінюсту, ГУ ПФУ в Закарпатській області Мнісоцполітики, ПФУ, КМУ.
Статтею 383 КАСУ передбачено порядок розгляду питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, де особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі. При цьому, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. (!!!) Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення є більш оптимальним для особи, яка вважає що її правідок неналежного виконання судового рішення .
Отже, позивач в межах кожної справи, за наслідками якої прийняте рішення на його користь , про яку він зазначає у позові має право звернутися до суду в порядку ст. 383 КАСУ , де також може ставити питання щодо завдання йому моральної шкоди внаслідок незаконних дій чи бездіяльності пенсійного органу на виконання судового рішення.
Суд розяснює, що у нього відсутні повноваження визнавати незаконними дії субєкта владних повноважень поза порядком статті 387 КАСУ, і як наслідок встановлювати наявність вини внаслідок неналежного виконання судових рішень та встановлювати наявність моральної шкоди внаслідок вказаних дій пенсійного органу.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд констатує про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди та задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6,9,72-76, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної шкоди та визнання дій протиправними -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 30 днів.
СуддяЗ.Б.Плеханова