Справа № 953/2372/24
н/п 2/953/2066/24
30 квітня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
27 березня 2024 року АТ «Універсал Банк» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним Договором про надання банківських послуг у розмірі 74 690, 61 грн.
Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач посилається встановлення 26.10.2021 відповідачем мобільного додатку «Monobank» та укладення між ним та відповідачем Договору про надання банківських послуг, на підставі якого відповідачу був наданий кредит, який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
01.04.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі відкрите, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 30.04.2024р.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату. час та місце судового розгляду, не з'явились. Представником позивача до позовної заяви долучено заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач причину неявки не сповістила.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Клопотань про відкладення від учасників справи не надходило, підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладено справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
02.06.2021 відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити на своє ім'я поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Додатку, відповідно до умов Договору.
Погодився, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний залишок за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 74 690, 61 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд висновує:
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У відповідності до змісту ст.ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач, підписавши 02.06.2021 анкету-заяву, висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме, просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору.
Суд враховує, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію та номер паспорта, дату та орган його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надало суду анкету-заяву, витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, розрахунок заборгованості.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк.
Так, анкета-заява від 02.06.2021 містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів.
В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що відповідач отримав платіжну картку, строк дії цієї картки та що на його ім'я відкрито поточний рахунок.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Посилання позивача на те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом, а також, що позичальник ознайомився з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» і Тарифами, зазначені документи містяться в мобільному додатку і відповідач має цілодобовий доступ до них, враховуються судом, однак даних обставин не спростовують.
Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Будь-яких доказів видачі кредитних коштів, використання відповідачем вказаних коштів та вчинення відповідачем дій направлених на підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за договором від 02.06.2021 станом на 15.01.2024 становить 74 690, 61 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять, і суд відхиляє як необґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
Згідно із вимогами ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Однак, будь-яких посилань щодо неможливості подання цієї виписки до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить.
Так, за змістом ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Звертаючись до суду із даним позовом указаним позовом, банк просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч.5 ст.279 ЦПК України).
Подавши суду клопотання про розгляд справи без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст.ст. 12,13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання відповідачем відзиву на позовну заяву саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Отже, у зв'язку із не доведенням позивачем факту видачі відповідачу кредитних коштів, зокрема, шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту відсутні, підстав задоволення позову не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним Договором про надання банківських послуг, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал банк» (код ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 30.04.2024.
Суддя -