532/761/24
1-кс/532/278/2024
30 квітня 2024 р. м. Кобеляки
Слідчий суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , з участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 120214175470000059 від 05.04.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
Встановив:
25.04.2024 до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10.04.2024 у кримінальному провадженні за № 12024175470000059 від 05.04.2024, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, в частині, що стосується майна ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10.04.2024 було накладено арешт:
- на дерев'яний риболовний баркас з бортовим номером «ЯПО 0351», з двома алюмінієвими веслами та залишити його на зберіганні на території відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на дерев'яний риболовний баркас з бортовим номером «ЯПО 0271», з двома дерев'яними веслами та залишити його на зберіганні на території відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на двигун марки «Parsun Т15ВМ», серійний номер «ТО8051478» з паливним баком об'ємом 25 л. червоного кольору з гумовим шлангом та залишити його на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на двигун марки «Yamaha-15», моделі 15FMH, серійний номер - НОМЕР_1 з паливним баком об'ємом 25 л. червоного кольору з гумовим шлангом та залишити його на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на шістнадцять риболовних жиляних сіток з бирками № 0032691, № 0032832, № 0032684, № 0032828, № 0032676, № 0032696, № 0032689, № 0032677, № 0032702, № 0032687, № 0032690 та № 0032681, № 0032701, № 0032695, № 0032693, № 0032679, які мають однакові параметри: довжина 70 м., висота 1,5 м., вічко сіткового полотна 50*50 мм. та залишити їх на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на чотири риболовні жиляні сітки з бирками № 0032813, № 0032818, № 0032819 та № 0032808, які мають однакові параметри: довжина 68 м., висота 3 м., вічко сіткового полотна 75*75 мм. та залишити їх на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на чотири риболовні жиляні сітки з бирками № 0032737, № 0032744, № 0032735 та № 0032741, які мають однакові параметри: довжина 68 м., висота 1,5 м., вічко сіткового полотна 50*50 мм. та залишити їх на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на Журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 4 на 100 (сто) аркушах та додаток до Журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 4 на 1 аркуші та залишити його на зберіганні при матеріалах кримінального провадження № 12024175470000059 від 05.04.2024;
- на Журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 6 на 100 (сто) аркушах та додаток до Журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 6 на 1 аркуші та залишити його на зберіганні при матеріалах кримінального провадження № 12024175470000059 від 05.04.2024;
- на GPS-трекер марки «FMВ920» серійний номер НОМЕР_2 та залишити його на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на GPS-трекер марки «FMВ204» серійний номер - 1190919731 та залишити його на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на свіжовиловлену рибу, а саме: карась 512 шт., окунь 12 шт., плітка 10 шт., щука 1 шт., лин 9 шт., краснопірка 4 шт., плоскирка 3 шт., судак 4 шт., лящ 70 шт., короп 1 шт., загальною вагою 342,6 кг. та залишити її на зберігання інспектору служби державної охорони Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» ОСОБА_6 ; на сім риболовних жиляних сіток з бирками № 0030754, № 0030735, № 0030742, № 0030758, № 0030731, 0030745, 0030744, які мають однакові параметри: довжина 70 м., висота 2,2 м., вічко сіткового полотна 38*38 мм. та залишити їх на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на тринадцять риболовних жиляних сіток з бирками № 0032754, № 0032739, № 0032755, № 0032759, № 0032736, № 0032738, № 0032756, № 0032750, № 0032906, № 0030836, № 0030828, № 0030830, № 0030830, № 0030829, які мають однакові параметри: довжина 50 м., висота 1,8 м., вічко сіткового полотна 38*38 мм. та залишити їх на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на три риболовні жиляні сітки з бирками № 0032682, № 0032686, № 0032680, які мають однакові параметри: довжина 50 м., висота 1,2 м., вічко сіткового полотна 50*50 мм. та залишити їх на зберіганні в камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область;
- на свіжовиловлену рибу, а саме: карась 446 шт., краснопірка 537 шт., окунь 84 шт., плітка 43 шт., судак 6 шт., щука 7 шт., лящ 4 шт., лин 7 шт., білизна 1 шт., синець 2 шт., плоскирка 31 шт., загальною вагою 303 кг., та залишити її на зберігання інспектору служби державної охорони Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» ОСОБА_6 .
Виконання ухвали доручено прокурору Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 є власником частини майна, яке було вилучено 05.04.2024 року під час проведення огляду місця події у період часу з 08:19 до 14:07 години неподалік с. Орлик, що підтверджується копіями документів долучених до клопотання. Він не був належним чином повідомлений про розгляд клопотання прокурора про арешт майна, внаслідок чого не був присутній при розгляді даного питанні в суді.
15.04.2024 року між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено Договір про надання правової допомоги та 18 квітня 2024 року я як представник власника майна була ознайомлена з матеріалами клопотання про арешт майна в приміщенні суду, без надання мені доступу на ознайомлення через електронну систему Електронний Суд.
Вважає, що слідчим суддею необґрунтовано прийнято рішення про арешт майна з огляду на наступне: ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Свіргунець проти України», визнав порушення права на мирне володіння майном та наголосив наступне: «будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять утручання в права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур».
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так в обґрунтування правової позиції арешту майна слід зазначити, що з диспозиції ст. 249 КК України вбачається незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом наступає у випадку, коли добування здійснювалось самостійно, без отримання дозволу на промисел, що спростовано представником власника майна та не оспорювалось прокурором.
Відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть указувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо.
Жоден із цих критеріїв не підпадає під заподіяння істотної шкоди, оскільки промисел проводився не в період нересту, без знищення нерестовищ риби, а добування водних біоресурсів відбувалось в межах дозволених обсягів.
Згідно з приписами п. 1 Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 785 від 10.04.2023 року (надалі - Правила), даними Правилами встановлюють райони, способи і строки промислу, знаряддя лову, їх характеристики, допустимі до вилову розміри об'єктів промислу, вимоги щодо їх охорони, а також умови користування промисловими ділянками рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), навантаження на внутрішні рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) за кількістю та потужністю суден флоту рибної промисловості (далі - судна).
Пунктами 13, 19 Розділу ІІІ зазначених Правил передбачено, що під час здійснення промислу забороняється: використання судна не зареєстровані в установленому законодавством порядку; без свідоцтва про придатність судна до плавання; з технічними несправностями, переобладнані, які не мають документів, що підтверджують переобладнання; не укомплектовані персоналом (екіпажем) відповідно до вимог законодавства; без встановлених на них розпізнавальних знаків, реєстраційних номерів та/або назв суден; не включені до системи моніторингу риболовних суден; з розпізнавальними знаками, реєстраційними номерами та/або назвами суден, які не відповідають судновим реєстраційним документам. Використовувати: електроловильні пристрої, колючі знаряддя лову, дрібновічкові трали, тюлькові неводи і волоки у всіх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах); дрібновічкові закидні неводи (волоки) у водосховищах річок Дніпра та Сіверського Донця - з кінця весняно-літної заборони до 20 вересня, а в річках - з 01 березня до кінця весняно-літної заборони; сітки всіх типів (за виключенням спеціалізованого промислу, передбаченого пунктом 4 розділу II цих Правил) з кроком вічка менше 36 мм та сітки з кроком вічка від 52 мм до 70 мм у дніпровських водосховищах; в усіх інших водних об'єктах - сітки з кроком вічка менше 30 мм та сітки з кроком вічка від 52 мм до 68 мм; сітки всіх типів з кроком вічка до 23 мм, 42 мм до 68 мм у водних об'єктах Волинської області; поріжні (ріжові) ставні сітки з кроком вічка менше 45 мм у дніпровських водосховищах; сітки довжиною більше 35 м у малих річках та інших рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) площею до 5000 га, і більше 75 метрів - у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), площа яких перевищує 5000 га; пастки будь-якої конструкції для добування (вилову) раків з кроком вічка в бочках менше 16 мм.
Зазначене в клопотанні прокурора майно мало дозволені типи, розміри та кількість, відповідне маркування бирками на 24 сітках та зареєстровані плавзасоби з реєстраційними номерами на борту, тож вважати, що ФОП ОСОБА_5 були порушені Правила промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), є безпідставним.
Зазначає, що відповідно Дозволу № ДД-34/4 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) від 15.03.2024 року одержаного на підставі Договору КАМ7МАХ2024 на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 26.02.2024 року ФОП ОСОБА_5 займається рибним промислом на Кам'янському водосховищі законним чином та на законних підставах (копія дозволу та договору долучається).
ОСОБА_5 з 22.07.2002 року зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань, як фізична особа - підприємець з основним видом діяльності 03.22 - прісноводне рибальство (витяг з реєстру долучається) та займається даними видом підприємницької діяльності більше 21 року, протягом даного періоду відповідально ставиться до норм чинного законодавства.
Для ведення ефективної підприємницької діяльності ОСОБА_5 має у власності, в тому числі вилучені під час огляду місця події: баркас з бортовим номером «ЯПО 0351» з двома алюмінієвими веслами та двигуном марки «Parsun T15BM» з паливним баком об'ємом 25 л. червоного кольору з гумовим шлангом; баркас з бортовим номером «ЯПО 0271» з двома дерев'яними веслами та двигуном марки «YAMAHA-15» моделі -15FMN, серійний номер - 91106083 з паливним баком об'ємом 25 л. червоного кольору з гумовим шлангом; Журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 4 на 100 аркушах та додаток до Журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 4 на 1-му аркуші та Журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 6 на 100 аркушах та додаток до Журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 6 на 1-му аркуші; GPS-трекер марки «FMB920» серійний номер - НОМЕР_2 та GPS-трекер марки «FMB204» серійний номер - 1190919731; виловлена законним шляхом риба, загальною вагою 342,6 кг.
Вищевказане майно було 05.04.2024 року оглянуто на місці події та складено відповідний протокол, однак ні опис вилученого майна, ні протокол вилучення майна не складався та не наданий суду разом з клопотанням.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Речовими доказами є в тому числі предмети, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слід зазначити, що два баркаса з чотирма веслами, двигуни, паливні баки з шлангами для пального та журнали обліку вилучених водних біоресурсів № 4, 6 та додатки до них, GPS-трекери не є набутими протиправним шляхом чи отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а були придбані ФОП ОСОБА_5 в законний спосіб.
Згідно ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України зазначено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ч. 11 ст. 170 КПК України, вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
ФОП ОСОБА_5 проводить свою підприємницьку діяльність законним чином більше 21 року, тож будь-які дії з власним майном з метою приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна безпідставні та прокурором в клопотанні не підтверджені. ОСОБА_5 має можливість та зацікавлений у збереженні речових доказів у придатному для цілей кримінального провадження стані у разі їх повернення на відповідальне зберігання та користування.
Згідно п. 1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173, ч.ч.3, 4 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Що стосується долучених до клопотання копій матеріалів кримінального провадження, то слід зазначити наступне:
Протокол місця події на а.с. 10-13 відсутні нижні строчки протоколу, що унеможливлює встановлення дійсного підписання даного документами особами та зазначення на а.с. 11 кількості риби, яка знаходилась в сітках та мається дописані між строк відомості, які належним чином не оформлені. Слід також зазначити, що на даному аркуші в абзаці 2 зазначено: «Риболовна сітка з бірками: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 », тоді як клопотання містить відомості та прохання арештувати риболовну жиляну сітку з біркою №0032832, якої не було в наявності взагалі. То ж і ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2024 р. арештовано майно, яке не оглядалось на місці події 05.04.2024 року.
На а.с. 14, 17 проставлені маркери без зазначення дати та часу, що не являється належним та допустимим доказом фіксації на зареєстровані прилади фіксації даних координат.
На а.с. 15, 17 Фото № 3, 4, 7 - загальний вигляд ділянки місцевості неподалік с. Орлик, Полтавського району, поруч із островом «Ноорлицькі кучугури», де було виявлено в акваторії Кам'янського водосховища два риболовних човна з бортовими позначеннями ЯПО 0351 та ЯПО 0271 в яких знаходились рибалки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , риболовні жиляні сітки із свіжовиловленою рибою, так дійсно як було зазначено в поясненнях ОСОБА_10 (а.с. 51), який повідомив, що рибалки переміщались по водоймі після зняття сіток у дозволених межах промислового вилову риби, однак в межах РЛП вилов риби не здійснювали. Тож на фото таблиці зображені човни з рибалками та риболовними жиляними сітками із свіжовиловленою рибою, які не містять фіксації процесу рибного добувного промислу в заборонених межах РЛП, а лише підтверджують, що на вимогу інспекторів РЛП рибалки зупинились та надали для огляду човен та знаряддя і продукцію, одержаної в результаті природокористування та з моменту зупинки інспекторами РЛП 05:31 (виклик на 102) до 07:44 год. (початку складання першого протоколу огляду місця події) знаходились на водоймі.
Зазначає, що відповідно до розділу 3 Посадової інструкції затвердженої директором РЛП «Нижньоворсклянський», інспектор служби охорони природно-заповідного фонду має право: вимагати пояснень від громадян у зв'язку з порушенням режиму території парку; перевіряти посвідчення; доставляти порушників установленого режиму у територіальний орган внутрішніх справи чи до виконавчого комітету сільської ради з метою з'ясування особи; складати протоколи про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання; вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, незаконного добуту продукцію, відповідні документи; проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування; безперешкодно відвідувати і перевіряти підприємства, установи та організації, судна та інші транспортні засоби в межах території парку для перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства. Однак, як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_11 : «Перевіривши документи стало відомо, що це промислові рибалки ФОП ОСОБА_12 », та згідно пояснень ОСОБА_10 (а.с. 51 оберт) їх було затримано, будь-яких законних підстав затримувати рибалок не було, до того ж посадові обов'язки не передбачають такого права, відповідно не складені необхідні документи, щодо даних дій передбачені КПК України. До того ж у протоколах допиту свідків ОСОБА_11 (а.с. 46) та ОСОБА_6 (а.с. 47) зазначено, допит розпочато о «10» год. «00» хв. Допит закінчено о «10» год. «20» хв. матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024175470000059 від 5.04.2024 року, тоді як відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.8) реєстрація кримінального провадження відбулась 05.04.2024 року тільки о 17:01:44.
З протоколів допиту свідків ОСОБА_11 (а.с.46) та ОСОБА_6 (а.с.47) вбачається, що рибалки зазначали, що 2 дні тому у них викрали сітки, що підтверджується долученими до даного клопотання заявами.
В додатках до протокол огляду місця події 05.04.2024 року розпочатого о «07» год. «44» хв. та закінчено о «17» год. «20» хв. складеного неполадік с.Орлик (а.с. 27-38), на а.с. 28, 31 проставлені маркери без дати із зазначення «рядом с этим местом Днепродзержинск 1 мин пешком», що не являється належним та допустимим доказом фіксації будь-яких координат, а маркери на а.с. 33, 34,36, 37 зроблені в довільній місцевості без фіксації на зареєстровані прилади фіксації даних координат.
Долучені до клопотання прокурором Витяги з Положення про регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» затверджені Наказом Полтавської обласної державної адміністрації Департаменту екології та природних ресурсів №3 від 26.05.2021 про затвердження в новій редакції Положення не містять жодної інформації про заборонені зони для промислового вилову риби або визначені в натурі межі РЛП, чи ознайомлення з ним користувачів природних ресурсів, а саме ФОП ОСОБА_5 , а зазначені документи відсутні у загальному доступі.
У клопотанні прокурор зазначив, що свіжовиловлена риба, а саме: карась - 512 шт., окунь - 12 шт. (хоча загальна кількість 11 шт.), плітка - 10 шт., щука - 1 шт., лин - 9 шт., краснопірка - 4 шт., плоскирка - 3 шт., судак - 4 шт., лящ - 70 шт., короп 1 шт., загальною вагою 342,6 кг визнана речовим доказом по матеріалам вказаного кримінального провадження та, як так, що піддається швидкому псуванню, згідно розписки була передана на інспектору служби державної охорони Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» ОСОБА_6 . До того ж, ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2024 року (абз.13 резолютивної частини ухвали), в цій частині клопотання задоволено, однак відповідно до Розписки ОСОБА_6 (а.с. 49) отримав від працівників поліції свіжовиловлену рибу вагою 176,4 кг яку буде передано на відповідальне зберігання ФОП « ОСОБА_13 ».
Згідно п. 26 Порядку, зберігання речових доказів у вигляді об'єктів біологічного походження, які потребують спеціальних умов зберігання, забезпечується державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність, за узгодженням з її керівництвом. Однак в порушення цієї норми свіжовиловлену рибу було передано під розписку інспекторам служби державної охорони ОСОБА_6 (а.с. 49) та ОСОБА_11 (а.с. 54), які безпідставно, всупереч вимогам закону передали по накладній б/н від 05.04.2024 року (а.с. 66) із значенням протокол 0316, який відсутній в матеріалах клопотання, без підпису особи, що відпустила та по накладній б/н від 04.04.2024 року (а.с. 67) за день до настання подій даного клопотання із значенням протокол 0331, який також відсутній у матеріалах клопотання. До того ж, слід звернути увагу суду на те, що в даній накладній ціна за 1 кг карася складає 8 грн. без ПДВ та за 82,5 кг сплачена сума 247,50 грн. замість 660,00 грн., тоді як в накладній від 05.04.2024 ціна за 1 кг карася складає 3 грн.
З огляду на такі дії інспекторів РЛП «Нижньоворсклянський» ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які безпідставно реалізували свіжовиловлену рибу ймовірно 05.04.2024, тоді як ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2024 р. накладено арешт на свіжовиловлену рибу, а саме: карась - 512 шт., окунь - 12 шт., плітка - 10 шт., щука - 1 шт., лин - 9 шт., краснопірка - 4 шт., плоскирка - 3 шт., судак - 4 шт., лящ - 70 шт., короп 1 шт., загальною вагою 342,6 кг визнана речовим доказом по матеріалам вказаного кримінального провадження та, як така, що піддається швидкому псуванню, згідно розписки була передана на зберігання інспектору служби державної охорони Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» ОСОБА_6 .
При прийнятті рішення, слідчий суддя не встановив справжнє місцезнаходження визначеного речового доказу свіжовиловленої риби, яка вже була реалізована інспекторами РЛП «Нижньоворсклянський», хоча питання реалізації свіжовиловленої риби з урахуванням її особливостей прокурором не зазначалось у клопотанні про арешт майна.
Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя не звернув увагу та при вирішенні питання щодо арешту майна залишив Журнали обліку вилучених водних 6iopecypciв № 4, 6 та додатки до обліку вилучених водних 6iopecypciв № 4, 6 які за своїми габаритами становлять 100 арк. кожен не може зберігатися при матеріалах кримінального провадження всупереч абз.3 п.7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19 листопада 2012 року, надалі - Порядок, оскільки речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (далі - спеціальний сейф).
При вирішенні питання про арешт майна відповідно до вимог статей 94, 132, 173 КПК України, слідчий суддя має врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для власника майна. Чи можливо з долучених до клопотання про арешт майна копій документів вирішити слідчому судді питання про його арешт, піддається сумніву.
Визнання стороною обвинувачення майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною підставною для арешту майна, оскільки не є визначеною законною підставою для цього. А долучений прокурором протокол про адміністративні правопорушення № 0326 від 05 квітня 2024 року жодним чином не підтверджують розмір завданих збитків, які може встановити лише експертна установа.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 42 Конституції України гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст.43 Конституції України).
Крім того, слід прийняти до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, згідно з якою критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом.
Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) , «Кривенький проти України» від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «АКЅНШ GARAYEV v. AZERBAIJAN» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Водночас також повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, i метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, в тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається в понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв'язку з цим.
У справі Заявника Суд взяв до уваги, що кримінальне провадження понад 25 років залишалось без проведення активних слідчих дій та без можливості переоцінити подальшу необхідність збереження речових доказів. При цьому Суд врахував значну вартість такого майна. Як наслідок, ЄСПЛ констатував, що у цій справі не було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами Заявника, оскільки він був зобов'язаний нести надмірний тягар внаслідок тривалого утримання його майна як доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52).
Частиною 4 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в своїй Ухвалі від 14 березня 2023 року зазначив:
11. Впроваджуючи апеляційний перегляд рішення щодо арешту чи відмови у арешті майна, законодавець виходив з істотності наслідків такого втручання в право власності зацікавлених осіб, яке в багатьох випадках тісно пов'язано з правом на особисте та сімейне життя. Арешт майна має бути пропорційним меті, на яку він спрямований, що виражається у понятті «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства і вимогою захисту фундаментальних прав особи.[3] Щоб визначити пропорційність такого заходу, необхідно прийняти до уваги його тривалість та його необхідність в контексті просування розслідування, а також наслідки його застосування до зацікавленої особи.[4]
12. Виходячи з важливості і обсягу питань, які слід вирішити слідчому судді, що приймає рішення щодо втручання у право на мирне володіння майном, законодавець передбачив механізм виправлення можливих помилок, коли слідчим суддею допущено дисбаланс на шкоду або зацікавленій особі, або інтересам суспільства.
13. Однак слід враховувати, що арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували, або виявлення чи виникнення нових обставин. Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування. Ці рішення є не менш, якщо не більш важливими в контексті дотримання права на мирне володіння майном, оскільки з часом втручання з боку держави вимагає все більш переконливих аргументів. Таким чином, якщо визнати рівнозначність як первісного, так і наступного рішення в контексті права на володіння майном, це свідчить про те, що сторонам має бути доступним апеляційне оскарження рішень, які стосуються арешту майна.
З огляду на вищевикладене вбачається, що подальше накладення арешту на майно ОСОБА_5 має характер надмірного тягаря, невиправдано обмежує права власника і порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, немає підстав стверджувати, що скасування арешту в частині двох баркасів з чотирма веслами, двигунами, паливними баками з шлангами для пального та журнали обліку вилучених водних біоресурсів № 4, 6 та додатки до них, GPS-трекера, 24 риболовні жиляні сітки, будь-яким чином унеможливить досягнення цілей досудового розслідування кримінального провадження. Власник майна ОСОБА_5 має можливість та зацікавлений у збереженні речових доказів у придатному для цілей кримінального провадження стані у разі їх повернення на відповідальне зберігання та користування, має місце зберігання та відповідальних осіб за збереження його в справному технічному стані. Дерев'яні риболовні баркаси з бортовими номерами «ЯПО 0351» та «ЯПО 0271» мають певні умови зберігання, що в умовах зберігання на території відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, за адресою м. Кобеляки, вул. Шевченка, 17, Полтавський район, Полтавська область не буде належним чином виконано. До того ж, відповідно до п.20 Інструкції з ведення журналу обліку вилучених водних біоресурсів, промисловий журнал після закінчення повинен зберігатися у користувача водних біоресурсів протягом трьох років.
Правомірно здійснюючи свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_5 забезпечує свою родину матеріально, оскільки є єдиним батьком неповнолітньої дитини, яку виховує самостійно, а накладення арешту на вилучене майно призведе до зупинення його діяльності, оскільки вилучені два баркаса з чотирма веслами, двигуни, паливні баки з шлангами для пального та журнали обліку вилучених водних біоресурсів № 4, 6 та додатки до них, GPS-трекери, 24 риболовні жиляні сітки, необхідні для господарської діяльності власника майна, а їх відсутність зупинить його діяльності, що призведе до відсутності матеріального забезпечення родини під час і так складної ситуація, яка відбувається в країні (запроваджено воєнний стан), неможливість сплачувати податки та збори і заробітну плату працівника, що значно вплине на третіх осіб, в тому числі і державу.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримала та прохала задовольнити в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на те, що досудове розслідування триває, а зазначені в ухвалі слідчого судді речові докази мають істотне значення для досудового розслідування.
Заслухавши учасників справи, дослідивши доводи клопотання та додані до нього докази, матеріали справи за клопотанням про накладення арешту, слідчий суддя робить такі висновки.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.172 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Заявник як володілець майна, на яке було накладено арешт, не був присутній при розгляді питання про арешт майна, а тому клопотання заявлено відповідно до вимог ч.1 ст. 174 КПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.04.2024 о 17:01:31 було внесено відомості до ЄРДР за № 12024175470000059 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України за фактом того, що 05.04.2024 неподалік с. Орлик, Полтавського району Полтавської області виявлено невідомих осіб, які в затоці Кам'янського водосховища, в межах РЛП «Нижньоворсклянський», займаються незаконним виловом риби.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна зазначав, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.1-3 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Прокурором не спростовано доводи заявника щодо того, що вилучене під час огляду місця події майно, належне ОСОБА_5 , використовується ним у провадженні законної господарської діяльності, не доведено, що вказані речові докази містять сліди кримінального правопорушення, а їх повернення власнику може істотно вплинути на хід досудового розслідування. Натомість, заявником доведено, що як риболовні баркаси з двигунами, так і марковані риболовні сітки, потребують спеціальних умов зберігання, які не можуть бути забезпечені стороною обвинувачення.
Водночас, заявником доведено, що накладення арешту на вказане майно створює істотні перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності, яка ведеться ним відповідно до наданих дозволів.
Прокурором не зазначено, які саме слідчі дії можуть бути проведені з риболовними баркасами, двигунами, сітками чи журналами з додатками або GPS-трекерами.
Разом з тим, заявником не спростовано, що вказане майно має ознаки речового доказу в цьому кримінальному провадженні, оскільки об'єктивно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку із зазначеним, враховуючи викладене слідчий суддя вважає за доведене позицію заявника про можливість скасування арешту на зазначене майно в частині заборони користування ним зі збереженням заборони розпорядження чи відчуження з метою забезпечення його збереження, та передати це майно на відповідальне зберігання його власнику, попередивши про обов'язок збереження цього майна у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Водночас, що стосується свіжовиловленої риби, яка об'єктивно може бути предметом вчинення злочину та для визначення розміру збитків підлягає експертній оцінці, слідчий суддя зауважує, що заявник не довів, що він набув право власності на це майно, а тому в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 172-174 КПК України, слідчий суддя,
Постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 120214175470000059 від 05.04.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2024 року, в частині заборони користування, залишивши заборону розпорядження та відчуження, на:
- на дерев'яний риболовний баркас з бортовим номером «ЯПО 0351», з двома алюмінієвими веслами;
- на дерев'яний риболовний баркас з бортовим номером «ЯПО 0271», з двома дерев'яними веслами;
- на двигун марки «Parsun Т15ВМ», серійний номер «ТО8051478» з паливним баком об'ємом 25 л. червоного кольору з гумовим шлангом;
- на двигун марки «Yamaha-15», моделі 15FMH, серійний номер - 91106083 з паливним баком об'ємом 25 л. червоного кольору з гумовим шлангом;
- на шістнадцять риболовних жиляних сіток з бирками № 0032691, № 0032832, № 0032684, № 0032828, № 0032676, № 0032696, № 0032689, № 0032677, № 0032702, № 0032687, № 0032690 та № 0032681, № 0032701, № 0032695, № 0032693, № 0032679, які мають однакові параметри: довжина 70 м., висота 1,5 м., вічко сіткового полотна 50*50 мм;
- на чотири риболовні жиляні сітки з бирками № 0032813, № 0032818, № 0032819 та № 0032808, які мають однакові параметри: довжина 68 м., висота 3 м., вічко сіткового полотна 75*75 мм.;
- на чотири риболовні жиляні сітки з бирками № 0032737, № 0032744, № 0032735 та № 0032741, які мають однакові параметри: довжина 68 м., висота 1,5 м., вічко сіткового полотна 50*50 мм.;
- на Журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 4 на 100 (сто) аркушах та додаток до Журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 4 на 1 аркуші;
- на Журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 6 на 100 (сто) аркушах та додаток до Журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 6 на 1 аркуші;
- на GPS-трекер марки «FMВ920» серійний номер 11355480073;
- на GPS-трекер марки «FMВ204» серійний номер - 1190919731;
передавши зазначене майно на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
У іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала проголошена 30 квітня 2024 року.
Слідчий суддя