Справа № 751/9748/23 Головуючий у 1 інстанції Яременко І.В.
Провадження № 33/4823/309/24
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
01 травня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Салая Г.А.,
захисника - Савицького І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Савицького І.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2024 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,-
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн. 80 коп. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 31.10.2023 о 15 годині 53 хвилин в м. Чернігові по вул. Тероборони, 4, керував транспортним засобом «CHEVROLET MALIBU», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння та на вимогу працівників поліції від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №610680 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що місцевий суд при прийнятті рішення грубо порушив норми матеріального та процесуального права, а також його права, передбачені Конституцією України. Зазначає, що протокол було складено за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння. Вказує, що після зупинки транспортного засобу під його керуванням, працівники поліції запропонували продути прилад «Драгер», який показав результат 0,00 проміле, після чого поліцейський сказав, що у нього бліде обличчя, тремтять руки і напевне він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, на що він відповів, що вживав препарат Налбуфін від сильного болю в нозі. Працівник поліції повідомив, що даний препарат є наркотичним засобом і необхідно пройти медичний огляд або відмовитись від проходження, та пригрозили, що автомобіль передадуть на потреби ЗСУ, а його примусово доставлять в ТЦК, тому він відмовився від проходження огляду, щоб відпустили додому. Вказує, що копія тесту та письмові пояснення були долучені до матеріалів справи, однак не відображені судом. Стверджує, що відеозапис не містить чітких відомостей про вчинення ним правопорушення, не є безперервним, тому неможливо прослідкувати послідовність подій, відмова від проходження огляду не була добровільна, а також відсутні відомості щодо роз'яснення йому прав. Вказує, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом, а дані, вказані у направленні є суперечливими.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вимоги зазначених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення в повному обсязі не дотримано.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 610680 від 31.10.2023 водій ОСОБА_1 31.10.2023 о 15 годині 53 хвилин в м. Чернігові по вул. Тероборони, 4, керував транспортним засобом «CHEVROLET MALIBU», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння та на вимогу працівників поліції від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 610680 від 31.10.2023 відносно останнього, відеозапис вказаної події, які зафіксовані на відеокамеру працівниками поліції та інші матеріали справи.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення, складеному стосовно ОСОБА_1 вбачається незгода водія з діями працівників поліції (а.с. 3).
Водію виписано направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування водія під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено, що огляд не проводився.(а.с. 4).
Крім того, наявні в матеріалах справи відеозаписи працівників патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , у порушення п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, не є безперервними і послідовними, в зв'язку з чим, з наявних відеозаписів неможливо встановити усі обставини події.
З переглянутого відеозапису, зафіксованого на відеокамеру працівниками поліції, вбачається, що водій ОСОБА_1 заперечував вживання ним наркотичних засобів, пояснюючи, що очі можуть не реагувати на світло внаслідок постійної роботи із застосуванням зварювального апарату або вживання знеболюючих препаратів, та від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Крім того, працівники поліції повідомляли водія, що відеокамера буде вимикатись, що ними і було зроблено, після чого відео зйомка продовжувалася. Отже, відеозапис не є безперервним та на ньому не зафіксовано перебіг всіх подій.
Вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд визнає недопустимими, оскільки вони отриманні з порушенням вимог закону, а будь-яких інших доказів, які б беззаперечно доводили вину останнього у вчинені інкримінованого йому правопорушення, матеріали справи не містять.
У свою чергу, згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Крім того, згідно наданої на запит Чернігівського апеляційного суду інформації КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» від 27.03.2024 ОСОБА_1 за допомогою до лікарів диспансерного відділення не звертався, що підтверджує доводи апелянта про невживання ним наркотичних речовин.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам.
За таких обставин, апеляційний суд не має процесуально-правових підстав для відхилення доводів апелянта, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, як незаконна й необґрунтована.
Відтак, ураховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні матеріалів справи та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови і закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є статочною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай