Номер провадження: 11-сс/813/394/24
Справа № 522/7191/23 1-кс/522/563/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
власниці майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року,
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року та накладено арешт на майно, яке було вилучене 25.01.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- ноутбук чорного кольору «HP Probook 5310m»;
- банківську карту «Приватбанк» НОМЕР_1 ;
- банківську карту «Приватбанк» НОМЕР_2 (із забороною відчуження, розпорядження та користування).
Цією ж ухвалою, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого в частині:
- накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме на автомобіль «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 ; та ключів від нього;
- накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме на: автомобіль «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 та ключів від нього;
- накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт:
1) на майно, яке було вилучене 25.01.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-мобільний телефон «RealMe» чорного кольору у чохлі сірого кольору з сім-картами мобільного оператору «Водафорн» з номером телефону НОМЕР_9 , мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_10 та ІМЕІ1: НОМЕР_11 , ІМЕІ2: НОМЕР_12 ;
-ноутбук чорного кольору «HP Probook 5310m»;
-паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 ;
-посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 НОМЕР_6 ,
-банківську карту «Приватбанк» НОМЕР_1 ;
-банківську карту «Приватбанк» НОМЕР_2
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .
2) на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме на: автомобіль «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 та ключі від нього;
3) на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме автомобіль «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 та ключі від нього.
Прокурор посилається на те, що слідчим суддею не враховано, що в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 також було виявлено та вилучено мобільний телефон «RealMe», який відповідає ознакам речового доказу, та на який необхідно накласти арешт.
Крім того, прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копія оскарженої ухвали була отримана 12.02.2024 року, після чого невідкладно була подана була подана апеляційна скарга.
Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити в частині накладення арешту на майно, окрім мобільного телефону, на який вже накладено арешт іншою ухвалою слідчого судді та паспорта громадянина України ОСОБА_10 ; вислухавши думку власниці майна та представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Щодо клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень ст. 395 КПК, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна розглядалось за участі прокурора, а 05.02.2024 року постановлено оскаржену ухвалу, під час оголошення прокурор не був присутнім.
Матеріали судової справи не містять інформації про вручення чи надсилання судом копії ухвали учасникам кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що копію ухвали слідчого судді він отримав лише 12.02.2024 року, що не спростовується матеріалами судової справи.
13.02.2024 року прокурор звернувся із апеляційною скаргою до суду.
Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про часткове накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з матеріалів судової справи СВ УСБУ в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.110-2, ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.111-2 КК України.
З обставин викладених у клопотанні та ухвалі слідчого судді вбачається, що група невстановлених осіб, які діють на території м. Одеси та Одеської області, здійснюють умисні дії, з метою зміни меж території державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічно розповсюджують матеріали із закликами до вчинення таких дій.
Згідно матеріалів виконаної постанови про проведення слідчих (розшукових) дій, які надійшли з ВКІБ УСБУ в Одеській області за №65/2/2183 від 03.10.2023 року, №65/2/2383 від 03.11.2023 року, №65/2/2688 від 27.12.2023 року, №65/2/2696 від 29.12.2023 року, а також протоколу огляду від 02.11.2023 року (дані акаунту « ОСОБА_11 » в соціальній мережі «Telegram» за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколу огляду від 02.11.2023 (дані акаунту « ОСОБА_12 » в соціальній мережі «Telegram» за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколом огляду від 27.12.2023 (дані біржі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, може бути причетний громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), який може здійснювати умисні дії, з метою зміни меж території державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, в тому числі можливо шляхом передачі грошових коштів (активів) представникам держави-агресора.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.01.2024 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_10 (справа №522/7191/23, провадження №1-кс/522/72/24).
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.01.2024 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_10 (справа №522/7191/23, провадження №1-кс/522/75/24).
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.01.2024 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 , який перебуває у користуванні ОСОБА_10 (справа №522/7191/23, провадження №1-кс/522/74/24).
25.01.2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме автомобіля марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 , виявлено та вилучено: вказаний автомобіль та ключі від нього.
Окрім цього, 25.01.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон «RealMe» чорного кольору у чохлі сірого кольору з сім картками мобільного оператору «Водафон» з номером телефону НОМЕР_9 , мобільного оператору «Київстар» з номером телефону НОМЕР_10 та IMEI1: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 ; ноутбук чорного кольору «HP Probook 5310m»; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 НОМЕР_6 ; банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_1 ; банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ; та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .
Окрім цього, 25.01.2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме автомобіля «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 , виявлено та вилучено вказаний автомобіль та ключі від нього.
26.01.2024 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
26.01.2024 року до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ УСБУ України в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №22023160000000109 від 17.03.2023 року за ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.110-2, ч.2 ст.114-2 КК України про арешт майна вилученого 25.01.2024 року, в ході проведення обшуку транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме автомобіля «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 .
Клопотання слідчого мотивоване тим, що вилучені в ході проведення обшуку речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Крім того, цього ж дня до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ УСБУ України в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , в рамках цього ж кримінального провадження про арешт майна вилученого 25.01.2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , а саме автомобіля «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 .
Також, 26.01.2024 року, до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ УСБУ України в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , в цьому ж кримінальному провадженні про арешт майна вилученого 25.01.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 .
31.01.2024 року в судовому засіданні слідчим суддею клопотання слідчого об'єднані в одне провадження.
В подальшому, слідчому судді подані уточнені клопотання про арешт майна, із додатковим зазначенням інформації про те, що автомобілі «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 , та «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 , які перебувають у користуванні ОСОБА_10 , є спільним сумісним майном підозрюваного ОСОБА_10 , та зареєстровані на його дружину ОСОБА_8
05.02.2024 року в судовому засіданні слідчим суддею уточнені клопотання слідчого також об'єднані в одне провадження.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2024 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на частину майна, виявленого та вилученого в ході обшуку 25.01.2024 року за місцем проживання ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук чорного кольору «HP Probook 5310m»; банківську карту «Приватбанк» НОМЕР_1 ; та банківську карту «Приватбанк» НОМЕР_2 (із забороною відчуження, розпорядження та користування).
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучене певне майно, зокрема ноутбук відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, та у органу досудового розслідування існує можливість використання у якості доказу у кримінальному провадженні. Зважаючи на те, що в ході досудового розслідування проводяться першочергові слідчі дії, слідчим суддею встановлені підстави для накладення арешту на це майно з метою дослідження в якості речового доказу.
Разом з тим, слідчим суддею зазначено, що досягнення цілей та мети досудового розслідування в кримінальному провадженні, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, зокрема: на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 НОМЕР_6 ; автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_3 та ключів від нього; автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 та ключів від нього; оскільки з матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання, вказане майно не використовувалось під час вчинення злочину.
Перевіривши оскаржену ухвалу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування підстав для часткового задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.
Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження - є арешт майна.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.
Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.
Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого/прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК у клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі прокурор ставить вимогу про накладення арешту на вилучене в ході обшуків все майно, однак фактично в описовій частині посилається на необхідність накладення арешту лише на мобільний телефон «RealMe» чорного кольору у чохлі сірого кольору з сім-картами мобільного оператору «Водафорн» з номером телефону НОМЕР_9 , мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_10 та ІМЕІ1: НОМЕР_11 , ІМЕІ2: НОМЕР_12 , посилаючись на те, що вказаний мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, та є речовим доказом у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор уточнив, що на час апеляційного розгляду іншою ухвалою слідчого судді вже накладено арешт на вказаний мобільний телефон, у зв'язку із чим наразі відпала необхідність в застосуванні до вказаного телефону обмежувальних заходів.
Доводи прокурора відносно того, що все майно, з врахуванням й того, на яке ухвалою слідчого судді вже накладено арешт, яке було виявлене та вилучене за результатами проведення обшуків, містять на собі сліди вчинення кримінально протиправних дій, може бути речовими доказами в кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необґрунтованими та нічим не підтвердженими, а тому накладення арешту на вказане майно лише на припущеннях прокурора є недопустимим.
Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування та прокурором не доведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, суд вважає, що ініціювання прокурором питання про накладення арешту на все вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотань та апеляційного перегляду оскарженої ухвали, відсутні підстави для застосування щодо повного переліку зазначеного в клопотаннях майна обмежувальних заходів.
Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Оскільки прокурором не доведено обґрунтованості накладення арешту, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Задовольнити клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та поновити строк на оскарження.
Апеляційну скаргу прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2024 року, в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року, якою накладено арешт на частину майна, яке було вилучене 25.01.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4