Номер провадження: 11-сс/813/712/24
Справа № 496/1215/24 1-кс/496/1139/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024162160000159 від 14.02.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 12.04.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, із середньо- спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
встановив:
СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024162160000159 від 14.02.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 КК України, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, скоєного за наступних обставин.
14.02.2024 року, приблизно о 13 год 30 хв, в період дії воєнного стану, ОСОБА_8 , з метою протиправного вилучення чужого майна, шляхом вчинення нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, заздалегідь підготувавши для вчинення злочину предмет зовні схожий пістолет «ПМ» серії НОМЕР_1 та транспортний засіб, у вигляді мопеду марки «Suzuki» моделі «UG110SW» темно-сірого кольору, направився до магазину «Comfy», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, помітивши громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з рюкзаком на плечі, який вийшов з обмінного пункту, розташованого в будівлі магазину «Comfy» та направлявся до свого автомобілю, залишивши мопед на стоянці вказаного магазину, підійшов з заду до громадянина ОСОБА_9 та за допомогою предмету, зовні схожого на пістолет «ПМ» серії НОМЕР_1 , здійснив 4 постріли в останнього, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового поранення ділянки лівого кулькового суглобу, закритого перелому голівки лівого стегна та лівої вертлюжної западини, стороннє тіло (куля) у голівці лівого стегна.
Після цього, ОСОБА_8 , діючи умисно, відкрито заволодів рюкзаком ОСОБА_9 , в якому знаходилися грошові кошти у сумі 18250 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень, банківські картки, відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_9 , банку «ПУМБ», планшет марки «IPAD», вартістю 5000 гривень, всього на загальну суму 23250 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
З протиправно вилученим майном та грошовими коштами, ОСОБА_8 на мопеді марки «Suzuki» моделі «UG110SW» темно-сірого кольору залишив місце події, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 23250 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
14.02.2024 року ОСОБА_8 затриманий органом досудового розслідування в порядку ст.208 КПК України.
15.02.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене в умовах воєнного стану.
20.02.2024 року слідчим суддею Біляївського районного суду Одеської області підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19.04.2024 року.
06.03.2024 року Одеським апеляційним судом скасовано зазначену ухвалу слідчого судді та постановлено нову ухвалу, якою клопотання органу досудового розслідування задоволено та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, строком до 15.04.2024 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
10.04.2024 року постановою керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024162160000159, строком до 3-х місяців, тобто до 15.05.2024 року.
11.04.2024 року слідчий СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді, з погодженим прокурором ОСОБА_11 , клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Клопотання мотивоване тим, що строк тримання під вартою ОСОБА_8 закінчується 15.04.2024 року, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки до повного, об'єктивного та всебічного розслідування вказаного кримінального провадження необхідно провести комплекс слідчих (розшукових) дій та на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, яким неможливо запобігати шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання органу досудового розслідування та підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 15.05.2024 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив, що до спливу строку дії застосованого запобіжного заходу неможливо завершити досудове розслідування з об'єктивних причин, продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Також, слідчий суддя зазначив, що підозрюваний за станом здоров'я може перебувати під наглядом лікарів в умовах установи виконання покарань, відповідно до документів, наданих стороною захисту, а тому підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі захисник посилаєтеся на неврахування слідчим суддею наступних обставин:
- відсутність судимостей у підозрюваного та наявність постійного місце проживання;
- відсутність ризиків на які посилається слідчий суддя, оскільки після затримання та повідомлення про підозру, ОСОБА_8 не перебував під вартою з 16.02.2024 року по 20.02.2024 року, та відповідно не переховувався від органу досудового розслідування. За вказаний період відсутні відомості стосовно того, що він будь-яким чином впливав на потерпілого та свідків;
- підозрюваний потребує стороннього нагляду, оскільки транспортабельний лише на ношах та потребує медичного обстеження, яке неможливо здійснити в умовах установи виконання покарань.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного, оскільки клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності останнього стороною захисту не заявлялось.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати; апеляційний суд дійшов до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.197 КПК, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК, та сукупний строк тримання під вартою підозрюваному, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
З матеріалів судового провадження вбачається, що на стадії розгляду слідчим суддею питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Питання обґрунтованості підозри детально досліджувалось при обранні слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного та апеляційному розгляді, в ході якого було встановлено, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Підстав, передбачених ст.87 КПК, для визнання доказів недопустимими, колегією суддів не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
При цьому, апеляційний суд констатує, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред'явленої на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 підозри, яка пред'явлена із дотриманням вимог Глави 22 Кримінального процесуального закону України, необхідність завершення досудового розслідування, а також продовження існування ризиків, виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного та дає апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на таке.
Підставою застосування та продовження застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується та продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати її до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, долучені до нього докази, дані про особу підозрюваного, який вчинив злочин із застосуванням зброї та нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який на теперішній час підозрюється у скоєні особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, зможе вдатись до спроб переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним, однак він є мінімізованим, оскільки на даний час підозрюваний може переміщуватись лише на ношах.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, - впливу на потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного на потерпілого та свідків, оскільки їх покази, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, або можливо виникне необхідність в їх додатковому допиті, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків, схиляючи до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тим паче, підозрюваний може здійснювати вплив на потерпілого та свідків через інших осіб.
Також, слідчим суддею встановлено наявність існування ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення злочину в рамках кримінального провадження, а отже ОСОБА_8 матиме реальну можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органу досудового розслідування та суду.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, а його завершення може стати неможливим у разі вчинення підозрюваним дій, визначених ч.1 ст.177 КПК, при обранні відносно нього іншого запобіжного заходу.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя на законних підставах не визначав альтернативний запобіжний захід у виді застави, так як відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги посилання захисника про те, що підозрюванийне має судимостей та має постійне місце проживання, наявність матері похилого віку, однак апеляційний суд зазначає, що вказані обставини не можливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд бере до уваги доводи сторони захисту стосовно стану здоров'я підозрюваного, однак звертає увагу, що відповідно до медичної довідки Одеської міської медичної частин №21, підозрюваний дійсно має певні травматичні ушкодження, але його загальний стан є середньої важкості, він перебуває під постійним наглядом лікарів в медичній частині установи із наданням медичної допомоги та лікування.
З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає, що на теперішній час обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які унеможливлюють тримання обвинуваченого під вартою, як слідчим суддею, так і колегією суддів апеляційного суду, не встановлено (а.п. 107-115, 121-125).
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Водночас, враховуючи доводи сторони захисту та відомості, які зазначені в довідці щодо стану здоров'я підозрюваного, колегія суддів, з метою забезпечення надання підозрюваному належної медичної допомоги, приймаючи до уваги приписи ст.8 КПК України, в якій зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з обов'язковим додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважає за необхідне зобов'язати ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філію ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити належне медичне обстеження та лікування (у разі необхідності) підозрюваного у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладі охорони здоров'я МОЗ.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 12.04.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в кримінальному провадженні №12024162160000159 від 14.02.2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Зобов'язати посадових осіб ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити належне медичне обстеження та лікування (у разі потреби) підозрюваного ОСОБА_8 у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладах охорони здоров'я МОЗ України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4