Номер провадження: 11-сс/813/745/24
Справа № 947/3237/24 1-кс/947/4840/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 22.04.2024, якою в межах к/п №42023160000000308 від 20.09.2023 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ніжин Чернігівської обл., громадянина України, начальника водолазно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській обл., фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №42023160000000308 від 20.09.2023 було задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та застосовано стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , строком до 22.06.2024, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, із покладенням на нього строком до 22.06.2024 певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування було доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та наявність в зазначеному кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на свідків в зазначеному провадженні, обґрунтовані тяжкістю покарання, наявністю у ОСОБА_7 ймовірного доступу до службових кабінетів водолазно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській обл., великим значенням показань свідків в якості процесуальних джерел доказів в зазначеному кримінальному провадженні.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на залишення слідчим суддею поза увагою того, що в даному кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про переховування або намір ОСОБА_7 переховуватись в майбутньому, про знищення, схову або спотворення будь-яких речей або документів, про незаконний вплив з боку підозрюваного на свідків, натомість, ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має вищу освіту, має постійне місце проживання, страждає тяжким захворюванням та потребує амбулаторного лікування поза межами місця проживання у спеціалізованих медичних закладах м. Одеси.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя при постановленні ухвали зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 29.03.2024 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 9-20), при цьому, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі не порушується питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає, що на теперішній час підозра останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, є обґрунтованою та полягає в тому, що останній, обіймаючи посаду начальника водолазно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС В Одеській обл., реалізуючи свій злочинний намір, у липні 2023 року, виказав своє прохання водолазу-рятувальнику відділення водолазно-рятувальних робіт водолазно-рятувальної групи (м. Южне) водолазно-рятувальної частини АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській обл. ОСОБА_10 щодо сприяння останнього у вимаганні неправомірної вигоди від водолазів відділення водолазно-рятувальних робіт водолазно-рятувальної групи водолазно-рятувальної частини АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській обл., які входять у підпорядкування ОСОБА_7 , шляхом отримання (збору) особисто ОСОБА_10 для ОСОБА_7 щомісячно неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 50% від сум грошових коштів за нараховані години водолазних спусків та водолазних робіт, виконаних водолазами водолазно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_7 .
В подальшому, 21.10.2023 ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі по 1500 грн. із кожного шляхом перерахування на банківську картку, 22.11.2023 ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_13 , ОСОБА_12 грошові кошти в розмірі по 4000 грн. із кожного шляхом перерахування на банківську картку, 28.11.2023 - від ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 1500 грн., 15.12.2023 - від ОСОБА_13 та ОСОБА_12 грошові кошти в розмірі 2500 та 4500 грн. відповідно шляхом перерахування на банківську картку, 24.01.2024 - від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - грошові кошти в розмірі по 1500 грн. із кожного шляхом перерахування на банківську картку.
Згодом ОСОБА_7 зібрані з особового складу водолазно-рятувальної частини АРЗ СП ДСНС грошові кошти наказав зберігати ОСОБА_10 у себе до розпорядження ОСОБА_7 , який особисто визначав цільове призначення вказаних грошових коштів.
Окрім того, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа, з метою збільшення сум виплати винагороди за водолазні роботи собі та ОСОБА_10 , шляхом телефонного дзвінка наказав начальнику водолазно-рятувального відділення ( АДРЕСА_2 ) ВРЧ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській обл. ОСОБА_13 , який здійснював ведення журналу водолазних робіт та формування документації, пов'язаної із нарахуванням годин перебування під водою, вказати у журналі водолазних робіт 11.12.2023, 12.12.2023, 13.12.2023 присутність ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та години виконання вказаних робіт під водою, достовірно знаючи, що фактично останні не перебували та не виконували такі роботи, що стало підставою для нарахування відповідної суми ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у розрахунку потреби в коштах на виплату винагороди за водолазні роботи за грудень 2023 року. Завідомо знаючи про неправдивість внесених відомостей до розрахунку потреби в коштах на виплату винагороди за водолазні роботи за грудень 2023 року ОСОБА_7 затвердив вказаний офіційний документ своїм підписом, тим самим підтвердив вірність внесених даних.
Зазначена підозра ОСОБА_7 , не оскаржується сторонами кримінального провадження та підтверджується матеріалами (копіями протоколів слідчих дій), доданими до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що в зазначеному провадженні не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає такі твердження помилковими з огляду на наступне.
Так, колегія суддів, погоджуючись із висновками слідчого судді, наголошує на наявності в зазначеному провадженні ризиків переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на свідків в зазначеному провадженні, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, один із яких є тяжким корупційним злочином, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна; підозрюваний вочевидь має доступ, з огляду на займану посаду начальника, до службових кабінетів водолазно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській обл. та, як наслідок, можливість здійснення незаконних дій із документами та речами, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; може здійснити вплив на свідків у даному провадженні, деякі із яких є його підлеглими особами, з метою надання ними сприятливих для ОСОБА_7 показань.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, на якому наполягає сторона захисту в поданій апеляційній скарзі, на переконання суду апеляційної інстанції, не буде здатен в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та запобігання реалізації ним встановлених вище ризиків загалом та ризику знищення, схову або спотворення речей чи документів зокрема, оскільки останній матиме можливість доступу до службових кабінетів свого місця працевлаштування.
Разом із тим, заслуговують на увагу доводи захисника про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, проте зазначені обставини, хоча й характеризують підозрюваного ОСОБА_7 з позитивного боку, проте, з огляду на обставини злочинів, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється, а також з урахуванням доведених органом досудового розслідування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть слугувати підставою для застосування стосовно нього більш м'якого, ніж цілодобовий домашній арешт, запобіжного заходу.
Що стосується тверджень сторони захисту стосовно наявності у підозрюваного ОСОБА_7 тяжких захворювань, які потребують лікування у спеціалізованих медичних закладах м. Одеси, тобто поза межами місця проживання, апеляційний суд, погоджуючись із думкою слідчого судді, зауважує на тому, що підозрюваний не позбавлений можливості звернення до слідчого або прокурора із відповідним клопотанням про надання йому дозволу на отримання медичної допомоги у відповідному закладі охорони здоров'я.
З урахуванням викладених обставин, зазначена захисником обставина стосовно потреби підозрюваного ОСОБА_7 в отриманні кваліфікованої медичної допомоги не може слугувати достатньою підставою для застосування стосовно нього більш м'якого, ніж цілодобовий домашній арешт, запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосований стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не є надто суворим, є достатнім для запобігання вищенаведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного на даному етапі досудового розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя на момент розгляду клопотання слідчого прийняв законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, у зв'язку із чим підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає.
Керуючись ст.ст. 24, 177-178, 181, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 22.04.2024, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 22.06.2024 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4