01 травня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Билбасівка Донецької області, громадянки України, незаміжньої, не працюючої, без освіти, в силу ст. 89 КК України не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючу як ВПО: за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» строком до 06 травня 2024 включно, з правом внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн.,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрювана ОСОБА_6
захисник ОСОБА_5
перекладач ОСОБА_9 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» строком до 06 травня 2024 включно, з правом внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
Захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесена з істотним порушенням вимог КПК.
Вказує, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу стороною обвинувачення в порушення вимог ч. 1 ст.194 КПК України не доведено, наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання у м. Києві, може прибувати до м. Миколаєва на першу вимогу слідчого або суду, не має наміру переховуватись, раніше не перебувала у розшуку. Має на утриманні двох дітей, хронічні захворювання, працю неофіційно, повністю визнає вину, сприяє слідству, надала покази слідчому судді стосовно походження грошових коштів.
Вважає, що з урахування даних на особу підозрюваної, до неї можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
За версією органу досудового розслідування, 08.04.2024 близько 14:00 год (більш точний час органами досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_10 , діючи повторно, діючи за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_11 , яка є її донькою та ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, умисно таємно викрала грошові кошти в сумі близько 70000 грн. (більш точна сума на даний час органом досудового розслідування не встановлена), які належні ОСОБА_12 , чим завдали останній матеріальний збиток.
Після чого, ОСОБА_10 , разом з неповнолітньою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 матеріальний збиток на загальну суму 70000 гривень.
08.04.2024 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.04.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та про наявність ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що їй загрожує в разі визнання винуватою, послався на наявність ризиків, передбачених п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається в з матеріалів судового провадження, слідчим ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024152040000491 від 08.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 08.04.2024 близько 14:00 год (більш точний час органами досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_10 , діючи повторно, діючи за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_11 , яка є її донькою та ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, умисно таємно викрала грошові кошти в сумі близько 70000 грн. (більш точна сума на даний час органом досудового розслідування не встановлена), які належні ОСОБА_12 , чим завдали останній матеріальний збиток.
Після чого, ОСОБА_10 , разом з неповнолітньою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 матеріальний збиток на загальну суму 70000 гривень.
08.04.2024 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.04.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду оскільки, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до восьми років, офіційно не працевлаштована, за місцем реєстрації не проживає, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрювана може переховуватись від органів досудового слідства та суду.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не має постійного джерела доходу, займається жебрацтвом у різних містах України, а тому без застосування відповідних процесуальних обмежень, може продовжити кримінально протиправну поведінку шляхом вчинення іншого кримінального правопорушення враховуючи характер дій підозрюваної та дані щодо її особи.
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, всупереч доводам апелянта, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, а така можливість в даному кримінальному провадженні, з огляду на характер злочину, що розслідується та наразі інкримінується ОСОБА_6 , об'єктивно та беззаперечно, існує.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано обрав щодо ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід, оскільки тільки тримання її під вартою зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваної, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2024 року, щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді