Справа № 307/3179/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/229/24 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.04.2018 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановила:
цим вироком обвинуваченого визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції 2006 р.) та призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, обвинуваченого звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 40000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він, на початку грудня 2006 року, працюючи відповідно до наказу начальника Тячівського районного відділу земельних ресурсів № 12 к від 07.03.2001, на посаді головного спеціаліста - юриста Тячівського районного відділу земельних ресурсів, будучи державним службовцем 7 категорії 13 рангу, підготував офіційний документ - розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області у сфері земельних відносин, який був посвідчений та зареєстрований за № 656 від 08.12.2006, в якому пунктом за № 10 було вирішено надати ОСОБА_9 , мешканцю АДРЕСА_2 , земельну ділянку у власність, яка є в його користуванні і знаходиться за межами населеного пункту Бедевля, в урочищі «Руня», площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства. Також, ОСОБА_6 на звороті кожного з трьох аркушів вказаного оригіналу розпорядження проставив особистий підпис, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 4/75 від 23.03 2016.
Надалі, на початку 2007 року ОСОБА_6 , діючи умисно, підробив офіційний документ, що посвідчує конкретні факти і події, які мають юридичне значення - примірник розпорядження голови Тячівської РДА за № 656 від 08.12.2006, змінивши текст первинного розпорядження, шляхом внесення до пункту № 10 відомостей про надання ОСОБА_8 , мешканці АДРЕСА_2 , земельної ділянки у власність, яка є в її користуванні і знаходиться за межами населеного пункту Бедевля, в урочищі «Руня», площею 0,2494 га, для ведення особистого селянського господарства, а також самостійно проставивши на першому аркуші номер розпорядження «656» та дату прийняття документа «08.12.06», що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 4/75 від 23.03.2016. Після чого, на підставі підробленого документу Тячівським ВТГВ «Закарпатгеодезцентр», ОСОБА_8 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в с. Бедевля, урочище «Руня» для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2494 га, кадастровий номер 2124480405:01:001:0006 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 005912, зареєстрований 04.07.2007 за № 2124480405-0107070900050 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та який визнано недійсним на підставі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.02.2010, оскільки в п. 10 розпорядження голови Тячівської РДА № 656 від 08.12.2006 надано ОСОБА_9 , мешканцю АДРЕСА_2 , земельну ділянку у власність, яка є в його користуванні і знаходиться за межами населеного пункту Бедевля в урочищі «Руня», площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити, в задоволенні цивільного позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що допитані судом першої інстанції свідки та потерпілий не підтвердили його вину у вчиненні інкримінованого злочину. Зазначає про відсутність у нього умислу на вчинення підробки розпорядження на користь ОСОБА_8 , оскільки з останньою не знайомий. Звертає увагу на те, що саме ОСОБА_8 використала це розпорядження, виготовила технічну документацію та отримала державний акт, який в подальшому був визнаний незаконним та скасований судом. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що в його функціональні обов'язки, згідно посадової інструкції не входить виготовлення проектів розпоряджень, їх реєстрація та видача. Також зазначає про відсутність в матеріалах справи його посадової інструкції за 2006 рік. Суд першої інстанції залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_10 , який працював в одному кабінеті з ним, згідно з якими до його комп'ютера мали доступ всі, проекти розпоряджень зберігались на робочому столі. Під час досудового розслідування не було враховано, що він є адвокатом, а тому відповідно до п. 13 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повідомити його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинні були виключно Генеральний прокурор, його заступник, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
В поданому на апеляційну скаргу запереченні прокурор просить таку залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини події злочину та дано вірну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 358 КК України, вина якого доведена в ході судового розгляду на підставі об'єктивної оцінки сукупності доказів. Також зазначає, що наведені в апеляційній скарзі обвинуваченим твердження про неврахування органом досудового розслідування та судом його статусу адвоката спростовується матеріалами кримінального провадження, зокрема, змістом повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального провадження від 31.10.2016, з якого вбачається, що таке було вручено прокурором Закарпатської області, що свідчить про належне дотримання як прокурором, так і судом першої інстанції вимог ст. 481 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру здійснюється адвокату Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Колегією суддів встановлено, що на момент повідомлення ОСОБА_6 про підозру він мав право на зайняття адвокатською діяльністю, згідно з свідоцтвом 21/867 від 28.02.2013 року.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено 31.10.2016 року прокурором Закарпатської області ОСОБА_11 , а відтак у спосіб, передбачений ст. 481 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винною у вироку, крім іншого, мають бути наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Так, згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів необхідно керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме у підробленні іншого документа, який видається та посвідчується установою і який надає права, з метою використання його іншою особою.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції покликався на досліджені у судовому засіданні докази: показання цивільного позивача ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , заяву ОСОБА_8 від 17 жовтня 2006 року, яку зареєстровано за № Ш-337 від 17 жовтня 2006 року в журналі «Заяви»; технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 ; рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2010 року; оригінал розпорядження голови Тячівської РДА від 08 грудня 2006 року № 656; свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновки експертизи від 17 липня 2015 року й від 23 березня 2016 року № 15/565 та № 4/75, відповідно; наказ начальника Тячівського районного відділу земельних ресурсів від 07 березня 2001 року № 12к; посадову інструкцію, затверджену начальником Тячівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_14 від 07 червня 2004 року, а також запис у журналі реєстрації розпоряджень від 04 січня 2006 року № 1.
Зазначені докази суд першої інстанції визнав достатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 у підробленні офіційного документу - примірника розпорядження голови Тячівської РДА за № 656 від 08 грудня 2006 року.
При цьому суд першої інстанції врахував висновок експертизи від 23 березня 2016 року № 4/75, відповідно до якого цифрові рукописні записи (дата та номер) на першій сторінці копії розпорядження голови Тячівської РДА від 08 грудня 2006 №656, а також підписи на зворотній стороні кожної з трьох сторінок оригіналу розпорядження голови Тячівської РДА від 08 грудня 2006 року № 656 виконані ОСОБА_6 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Суд першої інстанції у своєму вироку не навів жодних мотивів того, на підставі яких доказів чи відомостей він дійшов висновку, що саме ОСОБА_6 змінив пункт № 10 примірника розпорядження голови Тячівської РДА за № 656 від 08 грудня 2006 року, який складається із трьох сторінок, та у який спосіб він вчинив вказані дії, відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом» та взаємозв'язку з конкретними обставинами кримінального провадження.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законний та обґрунтований вирок, та унеможливлює суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, перевірити доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Відтак, вирок Закарпатського районного суду Закарпатської області від 13.04.2018 року підлягає скасуванню із призначенням нового судового розгляду.
Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевірити обставини кримінального провадження шляхом дослідження доказів, належно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого, та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.04.2018 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3