Справа № 303/2221/24
Закарпатський апеляційний суд
02.05.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/155/24, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.03.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою, до 06.05.2024 без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кучава Мукачівського району, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Продовжено строк тримання під вартою до 06.05.2024 з визначенням застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 , несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
У разі внесення застави на ОСОБА_9 покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з с. Станово Мукачівського району Закарпатської області без дозволу суду.
З ухвали суду вбачається, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 42023072040000024 від 16.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яке мотивовано тим, що вказані особи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів, і в разі доведення їх вини, обвинуваченим загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 09 до 12 років з конфіскацією майна. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду; знищити, приховати
-2-
або спотворити будь-яку з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвала мотивована тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_12 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б давали підстави для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено. Також судом враховано, що обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 09 до 12 років з конфіскацією майна, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв'язку з якими відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали і не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ними покладених на них процесуальних обов'язків, тому суд дійшов висновку, що відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_5 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 06.05.2024включно.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, просить її скасувати.В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що слідчим суддею не враховано даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання, міцні родинні зв'язки, неповнолітніх дітей та дружину на утриманні, позитивно характеризується, несудимий, крім того, матеріальна шкода, яка може бути завдана державі чи іншим особам відсутня. Також звертає увагу на недоведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На його думку, оскаржувана ухвала прийнята з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а тому просить її скасувати, постановити нову, якою обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити заставу в розмірі, передбаченому ч.5 ст. 182 КПК України.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги від вказаних осіб не надходило.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального
-3-
правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
За приписами до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Згідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
-4-
Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесено до особливо тяжких злочинів.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , тяжкість кримінального правопорушення, а також те, що судове провадження не закінчено, учасники кримінального провадження не допитані, докази не досліджені, дають достатні підстави уважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, знищити, приховати або спотворити будь-яку з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, колегія суддів бере до уваги такі факти та обставини: ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків, не працює, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має.
Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ризики, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний момент не відпали та не зменшились, і продовжують існувати, а більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатніми для запобігання цих ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження.
З матеріалів контрольного провадження також вбачається, що сторона захисту під час розгляду клопотання не посилалась на наявність даних, які б підтверджували, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися або відпали. На наявність таких даних сторона захисту не посилається і в апеляційній скарзі.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, а стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.
Продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку, у зв'язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , у силу характеру інкримінованих йому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит учасників кримінального провадження, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання
-5-
обвинуваченого під вартою, з чим погоджується і колегія суддів, уважаючи, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження.
Тому, доводи апеляційної скарги про можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, - апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як такі, що не дають підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, а відтак і не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Разом з тим, колегія суддів уважає, що дійшовши висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином врахував і те, що предметом інкримінованих ОСОБА_5 діянь виступають особливо небезпечні психотропні речовини. Даному кримінальному правопорушенні притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. При цьому, апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений й не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких мали місце кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі і відомості про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів також бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого ОСОБА_5 таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у ході апеляційного розгляду не встановлено і таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою.
Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора та продовжив щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на період судового розгляду кримінального провадження, однак на строк не більше ніж 60 днів.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об'єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.
-6-
Колегія суддів приймає до уваги і те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що обвинувачений ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні двоє неповнолітніх дітей та дружина, апеляційний суд з урахуванням наведеного вище, відхиляє як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, а відтак і не дають підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.
Доводи захисника про необхідність визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
На переконання колегії суддів, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом правомірно не визначено розмір застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також з огляду на те, що покладення на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а відтак не мінімізує вищевказані ризики для кримінального провадження.
За таких обставин, апеляційний суд уважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом.
За таких обставин, апеляційна скарга, доводи якої не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, і на такі сторона захисту не вказувала.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав захисник-адвокат ОСОБА_6 , залишити без задоволення а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.03.2024, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді