02 травня 2024 року справа №200/761/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (головуючий суддя І інстанції - Череповський Є.В., повний текст складено 01 травня 2023 року) у справі № 200/761/23 за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 01.09.2022 №23/17, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- зобов'язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- відстрочити виконання рішення в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі 320/6061/20 визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, та, зобов'язано Вишгородську міську раду (код ЄДРПОУ 04054866, місцезнаходження: Київська область, м.Вишгород, пл.Шевченка, 1) на найближчому пленарному засіданні в межах місячного строку розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адрес реєстрації: АДРЕСА_2 ) від 15.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у порядку та спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України. Виконуючи рішення суду, відповідачем 01.09.2022 винесено клопотання на розгляд, чергової 23 сесії Вишгородської ради VIII скликання року та винесено рішення № 23/17, згідно якого відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою для відмови став п.п. 5 п. 1 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», згідно якого «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється». Позивач вважає, що рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є протиправним оскільки неправильно застосовані норми закону.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року позов задоволений повністю.
Визнано противоправним та скасоване рішення Вишгородської міської ради від 01.09.2022 №23/17, про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.
Зобов'язано Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Відстрочити виконання рішення в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 04054866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на дату видання спірного рішення від 01.09.2022 №23/17 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти. Відповідно до вимог підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Відтак, приймаючи оскаржуване рішення від 01.09.2022 №23/17 відповідач діяв у відповідності до вказаних положень Закону, оскільки інших альтернативних дій Рада не вправі вчиняти. За таких обставин апелянт вважає, що позовні вимоги не підлягали задоволенню, а судові витрати - розподілу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не викликались, з урахуванням, що справа в суді першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження та вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 . Відповідно до довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру №753746-2021, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач є учасником бойовий дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 14.12.1996р. та має право на пільги встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
15.04.2019 позивачем на адресу Вишгородського міського голови було скеровано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 гектара, для ведення садівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.
До вищевказаного клопотання позивачем було додано наступні документи: копію паспорта, схему викопіювання на 2-х аркушах, копію посвідчення учасника бойових дій та копію довідки внутрішньо переміщеної особи, копію витягу з ділянки. Клопотання позивача було зареєстровано у Вишгородській міській раді за вхідним № 2-31/З-2705 від 16.04.2020.
Листом виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 13.05.2020 № 2-31/355 позивача повідомлено, що його заяву від 16.04.2020 № 2-31/З-2705 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розглянуто апаратом виконавчого комітету Вишгородської міської ради. Повідомлено, що згідно наданих графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається позивачем як можлива для надання у власність для ведення садівництва у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого на сесії Вишгородської міської ради від 28.01.2016 №5/11 розташована в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-З. В межах даної зони не передбачено ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва. Вищевказана умова унеможливлює підготовку проекту рішення Вишгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,1000га на території АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 р. у справі № 320/6061/20 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.
зобов'язано Вишгородську міську раду (код ЄДРПОУ 04054866, місцезнаходження: Київська область, м.Вишгород, пл.Шевченка, 1) на найближчому пленарному засіданні в межах місячного строку розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адрес реєстрації: АДРЕСА_2 ) від 15.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у порядку та спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 320/6061/20 відповідачем було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.
Рішення Вишгородської міської ради від 01.09.2022 № 23/17 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Так у рішенні 23/17 вказано: «Відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв'язку з тим, що відповідно п.п. 5, п. 27, розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється».
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та незаконною, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного, на його думку, права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 РозділуЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі:
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.
Як було встановлено судом вище, Позивач 15.04.2019 звернувся до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Клопотання Позивача було зареєстровано у Вишгородській міській раді за вхідним № 2-31/З-2705 від 16.04.2020.
Листом виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 13.05.2020 № 2-31/355, позивача було повідомлено, що згідно наданих графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається позивачем як можлива для надання у власність для ведення садівництва у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого на сесії Вишгородської міської ради від 28.01.2016 №5/11 розташована в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-З. В межах даної зони не передбачено ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2022р. у справі 320/6061/20 було визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.04.2020р. та зобов'язано Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.04.2019р.
Виконуючи рішення суду, Вишгородською міською радою Київської області ухвалено рішення від 01.09.2022 № 23/17 про відмову у його задоволенні.
Підставою для відмови вказано: у зв'язку з забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».
У рішенні суду від 10.05.2022 року судом надано оцінку рішенню Відповідача щодо розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та зроблено висновок. Незважаючи на це, відповідач повторно ухвалив рішення, без урахування рішення суду від 10.05.2022р. у справі 320/6061/20, яке набрало законної сили.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що підставою для прийняття спірного рішення про відмову у наданні дозволу стало те, що під час дії воєнного стану надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі землі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, хоча відповідач дійсно не міг після внесення відповідних змін до закону прийняти рішення про задоволення заяви Позивача та надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, однак надання відмови лише на тій підставі, що розгляд питання співпав у часі з наявністю відповідного тимчасового обмеження, теж не можна вважати правомірним.
Як вже встановлено вище, Позивач не наполягав на виконанні рішення суду негайно, тобто під час дії воєнного стану, а навпаки, посилаючись на обізнаність з існуванням такого обмеження, клопотав про вирішення його заяви вже після того, як воєнний стан буде припинений (скасований).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про відмову від 01.09.2022 № 23/17 не є обґрунтованим та підлягає скасуванню, тоді як питання повинне бути розглянуте вже після завершення воєнного стану (та за відсутності інших встановлених законом обмежень щодо можливості суб'єкта влади розглядати таке питання).
Колегія суддів вважає необґрунтованими та помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.
З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 03.08.2023 року у справі №300/3771/22.
Відтак, приймаючи спірне рішення від 01.09.2022 № 23/17 № 597 Вишгородська міська рада Київської області діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.
Таким чином, cпірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.
При цьому колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав фактично буде зміною способу виконання судового рішення у справі № 320/6061/20.
Стосовно позовних вимог про відстрочення виконання рішення суду в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану, колегія суддів констатує, що дані позовні вимоги не узгоджуються з вимогами процесуального Закону, а саме ст.378 КАС України, відповідно до ч.1 якої відстрочення виконання рішення суду не може бути прийнято одномоментно з рішенням суду.
Крім того, відповідно до ч.7 ст.246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 200/761/23 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду 01 травня 2023 року у справі № 200/761/23 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання противоправним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 01.09.2022 №23/17 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов'язання Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; відстрочення виконання рішення в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану - відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 02 травня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді А. В. Гайдар
Е. Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць