Справа №761/638/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2048/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
24 квітня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, вилученого 21.12.2023 під час проведення обшуку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватись та розпоряджатись ним у будь-який спосіб.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді є невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, а також ухвала не відповідає завданням кримінального провадження, передбаченим ст. 2 КПК України.
Апелянт вказує на те, що постановою слідчого від 22.12.2023 предмети, які були вилучені під час обшуку 21.12.2023, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор вказує, що є всі підстави вважати, що вказані предмети та речі є предметом протиправної діяльності та містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки вони отримані внаслідок вчинення протиправних дій, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть бути використанні з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою накласти арешт на майно, доводи представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою,перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №22022220000002252 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 4 ст. 191 та ч. 5 ст. 191 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва 21.12.2023 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_10 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_9 :
- кошти в наступній кількості: номіналом 500 грн к кількості 1193 шт., номіналом 1000 грн у кількості 179 шт., номіналом 200 грн у кількості 343 шт.. номіналом 100 грн у кількості 2 шт., номіналом 50грн у кількості 2 шт., номіналом 10 грн у кількості 1 шт., номіналом 100 доларів США у кількості 9 шт.;
- мобільний телефон "iPhone 14 Pro" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з коробкою до нього, на яких наявне листування із фігурантами кримінального провадження та інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення.
09.01.2024 прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого 21.12.2023 під час проведення обшуку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування поданого клопотання прокурор вказала, що є всі підстави вважати, що вищевказані предмети та речі є предметом протиправної діяльності та містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки вони отримані внаслідок вчинення протиправних дій, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть бути використані з метою забезпечення збереження речових доказів.
29.01.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що відсутні будь-які докази того, що мобільний телефон містить відомості про інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також, а ні зі змісту клопотання, а ні з матеріалів кримінального провадження не вбачається, які саме ознаки вилученого телефону вказують на його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Також, слідчий суддя вказав, що вилучені грошові кошти у ОСОБА_9 , не є предметом протиправної діяльності та не містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_9 не є фігурантом цього кримінального провадження, її діяння не є предметом дослідження в ході здійснення досудового розслідування, а також, що постанова детектива від 22.12.2023 про визнання вищевказаного майна речовими доказами, містить лише посилання на фактичні обставини справи та загальне формулювання, без посилання на конкретні дані, які дають підстави для висновку про те, що вказане майно може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Твердження слідчого судді в ухвалі про те, що а ні зі змісту клопотання, а ні з матеріалів кримінального провадження не вбачається, які саме ознаки вилученого телефону вказують на його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки прокурором у клопотанні обґрунтовано мету накладення арешту на майно із зазначенням усіх необхідних відомостей, та надано постанову старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_11 від 22 грудня 2023 року, згідно якої мобільний телефон, на який прокурор просила накласти арешт, обґрунтовано визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні /т. 1 а.с.110-111/.
Доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на мобільний телефон "iPhone 14 Pro" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з коробкою до нього з метою збереження речових доказів є переконливими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просила накласти арешт, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України та обґрунтовано визнано речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту на телефон є помилковим, оскільки прокурором надано достатні, на даній стадії кримінального провадження, докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження, як арешт.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на вказане майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.
Разом з цим, колегія судді бере до уваги положення ст. 170 КПК України, згідно яких арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Так, згідно клопотання про долучення письмових доказів від 25.03.2024 /т. 2 а.с. 27-31/, а саме відповідно до листа від 11.03.2024 №6/2654-с про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, мобільний телефон "iPhone 14 Pro" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з коробкою до нього, є об'єктом дослідження вказаної експертизи.
А тому, з урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон.
Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що прокурором не доведено, що вилучені грошові кошти у ОСОБА_9 , є предметом протиправної діяльності та містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню частково, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора частково, оскільки останнім доведено необхідність накладення арешту на мобільний телефон, з метою забезпечення його збереження, як речового доказу у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на мобільний телефон "iPhone 14 Pro" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з коробкою до нього, на яких наявне листування із фігурантами кримінального провадження та інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 27.09.2023 у кримінальному провадженні № 42020000000002382 від 21.12.2023, яке належить ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_10 , а саме:
- мобільний телефон "iPhone 14 Pro" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з коробкою до нього, на яких наявне листування із фігурантами кримінального провадження та інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4