П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21352/23
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
повний текст судового рішення
складено 29.08.2023, м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме визнати противоправною бездіяльність та зобов'язати зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2 , який був накладений на підставі постанови б/н Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 10 квітня 2009 року (реєстраційний номер обтяження 8634042, зареєстровано 10 квітня 2009 року о 16:11:33 реєстратором: Одеська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції ), що належало на праві власності при житті ОСОБА_2 та яке належить ОСОБА_3 , яка є єдиним спадкоємцем померлого.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог, так як у межах спірних правовідносин відсутні правові підстави для зняття арешту з нерухомого майна.
В даному випадку, апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів виконання в повному обсязі виконавчого документу в процесі примусового виконання якого накладено спірний арешт, а також доказів сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не направлялась на його адресу копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та повістки, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву до суду першої інстанції.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної бездіяльності.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 01 листопада 1994 року, квартира АДРЕСА_1 , належала на праві власності ОСОБА_2 .
При цьому, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у червні 2023 року, про що 20 червня 2023 року здійснено відповідний актовий запис № 1271, відповідно до свідоцтва про смерть від 20 червня 2023 року серії НОМЕР_1 .
В свою чергу, після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Лебідь О.В. відкрито спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 72946443 від 23 червня 2023 року.
Спадкоємцем ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 10 квітня 2009 року зареєстровано обтяження на майно ОСОБА_2 , а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови б/н від 10 квітня 2009 року, винесеної Першим Суворовським ВДВС ОМУЮ.
Між тим, Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 червня 2023 року, листом № 55061 від 27 червня 2023 року повідомив позивача про те, що перевіркою Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження в рамках примусового виконання якого державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 квітня 2009 року, про що внесено відповідний запис до реєстру під номером 8634042.
Крім того, позивача повідомлено, що надати більш детальну інформацію за виконавчим провадженням не надається можливим, оскільки вказане виконавче провадження знищено у зв'язку закінченням терміну зберігання, який згідно наказу № 1829/5 від 07 червня 2017 року «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» становить три роки. Станом на теперішній час на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження боржником за якими виступає ОСОБА_2 , отже у державного виконавця відсутні підстави для припинення арешту майна боржника.
В свою чергу, вважаючи протиправною бездіяльність щодо зняття арешту з майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень не доведено правовірності накладеного арешту, а як наслідок правомірності своєї бездіяльності щодо зняття спірного арешту, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII), арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Згідно ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII), у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Згідно ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності допущеної бездіяльності Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , який був накладений на підставі постанови б/н Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 10 квітня 2009 року (реєстраційний номер обтяження 8634042, зареєстровано 10 квітня 2009 року о 16:11:33 реєстратором: Одеська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції), на підставі звернення спадкоємця - ОСОБА_1 .
В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Між тим, як вбачається із зібраних матеріалів справи, листом Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 55061 від 27 червня 2023 року позивача повідомлено, що виконавче провадження, в рамках примусового виконання якого державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 10 квітня 2009 року, знищено у зв'язку з закінченням терміну його зберігання.
Крім того, позивача повідомлено, що на теперішній час на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження, боржником за якими виступає ОСОБА_2 .
З іншого боку, суб'єктом владних повноважень не надано до суду доказів наявності відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження з ОСОБА_2 .
Між тим, колегія суддів зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, наявність підстав для збереження спірного арешту майна має бути доведена безпосередньо суб'єктом владних повноважень, а не спростована позивачем.
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із зібраних матеріалів у справі, Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надано до суду жодного доказу, з якого можливо встановити наявність будь-якої непогашеної заборгованості у померлого ОСОБА_2 , які і доказів, з яких можливо встановити самі підстави для накладення арешту на майно у 2009 році.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не направлялась на адресу відповідача копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та повістки, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву до суду першої інстанції, так як згідно наявних довідок про доставку в електронний кабінет, відповідні документи доставлено в електронний кабінет відповідача (а.с. 28, 29, 30).
При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, а як наслідок прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян