ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5756/24
провадження № 3/753/2504/24
"02" травня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С, при секретарі Іващенко Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надані Управлінням Патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст.130 КУпАП,
08.03.2024 о 10 год. 53 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Бажана (метро Славутич) у місті Києві з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які у зв'язку з цим оформили протокол про адміністративне правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
29.04.2024 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП він не визнає. Пояснив, що 08.03.2024 він на власному автомобілі БМВ-730 д.н.з. НОМЕР_1 відвіз знайомих з міста Боярки в місто Бориспіль та повертався додому тією самою дорогою. Близько об 11.00 години він під'їхав до мосту «Південний» в напрямку міста Боярка та був зупинений біля блокпосту працівником поліції. Працівник поліції повідомив, що по мосту «Південний» проїзд обмежений «тільки для спец транспорту». Оскільки, по мосту рухались всі транспортні засоби в обидва боки вільно і ніяких обмежень не існувало, будь-яких заборонних чи обмежувальних дорожніх знаків не було, то його така відповідь здивувала, а тому він вимагав від працівника поліції пояснити, чим передбачено таке обмеження. На вимогу працівника поліції він пред'явив свідоцтво про реєстрацію автомобіля та посвідчення водія. Після цього працівник поліції наказав припаркуватись, що він і виконав. Коли він проїздив повз працівника поліції, то останній вдарив рукою по його машині. В подальшому, працівник поліції звинуватив його у наїзді та викликав ще одну машину патрульної поліції. Таким чином, між ними виник конфлікт. Просив закрити адміністративну справу за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення в зв'язку з тим, що він не перебував в стані наркотичного сп'яніння. Вказав, що матеріалами справи не підтверджено і не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, жодних ознак нібито перебування його в наркотичному стані, не було встановлено, він не відмовлявся проходити огляд у лікаря, навпаки був готовий їхати з працівниками поліції до лікарні, однак вони не доставили його на огляд.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи, що викладені в письмових поясненнях.
Захисник Сидоренко Л.І. подав письмове клопотання, в якому просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні, захисник послався на невідповідність доказів, що містяться в матеріалах справи встановленому законом порядку їх отримання та складання, а також невідповідність висновків вказаних в протоколі зафіксованим обставинам події, що вказує на порушення закону при їх оформленні та відсутності складу правопорушення.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №729792 не відповідає вимогам ст.256 КпАП України та вимогам ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки фабула протоколу не відповідає фабулі статті закону, а саме ч.1 ст.130 КпАП України. Суд неуповноважений самостійно змінювати фабулу протоколу, яка в свою чергу, повинна точно відповідати диспозиції статті КУпАП за якою складено протокол. При дослідженні матеріалів справи, ознаки наркотичного сп'яніння не знайшли свого підтвердження. Направлення водія на огляд складене без ознайомлення з ним водія ОСОБА_1 , без зазначення за допомогою чого проводився даний огляд, які застосовувались прилади, більш того, вказано, що «особу на огляд у заклад охорони здоров'я було доставлено інспектором ОСОБА_2 », що не відповідає дійсності так як самі працівники поліції не тільки не доставили водія до вказаного відділення закладу охорони здоров'я «Соціотерапія», а взагалі відмовились доставляти ОСОБА_1 до лікарні про що свідчить відеозапис. Результати дослідженого відеозапису свідчать про те, що у ОСОБА_1 спостерігається загальна злагодженість координації рухів, чітка розбірлива мова та розуміння даної обстановки, відсутність вказаних в протоколі надуманих ознак наркотичного сп'яніння, а також відсутність відмови від проходження освідування лікаря та навпаки наявність провокації з боку працівників поліції, відверте небажання направляти ОСОБА_1 до лікаря. Захисник звернув увагу на особу ОСОБА_1 , який керує транспортними засобами з 2002 року, має відкриті категорії В1, В, С1, С, ВЕ, СЕ, а також являється постійним донором крові України з 2016 року по теперішній час, останній раз здавав кров 14.03.2024 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвоката Сидоренка Л.І., дослідивши матеріали справи, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, суд приходить до наступного.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З даних протоколу про адміністративне правопорушення від 08.03.2024 серії ААД №729792 встановлено, що 08.03.2024 о 10 год. 53 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Бажана (метро Славутич) у місті Києві.
Так, з дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського судом встановлено, що працівник поліції, після зупинки транспортного засобу «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_1 пояснює водію, що рух мостом «Південний» обмежено. На відеозаписі № 473853 від 08.03.2024 зафіксовано, що працівник поліції надає пояснення іншому працівнику поліції, який прибув на виклик, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній виконуючи маневр паркування, зачепив руку поліцейського (час 11:09). При цьому ОСОБА_1 повідомляє, що може надати допомогу працівнику поліції, або викликати швидку. В подальшому ОСОБА_1 запропоновано надати документи на перевірку на що він повідомляє працівника поліції, що в нього болить шлунок і йому треба поїсти (час 11:18), та надає документи в мобільному застосунку «ДІЯ». Під час спілкування, поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що його поведінка не відповідає обстановці. На запитання працівника поліції про вживання ОСОБА_1 наркотичних засобів, останній повідомляє, що вживає їх все життя (час 11:20). Надалі, працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що у нього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та пропонує йому пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння, на що останній відмовляється (час 11:23). В розмові з поліцейським ОСОБА_1 вживає образливі слова та нецензурну лексику (час 11:25). На повторну пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 відповів відмовою (час 11:25). В подальшому ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря нарколога, але через хвилину відмовляється від проходження такого огляду (час 11:28).
Отже, із поведінки ОСОБА_1 , вбачається його принципове небажання проходити огляд на стан сп'яніння.
Норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Доводи захисника про те, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не відмовлявся і погодився його пройти в закладі охорони здоров'я, не відповідають дійсності і спростовуються записом відеореєстратора поліцейського.
Посилання адвоката Сидоренка Л.І. на те, що працівники поліції провокували ОСОБА_1 не їхати на огляд, також спростовуються даними відеозапису, оскільки останньому були роз'яснені наслідки такої відмови.
Так співробітник поліції, виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, такі як: зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, запідозрив перебування останнього в стані наркотичного сп'яніння. І саме з метою підтвердження чи спростування власної підозри, запропонував йому пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, що і було зафіксовано на відеозаписі з нагрудної боді камери поліцейського.
Зі змісту ч. 4 ст. 266, п. 7 Порядку, п. 9 розділу ІІ Інструкції випливає, що поліцейський зобов'язаний забезпечити доставку особи до закладу охорони здоров'я протягом двох годин з моменту виявлення підстав для огляду з метою забезпечення достовірності результатів огляду.
За змістом цих норм поліцейський забезпечує доставку водія до закладу охорони здоров'я у разі, якщо він погоджується пройти огляд на стан сп'яніння. Примусове доставляння водія, який відмовився від проходження огляду, до закладу охорони здоров'я виключно для того, щоб скласти протокол про адміністративне правопорушення, є виключно міркуваннями захисту.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом, що свідчить, як про очевидну відсутність для працівників поліції будь-яких ознак сп'яніння у останнього, так і підстав для направлення водія на медичний огляд, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять будь-яких достовірних даних про те, що ОСОБА_1 , після відмови від проходження огляду на стан сп'яніння керував автомобілем.
Викладена у протоколі суть правопорушення в частині зазначення об'єктивної сторони складу правопорушення є зрозумілою та відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно давали суду підстави для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
Щодо ряду інших порушень з боку поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу з тих підстав, що важливе значення мають не самі порушення, а їх істотність по відношенню до основних прав та свободи людини, але таких під час розгляду справи не встановлено.
Суд зауважує, що істотними порушеннями прав та свобод людини слід визнавати такі, які перешкодили чи не дали можливості особі у повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами.
Таким чином, доводи зазначені під час судового засідання не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених адвокатом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що зазначені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють один одного, є належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605, 60 грн.
Керуючись ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання три місяці з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.
Повний текст постанови складено 02.05.2024.
Суддя Ю.С.Мицик