Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2024 року Справа№200/1268/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати рішення про призначення пенсії за віком, згідно рішення 104450010779 від 13.12.2023, з 19.10.2023 року у розмірі 6837,60 грн довічно, з урахуванням страхового стажу у розмірі 36 (тридцять шість) років 8(вісім) місяців, страховий стаж до 01.01.2004 року у кількості 16 (шістнадцять) років 10 (десять) місяців 20 днів, після 01.01.2004 року у кількості 19 (дев'ятнадцять) років 9 (дев'ять) місяців 10 днів; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене в листі №1615-26325/Р-02/8-0500/24 від 22.01.2024 р. 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецький області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час здійснення підприємницької діяльності в період з 30.06.1994 року до 01.01.1999 року, з 30.09.1999 року до 01.01.2000 року, з 31.03.2001 року до 01.10.2001 року, з 31.12.2001 року до 01.10.2002 року, з 31.12.2002 року до 01.04.2003 року; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 19.10.2023 р. та прийняти рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.10.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 жовтня 2023 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №104450010779 від 13.12.2023 року йому призначено пенсію у розмірі 6837,60 грн. Проте, відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, а саме 6 років 3 місяці.
На думку позивача, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки вони підтверджені належними документами. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
11 березня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
20 березня 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
До страхового стажу не зараховано період підприємницької діяльності з 21.10.1992 по 31.12.1998, оскільки згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця від 21.10.1992 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, але документи про спосіб оподаткування та сплату страхових внесків до органів Пенсійного фонду України відсутні.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 01 квітня 2024 року до участі у справі № 200/1268/24 як другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
23 квітня 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 по 01.01.1999, оскільки, відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, періоди підприємницької діяльності з 30.09.1999 по 01.01.2000, з 31.03.2001 по 01.10.2001, з 31.12.2001 по 01.10.2002, з 31.12.2002 по 01.04.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України, отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З розрахунку стажу вбачається, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.06.1994 року до 01.01.1999 року, з 30.09.1999 року до 01.01.2000 року, з 31.03.2001 року до 01.10.2001 року, з 31.12.2001 року до 01.10.2002 року, з 31.12.2002 року до 01.04.2003 року. Рішення щодо не зарахування вказаних періодів до страхового стажу не приймалося.
Заява позивача про призначення пенсії опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за екстериторіальним принцом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 3 Закону № 1788-XII передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, які займаються підприємницької діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до ПФУ.
Так, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 року № 5-5 (далі Інструкція № 5-5) встановлювалися такі внески до Пенсійного фонду, зокрема, для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів - 9 відсотків суми доходу (пункт 5.2.2 вказаної Інструкції).
Відповідно до пункту 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що беспосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій.
Зазначені вище норми втратили чинність на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів від 06 вересня 1996 року № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1), згідно з якою платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси (пункт 2.7 Інструкції № 11-1); такі платники зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за постійним місцем проживання (пункт 2.9 Інструкції № 11-1).
При цьому, пунктом 7.7 Інструкції № 11-1 було встановлено, що орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток N 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави для висновку, що у 1993 - 1999 роках на законодавчому рівні було передбачено зарахування для обчислення пенсій заробітку, одержаного громадянами від здійснення підприємницької діяльності у разі сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки такі громадяни підлягали державному соціальному страхуванню, провадили трудову діяльність і підлягали реєстрації як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах.
Згідно підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків.
Підприємець за спрощеною системою оподаткування може підтвердити свій стаж до 01 січня 2004 року на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до абзацу 7 ч. 2 якого суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки, до пенсійного фонду - 42 відсотки, на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 КАС України).
Згідно зі статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Під час виконання вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, судом не встановлено, а учасниками справи не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що підтверджують перебування позивача на спрощеній системі оподаткування або сплати страхових внесків за періоди з 30.06.1994 року до 01.01.1999 року, з 30.09.1999 року до 01.01.2000 року, з 31.03.2001 року до 01.10.2001 року, з 31.12.2001 року до 01.10.2002 року, з 31.12.2002 року до 01.04.2003 року.
З огляду на наведене, суд не вбачає правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів здійснення підприємницької діяльності.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повне судове рішення складено - 02 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв