Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2024 року Справа№200/856/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
визнати дії та адміністративні акти відповідача - протокол/розпорядження №914680300050 від 18.09.2023 року та позначку в “особливостях” пенсійної справи позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі”, стосовно запровадження не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, окремого порядку поновлення пенсії позивачки, як представника групи громадян України євреїв та асоційованих з ними не євреїв, що виїхали на ПМП в Ізраїль, відповідно до якого відповідач: поновив виплату пенсію позивачки у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати ; не здійснив індексацію пенсії позивачки та не провив перерахунки пенсії відповідно до частини 2 та частини 3 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на момент нарахування до фактичної виплати - протиправними;
скасувати протокол/розпорядження №914680300050 від 18.09.2023 року та позначку в “особливостях” пенсійної справи позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі”;
зобов'язати відповідача: для поновлення та розрахунку пенсії позивачки усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі “макетної обробки” та здійснити опрацювання в режимі “індивідуально (масовий). Індексація заробітку”; здійснити, на підставі документів в пенсійній справі, перерахунок та виплату поточної пенсії та пенсії за період з 01.06.2016 з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент здійснення перерахунку, за винятком виплачених сум та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 186 799,24 за період з 01.03.2016 року по 19.10.2023 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
З листа відповідача від 02.10.2023 року та з доданого протоколу/розпорядження №914680300050 від 18.09.2023 року позивачка дізналася про те, що відповідач своїми діями, рішеннями та бездіяльністю запровадив стосовно неї “Окремий порядок відновлення виплати пенсії”, відповідно до вказівок пенсійного фонду. В рамках виконання цього “Окремого порядку поновлення виплати пенсії” відповідач на відміну від протоколу/розпорядження 914680300050 від 25.09.2020, в протоколу/розпорядження №914680300050 від 18.09.2023 року допустив, на думку позивача, наступні порушення права позивачки:
розрахунок протиправно зроблений в режимі “макетна обробка” замість режиму “Індивідуально (масовий). Індексація заробітку”;
протиправно зроблена позначка в пенсійній справі в особливостях: “не підлягають МП (масовим перерахункам)(В.М.). Признач. за ріш.суду в тверд.розм.” ;
позивачка протиправно виключена відповідачем з кола осіб яким він проводить автоматично масові перерахунки пенсії відповідно до ст. 42 Закону 1058;
протиправно зменшений розрахунок середньомісячного заробітку;
протиправно зменшений розмір поточної пенсії позивачки з 3555,77 гривень в протоколі/розпорядження №914680300050 від 25.09.2020 на 2052,74 грн з протоколу/розпорядження №914680300050 від 18.09.2023;
протиправно нарахував пенсію позивачки за період з 2016 року без її осучаснення;
протиправно не здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 186799,24 за період з 01.03.2016 року по 19.10.2023 рік, незважаючи на те, що протиправність поведінки відповідача визначена в судових рішеннях.
Вважаючи, що відповідно до частини третьої статті 4, статей 5 і 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, пенсія за минулий час розраховується за тими самими правилами, що й поточна пенсія, а саме відповідно до законодавства, чинного на момент виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем надано до суду відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Костянтинівка), як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах. На виконання рішення суду позивачу поновлено нарахування пенсії з 01.03.2016, в розмірі визначеному на дату припинення. Враховуючи, що позивач проживає за кордоном, індексацію пенсії не проведено, встановлено твердий розмір пенсії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2023 № 200/4720/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок, відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького Регіонального управління «Приватбанку». На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2023 № 200/4720/22 проведено перерахунок «Згідно рішень суду» для подальшого нарахування пенсії на поточний рахунок Приватбанку. Посилаючись на норму статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважає, що заявлені вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню
Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
04 березня 2024 року представником позивача вимоги ухвали суду від 19 лютого 2024 року були виконані.
Ухвалою суду від 11 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/856/24.
20 березня 2024 року відповідачем надано до суду відзив на позов та документи на виконання вимог ухвали суду від 11 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: платіжну відомість щодо виплати позивачу доплати за результатами перерахунку пенсії згідно з рішенням суду за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2023 року у розмірі 186 799,24 грн, із відображенням у ній суми та дати виплати (у разі відсутності - надати відповідні пояснення); протокол призначення пенсії позивачу або довідку яка містить наступні відомості: дата призначення пенсії; вид пенсії; законодавчі підстави призначення пенсії.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком з 14 вересня 2010 року.
29 травня 2016 року позивач виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року по адміністративній справі № 200/1344/20-а зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Рішення Донецького окружного адміністративного суду набрало законної сили 27 серпня 2020 року.
З рішення № 914680300050 від 25 вересня 2020 року слідує, що позивачу проведено перерахунок пенсії, вид перерахунку - індивідуально (масовий), індексація заробітку, рішення містить графу «Особливості» в якій зазначено «ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно». Розмір пенсії встановлено - 3555,77 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року замінено боржника Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у виконавчих листах, виданих Донецьким окружним адміністративним судом 22 вересня 2020 року у справі № 200/1344/20-а на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З рішення №914680300050 (дата розрахунку - 28 жовтня 2021 року) слідує, що позивачу проведено перерахунок пенсії, підстава - згідно рішень суду у справі №200/1344/20-а, рішення містить графу «Особливості» в якій зазначено «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно». Розмір пенсії встановлено - 2052,74 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2022 року по адміністративній справі № 200/4720/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького Регіонального управління “Приватбанку”.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду набрало законної сили 02 серпня 2023 року.
З рішення №914680300050 від 18 вересня 2023 року слідує, що позивачу проведено перерахунок пенсії, підстава - лист від 11 серпня 2023 року №0500-0308-5/68816, рішення містить графу «Особливості» в якій зазначено «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно». Розмір пенсії з 01 березня 2016 року встановлено - 2052,74 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в листі від 02.10.2023 року № 19125-17459/А-28/8-0500/23 повідомило представника позивача про наступне. Розмір пенсії з 01 березня 2016 року складає 2052,74 грн. Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно з рішенням суду за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2023 року склала 186 799,24 грн, яка буде виплачена у жовтні 2023 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України “Про звернення громадян” в доповнення до листа від 02.02.2024 №2505-721/М-02/8-0500/24 повідомило представнику позивача про те, що рішення суду по справам №200/1344/20-а та №200/4720/22 виконані в межах покладених зобов'язань.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058 у редакції на момент перерахунку пенсії) згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у ст. 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону №1058-IV, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
У частині 1 статті 27 Закону №1058-IV зазначена формула розрахунку пенсії за віком, а саме: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За приписами ст. 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Приписами частини 2,3 статті 42 Закону № 1058, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України №1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Таким чином, з системного аналізу матеріалів по справі можна дійти висновку, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Даною Постановою також затверджено Порядок перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Судом встановлено та вбачається з рішення Головного управління №914680300050 від 18 вересня 2023 року, позивачу проведено перерахунок пенсії, підстава - лист від 11 серпня 2023 року №0500-0308-5/68816, рішення містить графу «Особливості» в якій зазначено «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно». Розмір пенсії встановлено з 01 березня 2016 року - 2052,74 грн.
Водночас, ані рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року по адміністративній справі № 200/1344/20-а, яке набуло законної сили, ані рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2022 року по адміністративній справі № 200/4720/22, яке набуло законної сили, не містять застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам та індексації.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії позивачеві пенсії саме з 01 березня 2023 року, а не як помилково зазначає позивач з 01 червня 2023 року та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. », що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить з таких міркувань.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
За обставин цієї справи, зважаючи, що позивачу поновлено виплату пенсії саме з 01 березня 2016 року, при здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру, суд дійшов підстав для задоволення позовних вимог в цій частині шляхом:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно» в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914680300050 від 18 вересня 2023 року про перерахунок пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скасувати в пенсійній справі позивача позначку «Особливості» - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без застосування до її пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 березня 2016 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
З приводу позовних вимог щодо здійснення перерахунку з компенсацією втрати частини доходів, здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплаченої пенсії в сумі 186 799,24 за період з 01.03.2016 року по 19.10.2023 року, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Дія Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави і механізм виплати компенсацій.
Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу (пенсії) проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Приписи пункту 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Як зазначалось вище, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії.
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії, страхових виплат) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (пункт 36).
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року по справі № 200/299/21-а касаційним судом при розгляді справи вказано про необхідність встановлення порушення строків виплат грошових доходів.
Таким чином, обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Тобто, право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу, оскільки компенсація нараховується та проводиться саме при виплаті доходу.
У даному випадку, позивач, зокрема, просить виплатити компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-III, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Слід також зазначити, що у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року №520/34/17 та від 01 квітня 2021 року у справі №120/4555/18-а, зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу доплати до перерахованої пенсії, тобто відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу перерахованої на виконання цього рішення суду пенсії, підстави вважати, що права позивача при здійсненні такої виплати будуть порушені, відсутні, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з нарахуванням втрати частини доходів.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 186 799,24 грн за період з 01.03.2016 року по 19.10.2023 рік, слід зазначити наступне.
Як зазначалось судом вище, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Звертаючись до суду позивачем зазначається, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 186 799,24 грн за період з 01.03.2016 року по 19.10.2023 року, незважаючи на те, що протиправність поведінки відповідача визначена в судових рішеннях.
Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зокрема, платіжну відомість щодо виплати позивачу доплати за результатами перерахунку пенсії згідно з рішенням суду за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2023 року у розмірі 186 799,24 грн, із відображенням у ній суми та дати виплати (у разі відсутності - надати відповідні пояснення).
На виконання вимог ухвали суду від 24 квітня 2024 року Головним управлінням надано до суду заяву про виконання вимог ухвали суду, у якій містяться відомості про те, що зараховану на виконання рішення суду від 16 січня 2023 року у справі №200/4720/22 доплату в розмірі 186 799,24 грн за період з 01.03.2016 по 30.09.2023 виплачено ОСОБА_1 у жовтні 2023 року через АТ КБ «Приватбанк», дата виплати - 20, тип відомості № 2, категорія відомості 16.
У підтвердження вищенаведеного надано: відомості із системи ІКІС ПФУ : «Призначення та виплати пенсії (ППВП)», де зазначено, що позивачу виплачено додаткову пенсію у розмірі 186 799,24 грн, період проведення - жовтень 2023 року, день виплати - 20.
Відтак, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 19 жовтня 2023 року.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи положення частини 2 статті 9 КАС України, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 186 799,24 за період з 01 березня 2016 року по 19 жовтня 2023 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість пред'явленого позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у сумі 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією від 01 березня 2024 року.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно» в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914680300050 від 18 вересня 2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скасувати в пенсійній справі ОСОБА_1 позначку «Особливості» - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 01.03.2016 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 березня 2016 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 186 799,24 грн за період з 01 березня 2016 року по 19 жовтня 2023 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 02 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов