"30" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5294/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 20-В, офіс)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199)
простягнення 115677,81 грн,
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач), в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 20-В, офіс, р/р НОМЕР_1 , Банк - АТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 32837895) заборгованість за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції №13/21 від 08.11.2021 в сумі 84301,56 грн, інфляційні нарахування (втрати) у сумі 26519,09 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 4857,16 грн, а також судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №13/21 про закупівлю продукції від 08.11.2021 щодо оплати отриманої продукції.
Ухвалою від 20.12.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №922/5294/23, та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідач не надав господарському суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
04.01.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій просить: 1) перевірити підстави та належність доказів на підтвердження позовних вимог; 2) перевірити правильність нарахування та правові підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат; 3) визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв'язку із чим звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності (з оплати інфляційних втрат та 3% відсотків річних у період з 22.02.2022 по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування; 4) за інший період, а саме, з 29.12.2021 по 23.02.2022, застосувати принцип справедливості, у зв'язку із чим відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат або зменшити розмір їх стягнення на 90%; 5) у разі неврахування форс-мажорних обставин, врахувати принцип справедливості, зменшивши суми стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, застосувавши за аналогією рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 по справі №922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3% річних та інфляційні втрати) на 90%; 6) у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України, у разі ухвалення рішення на користь позивача.
08.01.2024 позивач надав відповідач на відзив на позовну заяву, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Судом приєднані до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив на позов, та прийняті до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (покупець) був укладений договір №13/21 про закупівлю продукції (надалі - договір), за яким постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості та за цінами: електроди FOX CN13/4 d=5,0 Код УКТ ЗЕД: 8311100090 в кількості 991,2 кг за ціною 236,25 грн без ПДВ на загальну суму 281005,20 грн в т.ч. ПДВ 46834,20 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах: 70% протягом п'яти банківських днів після підписання договору, 30% впродовж 14 календарних днів після поставки продукції на склад покупця.
Згідно з п. 5.2 договору поставка продукції здійснюється засобами покупця на умовах EXW склад постачальника - смт. Чабани, вул. Покровська, 5а, Київська обл (Офіційні правіша тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) згідно із заявками покупця.
Пунктом 5.4 договору визначено, що строк поставки продукції за даним договором становить протягом 10 (десяти) календарних днів, з моменту підписання договору сторонами та утримання 70% попередньої оплати.
Розділом 8 договору сторони погодили, що: сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим договором, якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). (п. 8.1 договору). Під форс-мажорними обставинами розуміються зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього договору, виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин. (п. 8.2 договору). Форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини: пожежі, повені, землетруси, епідемії, аварії на транспорті, диверсії, війна та військові дії. (п. 8.3 договору). Термін виконання обов'язків за цим логе вором відкладається при виникненні форс-мажорних обставин, на час, протягом якого останні будуть діяти. (п. 8.4 договору). Належним доказом форс-мажорних обставин та строку їх дії служать довідки, які видаються відповідною торговою палатою чи повноважними органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації. (п. 8.5 договору). Якщо, форс-мажорні обставини будуть продовжуватись більше 30 календарних днів, то кожна із сторін буде вправі розірвати договір повністю чи частково. У разі попередньої оплати постачальник повертає покупцю кошти протягом трьох днів з дня р пірнання цього договору. (п. 8.6 договору).
Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
15.11.2021 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №4326 на суму 281005,20 грн.
08.12.2021 відповідач частково сплатив рахунок у розмірі 70% від вартості замовленої продукції в сумі 196703,64 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №7030 від 08.12.2021.
Відповідач отримав продукцію в повному обсязі на загальну суму 281005,20 грн без зауважень, що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-3781 від 15.12.2021 та довіреності відповідача на отримання ТМЦ №1027 від 14.12.2021.
Проте відповідач у встановлений у договорі строк не сплатив решту суми за отриману продукцію. У зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість в сумі 84301,56 грн.
26.09.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №10 від 26.09.2023 на суму 811345,99 грн, яку відповідач отримав 29.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач відповіді не дав та заборгованість не сплатив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №13/21 про закупівлю продукції від 08.11.2021 у сумі 84301,56 грн, суд вважає обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19).
Позивач на підставі вищевказаних положень ЦК України нарахував відповідачу на несплачену заборгованість 3% річних за період з 30.12.2021 по 31.11.2023 у сумі 4857,16 грн та інфляційні втрати за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року в сумі 26519,09 грн.
Відповідачем не надано контррозрахунок вказаних вимог. У відзиві не зазначено про незгоду із розрахунком, наданим позивачем.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві інфляційних та 3% річних.
Щодо клопотання відповідача про врахування форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таким чином, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
У розділі 8 договору сторони визначили обставини непереборної сили за які звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором №238-03/607-ВК від 11.07.2019, як не містять і повідомлення позивачу, в порядку визначеному договором, про настання форс-мажорних обставин у відповідача.
Доданий до відзиву на позовну заяву відповідачем сертифікат №6300-22-1122 Харківської торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин стосується обов'язку (зобов'язання) зі сплати податку на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року.
Крім того, зобов'язання щодо оплати товару за договором №13/21-392 про закупівлю продукції від 08.11.2021 виникли ще до настання форс-мажорних обставин (24.02.2022), а відтак вони не могли вплинути на виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку з настанням зобов'язань щодо оплати товару до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України (до 24.02.2022), відсутності у матеріалах справи сертифіката про настання форс-мажорних обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами саме щодо зобов'язань відповідача за договором №13/21-392 про закупівлю продукції від 08.11.2021, відсутністю доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, твердження відповідача судом не враховуються.
Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором є безпідставними.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-господарської відповідальності (з оплати інфляційних втрат та 3% річних) у зв'язку з відсутністю у нього вини та введенням воєнного стану із 05:30 год 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Щодо вищезазначених клопотань відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність, передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов'язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних, не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов'язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій, метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов'язання у свої природі є особливого роду збиткам, що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов'язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 у справі №904/4593/17, від 13 червня 2018 у справі №912/2708/17, від 22 листопада 2018 у справі №903/962/17, від 23 травня 2018 у справі №908/660/17, від 05 серпня 2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02 вересня 2020 у справі №802/1349/17-а, від 22 квітня 2020 у справі №922/795/19.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд, крім іншого, відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України.
Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду на строк один рік, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.
Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідач не визначився що саме він бажає - відстрочити або розстрочити виконання рішення, хоча стаття 331 ГПК України встановлює, що лише за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення а не за власною ініціативою та на власний розсуд.
Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України відповідач посилається на скрутне (тяжке) фінансове становище, яке склалося незалежно від волевиявлення самого підприємства відповідача через бойові дії на території місцезнаходження виробничих і адміністративних будівель відповідача, спричиненого внаслідок ворожих обстрілів значної матеріальної шкоди і руйнувань великої кількості будівель.
Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №908/1884/19.
Суд зазначає, що викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість.
Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.
Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб'єкту господарювання.
Відповідач не показав суду свою повну поточну фінансову ситуацію, освітлюючи лише певні фінансові результати своєї діяльності. Зокрема, відповідачем не надані документи фінансової звітності, довідки банківських установ про рух грошових коштів, як доказ підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати заборгованості.
Таким чином, оскільки посилання відповідача щодо ускладнення виконання рішення суду не підтверджені відповідними доказами, враховуючи заперечення позивача проти розстрочення чи відстрочення виконання рішення, а також те, що поданими доказами не підтверджено наявну загрозу банкрутства відповідача, відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та відповідно винятковість обставин, які ускладнять виконання рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суд на 12 місяців.
Втім суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений можливості звернутися із заявою в порядку ст. 331 ГПК України знову, надавши документи, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, та відповідні докази.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів сплати заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3% річних, а також належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Так, відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Проте, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на даний час).
Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного та у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, наявною у зв'язку з цим загрозою життю, здоров'ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 ГПК України.
Крім того, головуючий суддя у період з 01.01.2024 по 12.01.2024 включно знаходився у відпустці, а у період з 12.02.2024 по 20.02.2024 включно знаходився на лікарняному, що унеможливило своєчасне підписання повного тексту судового рішення.
Керуючись ст. 193, 218, 226, 233, 239 ГК України, ст. 525, 526, 530, 551, 610, 617, 625, 627, 629, 692, 714 ЦК України, ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 248, 252, 331 ГПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199. Код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 20-В, офіс. Код ЄДРПОУ 32837895) заборгованість за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції №13/21 від 08.11.2021 в сумі 84301,56 грн, інфляційні втрати у сумі 26519,09 грн, 3% річних у сумі 4857,16 грн та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "30" квітня 2024 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.