Справа № 297/2948/22
02 травня 2024 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071060000248 від 05.07.2022 року, у вчиненні кримінального правопорушення, яке поступило з обвинувальними актами, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого,
та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_2 громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючої, раніше не судимої,
за ст. 332 ч. 3 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, за попередньою змовою із співмешканкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (відносно якого матеріали кримінального провадження були виділені в окреме кримінальне провадження, та який вироком Берегівського районного суду від 01.02.2024 року засуджений за ст. 332 ч. 3 КК України) та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, 04 липня 2022 року близько 22 години на автомобілі марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_6 , разом з останньою прибув на АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташована неподалік м. Перечин, Ужгородського району, де зустрівся з мешканцями Донецької області, громадянами України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якими за грошову винагороду в розмірі 4500 доларів США домовився про організацію незаконного переправлення останніх через державний кордон України, за що, перебуваючи у вищевказаному місці, отримав від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в якості завдатку грошові кошти в сумі 200 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_5 05.07.2022 близько 10 години разом з ОСОБА_6 на автомобілі марки «BMW, моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до будинку АДРЕСА_3 , де тимчасово проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснив посадку останніх до автомобіля марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вирушив в напрямку села Дийда, Берегівського району, з метою їх незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду.
Прибувши на околицю зазначеного населеного пункту, ОСОБА_5 за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 , який за грошову винагороду в сумі 10000 гривень мав сприяти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у незаконному переправленні через державний кордон України.
Перебуваючи у вищевказаному місці, ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за сприяння останнім у перетині державного кордону грошові кошти в сумі 4300 доларів США, після чого ОСОБА_7 провів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вийшли з автомобіля, в безпосередню близькість до державного кордону України біля с. Дийда, Берегівського району, з метою його незаконного перетину, порадами та вказівками вказав останнім напрямок руху для перетину огороджувального паркану, після чого повернувся до раніше обумовленого з ОСОБА_5 місця, де отримав від останнього грошову винагороду в сумі 10 000 грн. за сприяння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у незаконному перетині державного кордону України. Однак, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 о 13:30 годин були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_6 на напрямку 199 прикордонного знаку.
На думку суду обвинуваченого ОСОБА_5 слід визнати винним у кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів, а обвинувачену ОСОБА_6 слід визнати винною у кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину не визнав та показав, що увечері йому зателефонували з невідомого номеру і повідомили, що хочуть з ним зустрітись і поспілкуватись на рахунок перевезення, на що він спитав куди йому під'їхати для розмови. Потрібно було поїхати в сторону м. Перечин. Він, ОСОБА_5 офіційно не працює, здійснює догляд за психічно хворою мамою, тому іноді підробляє неофіційно перевозкою людей на власному автомобілі, тому багато хто має його номер телефону і знають, що він цим підробляє. Приблизно о 22 годині він разом із ОСОБА_6 приїхали до АЗС «ОККО» неподалік м. Перечин, де вони зустрілись із незнайомим чоловіком, який спитав від нього чи це він « ОСОБА_10 », на що він відповів, що так це його так називають. Даний чоловік спитав, чи може він його та ще одну особу відвезти із с. Порошково в сторону с. Дийда, на що він відповів, що може їх відвезти. Його племінник мав намір одружуватись із дівчиною саме із с. Дийда. вказаний чоловік спитав від нього скільки коштуватиме перевезення, на що він відповів йому - 200 доларів США. На місці він отримав 100 доларів США завдатку. На наступний день він разом із співмешканкою та племінником повіз цих двох осіб у с. Дийда. Мету своєї поїздки до с. Дийда ці двоє осіб йому не повідомляли. Коли він приблизно об 11-12 годині висадив двох чоловіків в с. Дийда, біля повороту на базу відпочинку «Бора-бора», тоді отримав ще 100 доларів США за перевезення. Звідти він разом із ОСОБА_6 та племінником пішли в гості в с. Дийда, де побули 2-3 години, а коли повертались додому, тоді їх зупинили працівники поліції. Заперечив, що ОСОБА_7 на велосипеді приїхав до них в с. Дийда, коли він привіз згаданих двох невідомих осіб.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 ствердив, що з ОСОБА_7 , який був обвинуваченим у даному кримінальному провадженні та відносно якого матеріали кримінального провадження були виділені в окреме кримінальне провадження, він не знайомий. З обвинуваченим ОСОБА_7 познайомився вже під час досудового розслідування.
Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину також не визнала та показала, що вона їздила із ОСОБА_5 на АЗС і наступного дня вони разом їздили в с. Дийда, куди відвозили двох чоловіків, яких висадили при в'їзді в село, після чого разом із племінником ОСОБА_11 поїхали до його нареченої в АДРЕСА_4 , щоб домовлятись про організацію весілля племінника. ОСОБА_5 отримав на АЗС 100 доларів США авансом за перевезення двох чоловіків, та в с. Дийда, коли вони привезли їх до місця, де вони хотіли вийти, ОСОБА_5 дали ще раніше обумовлені 100 доларів США. Вона, ОСОБА_6 , жодних грошових коштів від вказаних осіб не отримувала та була разом із ОСОБА_5 , з яким живе у цивільному шлюбі. Ніяких грошей ні вона, ні ОСОБА_5 ОСОБА_7 не давали.
Не дивлячись на те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свою вину не визнали, така доводиться наступними доказами.
Дослідженим судом протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2022 року свідок ОСОБА_8 , із осіб зображених на фотознімках впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 і заявив, що обвинувачений є особою, яка його і ОСОБА_12 підвозила до кордону та передала іншій особі, яка безпосередньо мала їх провести через державний кордон з України в Угорщину та показувала маршрут руху, яким вони мали незаконно потрапити до Угорщини (том 2 а.с. 99-102).
Дослідженим судом протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2022 року свідок ОСОБА_8 , із осіб зображених на фотознімках впізнав обвинувачену ОСОБА_6 і заявив, що обвинувачена є особою, якій ОСОБА_9 передавав грошові кошти за те, щоб їх незаконно провели через державний кордон (том 2 а.с. 120-122).
Крім того, дослідженим судом протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.07.2022 року свідок ОСОБА_8 , із осіб зображених на фотознімках впізнав ОСОБА_7 і заявив, що ОСОБА_7 є особою, яка безпосередньо вела його для подальшого переправлення через державний кордон з України в Угорщину (том 2 а.с. 136-138).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.09.2022 року підозрюваний ОСОБА_7 із осіб зображених на фотознімках впізнав ОСОБА_5 і заявив, що ОСОБА_5 є особою, яка запропонувала йому заробити гроші та яка передавала йому громадян для їхнього незаконного переправлення через державний кордон та, яка оплатила його послуги за виконану ним роботу (том 2 а.с. 145-148).
Дослідженим судом протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2022 року свідок ОСОБА_9 , із осіб зображених на фотознімках впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 і заявив, що обвинувачений є особою, яка його і його товариша підвозила до кордону та передала іншій особі, яка безпосередньо мала їх провести через державний кордон з України в Угорщину та показувала маршрут руху, яким вони мали незаконно потрапити до Угорщини (том 2 а.с. 107-110).
Дослідженим судом протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2022 року свідок ОСОБА_9 із осіб зображених на фотознімках впізнав обвинувачену ОСОБА_6 і заявив, що обвинувачена є особою, якій він передавав грошові кошти за те, щоб їх незаконно провели через державний кордон (том 2 а.с. 195-197).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.07.2022 року свідок ОСОБА_9 із осіб зображених на фотознімках впізнав ОСОБА_7 і заявив, що ОСОБА_7 є особою, яка безпосередньо вела його для подальшого переправлення через державний кордон з України в Угорщину (том 2 а.с. 142-144).
Протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 05.07.2022 року, свідок ОСОБА_8 із транспортних засобів зображених на фотознімках впізнав та заявив, що транспортний засіб зображений на фото №3 є саме тим транспортним засобом яким він прибув в АДРЕСА_4 , до місця з якого він мав піти зі своїм товаришем по маршруту в супроводі невідомої йому особи з метою незаконного перетину державного кордону, щоб потрапити до Угорщини. Згідно довідки про транспортні засоби, які зображені на фотокартках на фото під №3 був автомобіль марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_6 (том 2 а.с. 103-106).
Протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 05.07.2022 року, свідок ОСОБА_9 із транспортних засобів зображених на фотознімках впізнав та заявив, що транспортний засіб зображений на фото №2 є саме тим транспортним засобом яким він прибув в АДРЕСА_4 , до місця з якого він мав піти зі своїм товаришем по маршруту в супроводі невідомої йому особи з метою незаконного перетину державного кордону, щоб потрапити до Угорщини. Згідно довідки про транспортні засоби, які зображені на фотокартках на фото під №2 був автомобіль марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_6 (том 2 а.с. 114-114).
Протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 07.09.2022 року, підозрюваний ОСОБА_7 із транспортних засобів зображених на фотознімках впізнав та заявив, що впізнав транспортний засіб зображений на фото №3 на якому пересувалась особа чоловічої статі, яка запропонувала йому заробити гроші переправленням осіб через державний кордон. Згідно довідки про транспортні засоби, які зображені на фотокартках на фото під №3 був автомобіль марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_6 (том 2 а.с. 149-152).
Згідно відтвореного в судовому засіданні аудіо-відео запису допиту свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні слідчим суддею, свідок показав, що його знайомий на ім'я ОСОБА_13 незаконно перетнув кордон та йому в цьому допоміг чоловік із України та дав номер телефону і казав, що дана особа може допомогти і йому в незаконному перетині державного кордону поза пунктом пропуску. Того ж дня він зателефонував цій особі, його звали ОСОБА_10 і вони домовилися про зустріч. 04.07.2022 року він та ОСОБА_9 на автозаправці «ОККО» зустрілися із чоловіком на ім'я ОСОБА_10 , з ним була і жінка, де вони домовились із ним про сприяння у їх переправленні через кордон, та вказана особа повідомила їм, що це коштуватиме 4500 доларів США за двох і ОСОБА_9 дав йому завдаток в розмірі 200 доларів США. Наступного дня на автомобілі марки «BMW X5» цей чоловік разом із жінкою та з хлопцем підліткового віку, забрали його та ОСОБА_9 із с. Порошково Ужгородського району і відвезли в село неподалік кордону. Жінка забрала від ОСОБА_9 гроші в розмірі 4300 доларів США. Туди приїхав провідник, який повинен був показати дорогу до кордону. Водій ОСОБА_14 казав, що потрібно йти за цим провідником і вони втрьох пішли по посадкам в бік державного кордону. По дорозі вони зупинились і провідник показав їм рукою напрямок руху, по якому їм слід було йти, а сам повернувся. Після цього, вони подолали дві огорожі з колючим дротом та були затримані прикордонниками. Ім'я провідника йому невідоме, з ним майже не розмовляли, та впізнати його може, оскільки запам'ятав його зовнішність. При цьому, в судовому засіданні при допиті свідка ОСОБА_8 . слідчим суддею, який допитувався в присутності ОСОБА_5 , свідок показав на підозрюваного ОСОБА_5 , як на особу на ім'я ОСОБА_10 (том 2 а.с. 115-118,119).
Згідно відтвореного аудіо-відео запису допиту свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні слідчим суддею, свідок показав, що 04.07.2022 року біля 22-23 години на заправці «ОККО» перед м. Перечин він та ОСОБА_8 зустрілись із особою на ім'я ОСОБА_10 , який повідомив їм, що може посприяти в їхньому перетині кордону і це коштуватиме 4500 доларів США. Тоді Томі був із жінкою, яка з ними не спілкувалася. Наступного дня цей чоловік приїхав на автомобілі марки «BMW X5» разом із жінкою та молодим хлопцем на автозаправку, звідки їх забрали і поїхали в прикордонне село на озеро. Вони передали жінці обумовлену суму в розмірі 4300 доларів, а попередньо чоловіку він дав завдаток 200 доларів. Потім приїхав провідник на велосипеді і Томі повідомив їм, що вказана особа покаже їм дорогу до кордону. ОСОБА_15 повів їх по посадкам, вони йшли близько двох кілометрів, потім зупинилися, провідник показав їм напрямок куди вони повинні були йти, після чого провідник залишив їх. По дорозі 05.07.2022 року біля 13:30 годин вони були затримані працівниками прикордонної служби. З провідником вони майже не розмовляли, не знає його ім'я, однак може його впізнати (том 2 а.с. 115-118,119).
Крім того, в ході розгляду кримінального провадження судом досліджений протокол огляду предмету від 13.07.2022 року, а саме мобільного телефону марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_2 , який належить обвинуваченому ОСОБА_5 (том 2 а.с. 123-135).
В ході огляду вказаного мобільного телефону було встановлено, що номер мобільного телефону НОМЕР_3 під іменем « ОСОБА_16 » належить свідку ОСОБА_8 ..
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні не зміг пояснити, чому номер мобільного телефону, який належить свідку був збережений в його телефоні під конкретним іменем. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 стверджував, що із свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 він незнайомий і лише відвозив їх із АДРЕСА_4 , за винагороду в розмірі 200 доларів США, в якості послуг таксі.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 не зміг пояснити, з якою метою він та ОСОБА_6 зустрічались із свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 попередньо 04.07.2022 року на АЗС «ОККО».
Також обвинувачений ОСОБА_5 не зміг дати пояснення суду, чому свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час допиту слідчим суддею, показали, що 05.07.2022 року в с. Дийда, ОСОБА_7 , якого вони згодом впізнали згідно протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, під'їхав до них на велосипеді та повів їх в сторону державного кордону саме за вказівкою ОСОБА_5 ..
При цьому, твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не знайомий із ОСОБА_7 та ніколи його не бачив спростовуються доказами дослідженими судом, зокрема допитом свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, де підозрюваний ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_5 і заявив, що він є особою, яка запропонувала йому заробити гроші та яка передавала йому громадян для їхнього незаконного переправлення через державний кордон та яка оплатила його послуги за виконану ним роботу, а також протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками, де підозрюваний ОСОБА_7 впізнав транспортний засіб марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на якому пересувався ОСОБА_5 ..
Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Так, стороною обвинувачення надано суду безспірні докази, зібрані під час досудового розслідування, які судом визнані допустимими та належними, що в сукупності дають підстави для визнання осіб винними у пред'явленому обвинуваченні.
Отже, судом встановлено факт участі обвинуваченого ОСОБА_5 в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів, та участі обвинуваченої ОСОБА_6 в сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 слід визнати те, що він вперше притягуються до кримінальної відповідальності (том 2 а.с. 153), має на утриманні двох неповнолітніх дітей (том 2 а.с. 203, 204), здійснює догляд за матір'ю ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є інвалідом ІІ групи, та потребує постійного стороннього нагляду та догляду (том 2 а.с. 200-202).
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 слід визнати те, що вона вперше притягуються до кримінальної відповідальності (том 2 а.с. 157), має на утриманні двох неповнолітніх дітей (том 2 а.с. 203,204), а також ту обставину, що у обвинуваченої 16.03.2016 року помер трирічний син ОСОБА_18 (том 2 а.с. 217).
При цьому суд вважає, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є те, що вони скористались ситуацією в Україні, де з 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Так, Верховний Суд в ухвалі від 06.06.2023 року (справа №759/14989/22) зазначив, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, врахував особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та матір, яка є інвалідом ІІ групи, його належну процесуальну поведінку, а також реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеній в ухвалі від 06.06.2023 року щодо можливості застосування судом ст. 69 КК України в умовах воєнного стану (справа №759/14989/22), суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 332 ч. 3 КК України.
Також суд враховуючи, що ОСОБА_6 вчинила тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2012 та 2023 років народження, та у 2016 році втратила трирічного сина, її належну процесуальну поведінку, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що до обвинуваченої також слід застосувати ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 332 ч. 3 КК України.
При цьому, суд врахував особу винної ОСОБА_6 , та вищенаведені обставини, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, тому на підставі ст.ст. 75, 79 КК України слід прийняти рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням, та покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 16.08.2018 року (справа №183/163/14) системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
При застосуванні положень ст. 75 КК України конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена.
У зв'язку з цим, додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено ч. 3 ст. 332 КК України у відповідності до ст. 77 КК України відносно ОСОБА_6 не слід застосовувати.
Щодо додаткового покарання передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд констатує наступне.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.
Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час вчинення кримінального правопорушення та розгляду справи ніде не працювали і не працюють, вчинення ними злочину не було пов'язане з їх посадою або із заняттям ними певною діяльністю, тому додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до них не слід застосовувати.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченими нових кримінальних правопорушень.
Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 05 липня 2022 року о 16:40 год. ОСОБА_5 затримано у зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (том 2 а.с. 179а-182).
Згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду 07.07.2022 року ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.09.2022 року. Визначено розмір застави у сумі 208 000 гривень, з покладенням наступних обов'язків: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні (том 2 а.с. 188-194).
Згідно копії квитанції від 08 липня 2022 ОСОБА_6 внесена застава в розмірі 208 000 гривень по кримінальній справі 297/1827/22 та ОСОБА_5 був звільнений з-під варти під вказану заставу 08.07.2022 року (том 2 а.с. 216).
Так, учасниками провадження суду не були надані відомості про точний час звільнення ОСОБА_5 з-під варти 08.07.2022 року, однак в судовому засіданні обвинувачений вказав, що він був звільнений з-під варти під заставу 08.07.2022 року приблизно о 16 годині.
Стороною обвинувачення на вимогу суду також не були надані докази на підтвердження точного часу звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з відсутністю таких даних з ІТТ №4 ГУНП.
Отже, на підставі ст. 115 ч. 6 КПК України, з урахуванням вимог норм КПК щодо необхідності зазначення судом точної дати та часу звільнення особи з-під варти та зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення, слід вважати часом звільнення ОСОБА_5 з-під варти 16:00 годин 08.07.2022 року.
У зв'язку з цим, в строк відбуття обвинуваченого ОСОБА_5 покарання слід врахувати перебування його під вартою та у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання застосованого до нього в межах даного кримінального провадження строк попереднього ув'язнення день за день з 05.07.2022 16:40 годин по 08.07.2022 року 16:00 годин. Так, згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду ОСОБА_5 було роз'яснено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, при звільненні з-під варти під заставу.
При цьому, законом - Кримінальним процесуальним кодексом України не вказано, що застава як запобіжний захід має відповідний строк або дату закінчення.
Так, дійсно обов'язки зазначені в ухвалі слідчого судді Берегівського районного суду від 07.07.2022 року втратили свою дію, однак застава не припинила свою дію як запобіжний захід.
В зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 не порушував свої процесуальні обов'язки, суд вважає за можливим залишити йому запобіжній захід заставу до набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу - застави у відповідності до ч.11 ст.182 КПК України її слід повернути заставодавцю - ОСОБА_6 (том 2 а.с. 216).
Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
При цьому: гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
З урахування викладеного, враховуючи, що в ході розгляду кримінального провадження було встановлено, що належний обвинуваченій ОСОБА_6 автомобіль марки «BMW», моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (том 2 а.с. 184), є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тому його слід конфіскувати.
Речові докази: сенсорний мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_2 в сірому чохлі-книжці, який був вилучений від ОСОБА_5 , та який упаковано до спеціального пакету НПУ ГСУ INZ3006681, який зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського РВП, та на який ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 08.07.2022 року накладено арешт, відповідно до ст. 59 КК України, слід конфіскувати (том 2 а.с. 96-98, 183-186); транспортний засіб, автомобіль марки BMW модель Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , сірого кольору, та на який ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 08.07.2022 року накладено арешт та, який на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду від 08.08.2022 року переданий на відповідальне зберігання з правом користування без права відчуження під гарантійну розписку власнику ОСОБА_6 , відповідно до ст. 96-1 КК України, слід конфіскувати (том 2 а.с. 96-98, 187, 227-230); лазерний диск з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження (том 2 а.с. 119, 140-141).
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 332 КК України України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді застави продовжити до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 застосований до нього в межах даного кримінального провадження строк попереднього ув'язнення з розрахунку день за день з 05.07.2022 16:40 годин по 08.07.2022 року 16:00 годин.
Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу відносно обвинуваченого - заставу в розмірі 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень у відповідності до ч.11 ст.182 КПК України - повернути заставодавцю ОСОБА_6 (том 2 а.с. 216).
ОСОБА_6 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 332 КК України та призначити їй покарання за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.ст. 75, 79 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом трьох років не вчинить нового злочину, поклавши на неї обов'язки відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази: сенсорний мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_2 в сірому чохлі-книжці, який був вилучений від ОСОБА_5 , та який упаковано до спеціального пакету НПУ ГСУ INZ3006681, який зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського РВП, та на який ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 08.07.2022 року накладено арешт, відповідно до ст. 59 КК України - конфіскувати (том 2 а.с. 96-98, 183-186); транспортний засіб, автомобіль марки BMW модель Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , сірого кольору, та на який ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 08.07.2022 року накладено арешт та, який на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду від 08.08.2022 року переданий на відповідальне зберігання з правом користування без права відчуження під гарантійну розписку власнику ОСОБА_6 , відповідно до ст. 96-1 КК України - конфіскувати (том 2 а.с. 96-98, 187, 227-230); лазерний диск з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження (том 2 а.с. 119, 140-141).
На вирок може бути подана апеляція через цей суд до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1