Справа № 358/710/24 Провадження № 2/358/509/24
про залишення позовної заяви без руху
02 травня 2024 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства,
30 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
Вимоги до позовної заяви викладені у ст.ст. 175, 177 ЦПК України і у разі недодержання таких вимог позовна заява, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, ухвалою суду залишається без руху.
Так, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 128 СК України, позивачем не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини. Крім того, у переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, такого доказу як запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу, не міститься та не зазначено вказаного доказу. Лише в змісті позовної заяви зазначено, що «При реєстрації народження сина запис про батька був зроблений відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України».
Крім того, відповідно до ч.6 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить встановити батьківство відповідача щодо неповнолітнього сина.
Між тим, у ч.ч. 3, 4 статті 128 СК України зазначається, що позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
При цьому, надана копія свідоцтва про народження дитини, з якої вбачається, що батьком дитини ОСОБА_3 вказаний ОСОБА_4 .
Серед доданих до позовної заяви письмових доказів відсутні відомості про те, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Позивач у позовних вимогах не вказує всіх необхідних відомостей, необхідних для реєстрації батьківства в органах РАЦС.
До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад:
- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо); покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини; висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).
Верховним Судом було роз'яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
Позивач не зазначила обставини, тобто ті юридично значимі факти, на підставі яких вона звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів також не вбачається клопотання про витребування актового запису про народження дитини.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. В позовній заяві позивач не зазначає поважні причини пропуску строку на звернення до суду з заявою про визнання батьківства та не заявляє клопотання про поновлення даного строку.
Зміст позову є вказівкою позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України), однак в позові не вказано в чому саме полягає спір між позивачем і відповідачем в цій частині.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при зверненні до суду особи, на утриманні якої перебуває дитина і яка не є опікуном (піклувальником), або чоловіка, котрий не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, яка (матір) померла чи оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або не проживає з дитиною не менше шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи й піклування, для захисту інтересів дитини до участі у справі необхідно залучити орган опіки та піклування.
Але у позовній заяві не зазначено третьою особою орган опіки і піклування.
У зв'язку з наведеним позивачу необхідно привести свої вимоги у відповідності до вимог закону та звернутися до суду з відповідною позовною заявою, викладеною в новій редакції.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням зазначеного, позовну заяву слід залишити без руху.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий: суддя К. С. Романенко