Справа № 216/2220/24
провадження 1-кп/216/461/24
іменем України
02 травня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 12024041230000032 від 06.01.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків Харківської області, громадянин України, не одружений, дітей немає, до затримання не працював, має середньо-технічну освіту, місця реєстрації не має, проживав до затримання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , наразі утримується в КУВП АДРЕСА_2 ,раніше судимий:
- 24.06.2020 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 06.10.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі строком. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;
- 09.11.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців обмеження вол,
- 27.02.2024 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 289, ч.1 ст.121, ч. 1 ст.162 КК України, -
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено військовий стан на всій території України, який неодноразово був продовжений, в тому числі 06.11.2023 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №734/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 14 лютого 2024 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучі раніше засудженим, за корисливі злочини проти власності, судимості за які не зняті та не погашені в установленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, повторно вчинив ряд умисних корисливих злочинів проти власності та умисний злочин проти життя та здоров'я особи.
Так, 05.01.2024 приблизно 10:00 год. ОСОБА_4 , діючи повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_3 , скориставшись тимчасовою відсутністю уваги з боку власника майна, впевнившись у відсутності ймовірних свідків та очевидців, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 а саме - мобільний телефон марки «Redmi Note 6 Pro» imei-1- НОМЕР_1 , imei-2- НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 1883,33 гривень; грошові кошти в сумі 700 гривень. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 , майнової шкоди у вигляді матеріального збитку у розмірі 2583,33 грн.
Крім того, 14.01.2024 приблизно 05:00 год. ОСОБА_4 , діючи повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи у приміщенні буд. АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , скориставшись тимчасовою відсутністю уваги з боку власника майна, впевнившись у відсутності ймовірних свідків та очевидців, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_7 а саме - пласкогупців 160 мм С55 INTERTOOL HT-0104, з рукояткою червоного кольору, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 80,00 гривень; дві викрутки шліцьової SL3*75 мм INTERTOOL VT-3101 з рукояткою червоного кольору, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 28,00 гривень; розвідний ключ Technics зі шкалою 6-150 мм (49-230), з рукояткою червоного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 200,00 гривень; чоловічі кросівки, із тканини у сітку сірого кольору, розмір 48, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи не встановлено; чоловіча кофта, чорного кольору, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи не встановлено; чоловіча шапка, чорного кольору з надписом червоного кольору, «MARRAR BOMBERS», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи не встановлено; чоловічи штани, чорного кольору, SPRIT (40,14,44,10,42), вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи не встановлено. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди у вигляді матеріального збитку у розмірі 308,00 грн.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаними епізодами визнається винним у вчиненні кримінального правлпорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Обвинувачення, визнане судом доведеним
05.01.2024 приблизно 23:00 год. ОСОБА_4 , діючи повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_3 , підійшов до розташованого на узбіччі автомобіля марки ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та впевнившись у відсутності ймовірних свідків та очевидців, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, шляхом відчинення вікна автомобілю, проник до його салону, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_8 а саме -автомобільну магнітолу марки «Shuttle», модель «SUD-387», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 493,67 гривень. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 , майнової шкоди у вигляді матеріального збитку у розмірі 493,67 грн.
Крім того, 06.01.2024 приблизно 02:30 год. ОСОБА_4 , діючи повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_3 , підійшов до розташованого на узбіччі автомобіля марки ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , та впевнившись у відсутності ймовірних свідків та очевидців, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, шляхом відчинення капоту автомобіля, таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_9 а саме - автомобільний акумулятор марки EXIDE AGM EK600, чорного кольору вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 5340,06 гривень. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 , майнової шкоди у вигляді матеріального збитку у розмірі 5340,06 грн.
Крім того, 02.02.2024 у вечірній час ОСОБА_4 , діючи повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, через огорожу проник на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де скориставшись тимчасовою відсутністю уваги з боку власника майна, впевнившись у відсутності ймовірних свідків та очевидців, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, шляхом вільного доступу, з подвір'я таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_10 , а саме - котел для опалення КЧМ-2, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 3366, 67 гривень; два електролічильники, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи не встановлено, балку передню автомобіля «ГАЗ 24», вартість якої згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи складає 900,00 гривень, міст задній автомобіля «ВАЗ 2105», вартість якого згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи складає 5100, 00 гривень, балку передню автомобіля «Мерседес Варіо» та причеп саморобний, вартість яких згідно висновку судової транспортно-товарознавчої не встановлено. Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди у вигляді матеріального збитку у розмірі 9366,67 гривень
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаними вище епізодами визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Обвинувачення, визнане судом доведеним
16.01.2024 приблизно 19:30 год. ОСОБА_4 , діючи повторно, перебуваючи поблизу торгівельного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , з метою заволодіння чужим майном та оберненням його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, попросив у раніше знайомого йому ОСОБА_11 , належний останньому мобільний телефон, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь знаючи про свій істинний намір заволодіти вищевказаним мобільним телефоном та не повертати його власнику. В свою чергу, ОСОБА_11 , будучи помилково впевнений в порядності та у доброчесних намірах ОСОБА_4 , добровільно передав йому свій мобільний телефон марки "Nomi" модель i504, який згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 1480,00 гривень. Після чого, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю уваги ОСОБА_11 , з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном, яким він заволодів шахрайським шляхом, на власний розсуд та обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 1480,00 гривень.
Крім того, 16.01.2024 приблизно 23:30 год. ОСОБА_4 , діючи повторно, перебуваючи поблизу торгівельного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , з метою заволодіння чужим майном та оберненням його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, попросив у раніше знайомого йому ОСОБА_12 , належний останньому мобільний телефон, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь знаючи про свій істинний намір заволодіти вищевказаним мобільним телефоном та не повертати його власнику. В свою чергу, ОСОБА_12 , будучи помилково впевнений в порядності та у доброчесних намірах ОСОБА_4 , добровільно передав йому свій мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1202i, синього кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 350,00 гривень. Після чого, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю уваги ОСОБА_12 , з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном, яким він заволодів шахрайським шляхом, на власний розсуд та обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 350,00 гривень
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаними вище епізодами визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а саме у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно.
Обвинувачення, визнане судом доведеним
23.01.2024 приблизно 12:20 год. ОСОБА_4 , перебуваючи біля торгівельного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 » розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , діючи повторно, реалізуючи раптово виниклий злочинний умислел на незаконне заволодіння транспортним засобом, умисно, з корисливих мотивів, підійшов до припаркованого поряд скутеру модель «NAVIGATOR», номер рами НОМЕР_5 , двигун б/н, вартість якого згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи складає 4470,06 гривень, після чого за допомогою фізичної сили рук перекотив зазначений скутер до ринку «Термінал» у АДРЕСА_3 , таким чином з вказаним транспортним засобом зник з місця скоєння злочину. В результаті своїх умисних злочинних дій, ОСОБА_4 завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_13 на суму 4470,06 гривень.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаним вище епізодом визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно.
Обвинувачення, визнане судом доведеним
10.02.2024 впродовж вечора ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходилися в помешканні їх спільного знайомого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що розташоване по АДРЕСА_7 , де в кімнаті будинку спільно вживали спиртні напої.
Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на ґрунті побутового пияцтва виникла сварка, в процесі якої обидва стали наносити один одному удари кулаками та ногами в різні анатомічні ділянки тіла.
Після припинення обопільної бійки, ОСОБА_14 покинув вказане помешкання, а ОСОБА_4 , взяв з поверхні столу у цій же кімнаті будинку ніж господарсько-побутового призначення, та таким чином підшукав собі знаряддя злочину.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наздогнав ОСОБА_14 на вулиці біля будинку АДРЕСА_3 , де діючи з умислом спрямованим на спричинення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи настання таких наслідків, утримуючи підшуканий ніж у правій руці, приблизно о 20:25 годині 10.02.2024, умисно завдав потерпілому ОСОБА_14 однин удар клинком ножа в ділянку грудної клітини, не переслідуючи за мету спричинити потерпілому смерть.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_14 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 344 від 07.03.2024, були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч з пораненням верхньої долі лівої легені, відкритий гемо пневмоторакс ліворуч, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаним вище епізодом визнається винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Обвинувачення, визнане судом доведеним
10.02.2024 приблизно о 09.50 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до приватного домоволодіння АДРЕСА_8 , яке на праві власності належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Знаходячись біля вказаного домоволодіння, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що не вправі проникати до чужого житла без згоди особи, що зареєстрована та фактично проживає у зазначеному будинку, діючи умисно та протиправно, приблизно о 10:00 годин 10.02.2024 відчинивши вхідну хвіртку огорожі, проник на територію подвір'я домоволодіння, тобто земельну ділянку, яка огороджена по периметру парканом, та на праві приватної власності належить ОСОБА_16 .
Далі, перебуваючи на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_4 продовжуючи діяти всупереч волі законного володільця іншого домоволодіння, не маючи законних підстав, порушуючи встановлений законом порядок, через незачинені вхідні двері , незаконно проник до житлового будинку, розташованого на території домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_8 .
Незаконно проникнувши до вищевказаного житлового будинку, ОСОБА_4 залишився в ньому де і був виявлений ОСОБА_16 та її співмешканцем ОСОБА_17 .
В результаті зазначених протиправних дій, ОСОБА_4 порушив положення статті 30 Конституції України, відповідно до яких не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивованим рішенням суду; положення статті 12 Загальної декларації прав людини, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла; положення статті 17 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, відповідно до яких ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного посягання на недоторканність його житла; положень статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на повагу до свого житла, тобто ОСОБА_4 незаконно проник до житла третьої особи - ОСОБА_16 , чим порушив її право на недоторканість житла.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаним вище епізодом визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України, а саме у незаконному проникненні до житла.
Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.
Судом встановлено, що прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 .
У цій угоді зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:
1)беззастережне визнання винуватості, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень;
2)дії, які обвинувачений вчинив (зобов'язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 у ході судового розгляду зобов'язується беззастережно визнати свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень;
3)з обвинуваченим ОСОБА_4 домовленостей щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, не було;
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться:
- за ч.4 ст.185 КК України - до тяжкого злочину;
- за ч. 2 ст.190 - до нетяжкого злочину;
- за ч.2 ст.289 - до тяжкого злочину;
- за ч.1 ст.121 - до тяжкого злочину;
- за ч.1 ст.162 КК України - до кримінального проступку.
Беручи до уваги відомості про особу ОСОБА_4 , який є раніше неодноразово судимий, має посередню характеристику, на обліку у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з липня 2013 року по квітень 2020 року з приводу вживання декількох психоактивних речовин зі шкідливими наслідками; місця реєстрації не має, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, та обставин, передбачених ст. 67 КК України які обтяжують покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (по епізоду за ч.1 ст.121 КК України), а також наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження.
Сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.190 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі;
- на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років 5 місяців позбавлення волі;
- на підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вказаним вироком та покараннями, призначеними вироком Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2024 остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі
Крім того, до угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим долучено письмові згоди потерпілих ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на укладення вказаної угоди.
3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.
Під час судового засідання у кримінальному провадженні №12024041230000032 від 06.01.2024. прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з ОСОБА_4 , зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінальних правопорушень до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно в умовах воєнного стану, ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно, ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у незаконному проникненні до житла визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованих йому правопорушень, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Адвокат ОСОБА_5 - захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену з його підзахисним угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.
Потерпілі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні участі не брали, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили затвердити угоду про визнання винуватості, зазначили, що клопотань не мають, фактичні обставини справи не оспорюють, цивільний позов заявляти не будуть, з наслідками укладення угоди ознайомлені.
Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
У зв'язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального проступку (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз'яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.
Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Визначаючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд виходить з класифікації кримінального правопорушення, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкі злочини (ч.4 ст.185 КК України, ч.2 ст.289 КК України, ч.1 ст.121 КК України), нетяжкий злочин (ч. 2 ст.190 КК України) та кримінальний проступок (ч.1 ст.162 КК України).
За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що якщо суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання
Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об'єктивно з'ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , воно містить склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 289, ч.1 ст.121, ч. 1 ст.162 КК України і обвинувачений винний у їх вчиненні, так як він своїми умисними діями, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, таємне викраденні чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, вчинене повторно в умовах воєнного стану, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, незаконне проникнення до житла.
Призначення покарання
ОСОБА_4 раніше неодноразово судимимй, має посередню характеристику, на обліках у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з липня 2013 року по квітень 2020 року з приводу вживання декількох психоактивних речовин зі шкідливими наслідками; місця реєстрації не має, не одружений, дітей не має.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає їх щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (по епізоду за ч.1 ст.121 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Сторони кримінального провадження узгодили покарання ОСОБА_4 :
- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.190 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років 5 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вказаним вироком та покараннями, призначеними вироком Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2024 остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Узгоджене сторонами відповідних угод покарання ґрунтується на засадах індивідуалізації та відповідає вимогам закону і інтересам суспільства.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Згідно протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 11.02.2024, обвинувачений затриманий 11.02.2024 р. о 13.20 год.
У судовому засіданні обвинувачений, підтвердив, що фактично затриманий 11.02.2024 і з того часу перебуває під вартою.
Ураховуючи наведене, початок строку відбування покарання обвинуваченому суд обчислює з 11.02.2024, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув'язнення, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув'язнення) відповідає один день позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо запобіжного заходу
Прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого.
Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, який має застосовуватись до обвинуваченого до набрання вироком законної сили, суд керується таким.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Обвинувачений згідно даного вироку визнаний винними у вчиненні кримінальних правопорушень, за які, у тому числі, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, йому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке підлягає реальному виконаню.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 166/313/17, від 13.08.2020 у справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ураховуючи дані про особу обвинуваченого, який зареєстрованого місця проживання не має, а також ту обставину, що він згідно даного вироку визнаються винними у вчиненні низки тяжких злочинів, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень, та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи обвинувачених.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою.
Щодо інших питань
Цивільні позови у кримінальному провадженні не пред'явлені.
Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 17417,44 грн., пов'язані з проведенням судових експертиз, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України з урахуванням позиції учасників судового провадження, керуючись при цьому таким.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 128-129, 369-371, 373-377, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 03.04.2024 року, укладену між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 289, ч.1 ст.121, ч. 1 ст.162 КК України, та призначити покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.190 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.289 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.162 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вказаним вироком та покарання, призначеного вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2024 остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 11.02.2024 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання строк тримання ОСОБА_4 під вартою (строк попереднього ув'язнення) з 11.02.2024 року, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув'язнення) відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3».
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в загальному розмірі 17417,44 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять грн. 44 коп.).
Речові докази, а саме: сейф-пакет № 0694181 до якого поміщено аркуш паперу та первинне пакування; сейф-пакет без номеру до якого поміщено чотири рукавички та первинне пакування, кухонний ніж, вилучений 11.02.2024 під час огляду місця події, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
Речові докази, а саме:
-мобільний телефон марки "Nomi” модель І504 Імей1: НОМЕР_6 та Імей2: НОМЕР_7 , який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_11 - вважати повернутими законному володільцю;
-чоловічі кросівки із тканини у сітку сірого кольору, розмір 48; чоловічи штани, чорного кольору, SPRIT (40,14,44,10,42); чоловіча шапка, чорного кольору з надписом червоного кольору, «MARRAR BOMBERS»; чоловіча кофта, чорного кольору; пласкогупці 160 мм С55 INTERTOOL НТ-0104, з рукояткою червоного кольору; викрутка шліцьова SL3*75 мм INTERTOOL VT-3101 з рукояткою червоного кольору; ключ розвідний Technics зі шкалою 6-150 мм (49-230), з рукояткою червоного кольору; сім картка оператора «Київстар»; мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1202i, синього кольору; банківська картка № НОМЕР_8 , які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7 - вважати повернутими законному володільцю;
-скутер модель «NAVIGATOR», номер рами НОМЕР_9 , двигун б/н, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_13 - вважати повернутими законному володільцю;
-міст задній автомобіля «ВАЗ 2105», який переданий на зберіганні потерпілому ОСОБА_10 - вважати повернутими законному володільцю.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілим.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1